Номер провадження: 33/813/705/21
Номер справи місцевого суду: 523/243/21
Головуючий у першій інстанції Кремер І.О.
Доповідач Колесніков Г. Я.
21.05.2021 року м.Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Колеснікова Г.Я.,
за участю секретаря - Кузьмук А.В.,
учасники справи:
особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м.Одеси від 08 лютого 2021 року, ухвалену під головуванням судді Кремера І.О.,
Короткий зміст судового рішення
Постановою Суворовського районного суду м.Одеси від 08 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначено йому адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 10200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строк на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн (а.с.12-14).
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 16 грудня 2020 року о 21год. 46хв., керуючи автомобілем марки «Renault Kangoo», д/н НОМЕР_1 , в м.Одесі по вул.Миколаївська дорога, 170А, перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння водій відмовився в присутності двох свідків у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10 січня 2001 року №1306 (далі-ПДР).
Короткий зміст доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду першої інстанції скасувати та визнати, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Зокрема, апелянт посилається на те, що:
- відсутні будь-які докази, що він керував автомобілем перед приїздом патрульних;
- відеодоказів, що автомобіль рухався, немає (а.с.29-32).
В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
За змістом ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають для з'ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що в діях останнього вбачаються порушення вимог п.2.5 ПДР у вигляді відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та підтверджуються належними і допустимими доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення ДПР18 №000701 від 16 грудня 2020 року(а.с.2);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних засобів (а.с.4),
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (а.с.5),
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с.6,7);
- відеозаписами на CD-диску (а.с.8).
Висновки апеляційного суду відносно доводів апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів про керування ОСОБА_1 автомобілем перед приїздом патрульних
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Правила дорожнього руху України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України (п.1.1).
Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими (п.1.3).
За змістом п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту Правил дорожнього руху ОСОБА_1 дотримано не було.
В матеріалах справи наявні 23-и відеозапису, які були оглянуті в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, та якими підтверджено, що водій автомобіля марки «Renault Kangoo» на вимогу поліцейських не зупинився, та останні вимушені були його переслідувати. Зупинивши транспортний засіб, стало відомо, що водієм є гр. ОСОБА_1 , який має ознаки алкогольного сп'яніння. На численні пропозиції співробітників поліції пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки або у медичному закладі, водій згоди не надав, що і правомірно було розцінено поліцейськими як відмова, у присутності двох залучених свідків у справі.
Таким чином, у виконання вимог п.5 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026, інспекторами поліції велася відеозйомка з моменту початку виконання ними службових обов'язків (зафіксований момент керування ОСОБА_1 транспортним засобом) безперервно до їх завершення, тобто до фіксування моменту відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння у присутності двох свідків та зачитування йому складеного адміністративного протоколу.
На підставі викладеного, такі доводи апеляційної скарги, на думку суду, спрямовані на уникнення відповідальності і умисне, свідоме спотворення дійсних обставин вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції апелянт надав пояснення про те, що в той день (16 грудня 2020 року) їхав на своєму автомобілі після бані та забув, що реверсна полоса у його напрямку закрита для проїзду, і він порушує вимоги ПДР. Поліцейські їхали йому назустріч, побачивши це, розгорнулися, включили проблискові маячки та почали їхали позаду. Він зайняв правий ряд та поїхав далі, а вже біля свого будинку зрозумів, що поліцейські їдуть за ним, та зупинився.
Тобто, апелянт підтверджує факт керування ним автомобілем та вказує на причину його зупинку інспекторами поліції.
ОСОБА_1 також посилався на те, що інспектори поліції поводили себе грубо відносно нього та неправомірно. При цьому, останній із заявою про скоєння інспекторами поліції злочину (перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу) з грудня 2020 року дотепер до компетентних органів не звертався.
Твердження про те, що він не пив та в нього були червоні очі, у зв'язку з тим, що їхав після бані, спростовуються наявними відеозаписами, з яких вбачається, що:
- апелянт мав ознаки сп'яніння, зокрема, незв'язна мова,
- на питання поліцейських відповів, що вживав алкогольні напої (відео 2 папка 1928).
Отже, наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують факт порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР.
З огляду на викладене, висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є законним і обґрунтованим, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Суворовського районного суду м.Одеси від 08 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Г.Я.Колесніков