Справа № 548/1687/19 Номер провадження 11-кп/814/448/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
19 травня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддів з секретарем з участю прокурора захисників обвинуваченихОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12019170330000174 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисників ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 21 грудня 2020 року щодо ОСОБА_11 ,
Цим вироком ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з неповною середньою освітою, не одружений, працюючий різноробочим у сільськогосподарському виробничому кооперативі "Перемога", судимий, останній раз:
10 квітня 2017 року Хорольським районним судом Полтавської області за ч. 3 ст.185, 75 КК України на 4 років 6 місяців позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки; ухвалою цього ж суду від 15 квітня 2019 року звільнений від призначеного основного покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку,
визнаний винуватим та засуджений:
- за ч.1 ст.357 КК України на 1 рік обмеження волі ;
- за ч.2 ст.185 КК України на 3 роки обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно засуджений на 3 роки 6 місяців обмеження волі.
Відповідно до ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням певних обов'язків, передбачених ст.76 цього Кодексу.
ОСОБА_11 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець та мешканець АДРЕСА_2 , громадянин України, з середньою освітою, не одружений, непрацюючий, судимий 09 квітня 2019 року вироком Подільського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 186, 75 КК України на 4 років 6 місяців позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
визнаний винуватим та засуджений за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі.
Відповідно до ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Подільського районного суду м. Київ від 09 квітня 2019 року у виді 2 років 9 місяців позбавлення волі, та остаточно засуджений на 4 роки 9 місяців позбавлення волі.
Вирішене питання про речові докази.
Згідно з вироком, ОСОБА_10 визнаний винуватим у тому, що він 01 квітня 2019 року близько 20 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння у будинку АДРЕСА_1 , таємно, шляхом вільного доступу, викрав належний потерпілому ОСОБА_12 офіційний документ - банківську картку «Приватбанк» № НОМЕР_1 .
В подальшому, протягом 02-03 квітня 2019 року, ОСОБА_10 таємно викрав кошти ОСОБА_12 на загальну суму 4111,70 грн шляхом використання цієї банківської картки під час розрахунку за придбані товари в магазинах, а також знявши з картки готівку через банкомати у м. Хорол Полтавської області.
Крім того, 17 квітня 2019 року близько 01 години ОСОБА_10 за попередньою змовою із ОСОБА_11 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на подвір'ї домогосподарства потерпілої ОСОБА_13 в АДРЕСА_2 , таємно, повторно, шляхом вільного доступу, викрали належні потерпілій металеві казан та корито загальною вартістю 576 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_11 просить звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням.
При цьому вважає, що призначене покарання є занадто суворим, а місцевим судом не враховано щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність шкоди, а також те, що на час ухвалення оскаржуваного вироку нових кримінальних правопорушень він не вчинив.
Звертає увагу, що місцевим судом не було роз'яснено положення ст.314-1 КПК України щодо складання досудової доповіді.
Вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.
Стверджує, що приписи ст.78 КК України не забороняють повторне застосування ст.75 цього Кодексу до осіб, які вчинили новий злочин в період іспитового строку.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 за мотивів, аналогічних тим, що викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_11 , просить змінити вирок місцевого суду та на підставі ст.75 КК України звільнити підзахисного від відбування призначеного покарання з випробуванням.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить змінити вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_11 покарання, оскільки воно є явно несправедливим через суворість.
При цьому зазначає, що місцевим судом не враховано тяжкість вчиненого злочину, роль кожного з обвинувачених та стан здоров'я ОСОБА_11 .
Звертає увагу на особу обвинуваченого ОСОБА_11 , який щиро розкаюється у вчиненому, вину визнає в повному обсязі, відшкодував заподіяну шкоду, має молодий вік, а скарги стосовно нього за місцем проживання відсутні.
Інші учасники провадження вирок щодо ОСОБА_11 не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисників на підтримання доводів апеляційних скарг, думку обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника, які не заперечували проти задоволення апеляційних скарг, міркування прокурора про законність та огбрунтованість судового рішення щодо ОСОБА_11 , перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до такого.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_11 у вчиненні злочину за наведених у вироку обставин та кваліфікація його дій за ч.2 ст.185 КК України в апеляційних скаргах не спростовуються.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_11 призначене у відповідності до вимог ст.65, ст.50 та ст.71 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і є справедливим.
Доводи захисника ОСОБА_8 про можливість пом'якшення призначеного покарання є непереконливими.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку, місцевий суд, з огляду на обставини, які пом'якшують покарання, в тому числі і ті, про які наголошено в апеляційній скарзі, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, роль кожного з обвинувачених та стан здоров'я ОСОБА_11 , його молодий вік, визнання вини та щире каяття, думку потерпілої ОСОБА_13 , яка підтримала доводи захисників, обґрунтовано призначив за сукупністю вироків покарання, наближене до мінімального, передбаченого в даному випадку кримінальним законом.
При цьому суд правильно застосував приписи ч.4 ст.71 КК України, відповідно до якої остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Судом під час розгляду справи повно та всебічно досліджено обставини, що підлягають дослідженню при вирішенні питання про призначення покарання обвинуваченим, в тому числі, дані, що характеризують особу ОСОБА_11 .
Відсутність досудової доповіді у даному випадку, за наявності інших даних, що характеризують особу ОСОБА_11 , сама по собі не перешкодила суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення і, відповідно, не тягне за собою скасування вироку.
Твердження обвинуваченого та захисника ОСОБА_7 про відсутність заборони повторного застосування ст.75 цього Кодексу до осіб, які вчинили новий злочин в період іспитового строку суперечать вимогам закону.
Адже, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.26 постанови №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», у разі, коли особа була засуджена до позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (ст.75 КК України) і в період іспитового строку вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути провадження і ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, колегією суддів не встановлено.
Отже, апеляційні скарги обвинуваченого та його захисників не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 404, 405, 407 та 418 КПК України, колегія суддів,
Вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 21 грудня 2020 року щодо ОСОБА_11 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисників ОСОБА_7 і ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4