Справа № 159/1579/21
Провадження № 2/159/602/21
25 травня 2021 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Панасюка С.Л.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що він є власником будинку АДРЕСА_1 . В будинку зареєстрована відповідач у справі ОСОБА_2 та її діти від попереднього шлюбу - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Позивач зазначає, що шлюб між ним та ОСОБА_2 було розірвано на підставі рішення Ковельського міськорайонного суду Волинської області від 12.10.2020. З березня 2020 року відповідачі в будинку не проживають, своїх речей не зберігають, плату за користування житлом не здійснюють, будь-якого інтересу до житла не проявляють, а їх реєстрація позбавляє позивача можливості належним чином використовувати свою власність. Усі витрати по утриманню будинку позивач несе самостійно. Просив визнати відповідачів такими, що втратили право користуванням житлом в будинку АДРЕСА_1 .
Відповідачі відзив на позов не подали.
Позов обґрунтований і його слід задовольнити повністю.
Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України, власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Частиною 4 ст.156 ЖК України визначено, що до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12.10.2020, яке набрало законної сили 12.11.2020, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 03.01.2018, було розірвано. Тобто відповідач набула статусу колишнього члена сім'ї позивача з 12 листопада 2020 року.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано 21.11.2017, номер запису про право власності: 23527562.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не є членом сім'ї позивача, остання зареєстрована у спірному житлі, проте з березня місяця 2020 року в будинку не проживає без поважних причин, своїх речей в будинку не зберігає, плату за користування житлом не здійснює, будь-якого інтересу до даного житла не проявляє.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 709цс16, від 15 травня 2017 року у справі № 6-2931цс16 та у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі 695/2427/16ц міститься висновок про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, як постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов'язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.
Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
ОСОБА_2 не є членом сім'ї позивача, спільним побутом з ним не пов'язана, тому її право користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі ч.2 ст.406 ЦК України.
За вказаних обставин, відповідачів слід визнати такими, що втратили право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача в користь позивача слід стягнути судові витрати у справі.
Керуючись ст. ст. 12-13, 19, 141, 247, 258-259, 265, 274-279, 280-282 ЦПК України, на підставі ст.ст. 16, 319, 321, 383, 391, 405, 406 ЦК України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такими, що втратили право користування жилим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати у справі в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий:С. Л. Панасюк