вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" травня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3516/20
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.
за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “УНІПРОМ”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “РАБУС”
простягнення 2 202 381,70 грн.
Представники сторін:
від позивача: Сіромаха Д.К.;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю “УНІПРОМ” звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “РАБУС” про стягнення 2 202 381,70 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем, як покупцем, умов договору купівлі-продажу (поставки) № 02/08-1 від 02.08.2018 в частині здійснення оплати за наданий товар. Враховуючи наявну заборгованість відповідача позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 2 202 381,70 грн. основного боргу.
Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/3516/20 від 15.12.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “УНІПРОМ” залишено без руху.
30.12.2020 від заявника надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 15.12.2020.
31.12.2020 до канцелярії суду від заявника надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 15.12.2020.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.01.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3516/20; призначено підготовче засідання у справі на 11.02.2021 о 15:10.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.01.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08141, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Святопетрівське, вул. Київська, 27.
Однак, зазначене поштове відправлення 01.03.2021 повернулось на адресу Господарського суду Київської області із поміткою працівника поштового відділення: «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 12.01.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
11.02.2021 позивач подав до канцелярії суду заяву про зменшення позовних вимог.
В судове засідання 11.02.2021 з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав.
В судовому засіданні представник позивача подав клопотання про залучення до матеріалів справи витягу з ЄДРЮОФОП на відповідача із відомостями про зміну офіційного місцезнаходження відповідача.
11.02.2021 в судовому засіданні судом розглянуто та задоволено, подану раніше, заяву про зменшення позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.
З огляду на те, що позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог із дотриманням норм ГПК України, а також її підписано уповноваженим представником, тому зазначена зава приймається судом до розгляду.
Ухвалою суду від 11.02.2021, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 18.03.2021.
З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного судового засідання, судом складено та направлено на юридичну адресу останнього ухвалу-повідомлення від 15.02.2021.
18.03.2021 в судове засідання з'явився представник позивача та подав додаткові матеріали по справі. Представник відповідача вдруге в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі не виконав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
З урахуванням закінчення 2-х місячного строку для проведення підготовчого провадження, передбаченого ч. 3 ст. 177 ГПК України, в судовому засіданні 18.03.2021 судом оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.04.2021.
З метою повідомлення відповідача про дату наступного судового засідання, судом складено та направлено на поштову адресу останнього ухвалу повідомлення від 06.04.2021.
15.04.2021 в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача втретє в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі не виконав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 15.04.2021 судом оголошено ухвалу відкладення судового засідання на 13.05.2021, яку занесено до протоколу судового засідання.
19.04.2021 позивачем подано до суду клопотання, в якому зазанено, що у відповідача змінилась адреса.
З метою повідомлення відповідача про дату наступного судового засідання, судом складено та направлено на юридичну адресу останнього (08623, Київська обл., Васильківський район, смт Калинівка, вул. Проектна, буд. 1), а також на фактичну адресу (02100, м. Київ, вул. Черворноткацька, 25-А) ухвалу повідомлення від 19.04.2021.
13.05.2021 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю, посилаючись на наступне. За ствердженнями позивача, відповідачем не виконані зобов'язання, як покупцем, умов договору купівлі-продажу (поставки) № 02/08-1 від 02.08.2018 в частині здійснення оплати за наданий товар. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 2 194 903,24 грн. основного боргу (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
В свою чергу, представник відповідача, в судові засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, позовних вимог не оспорив, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту п. 1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України “Про міжнародне приватне право”, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України “Про міжнародні договори України” і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції” Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі “ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії” (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 13.05.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
02.08.2018 та 27.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “УНІПРОМ” (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “РАБУС” (далі - покупець, відповідач) укладено договори купівлі-продажу (поставки) № 02/08-1 та № 27/03-20Д (далі - договір 1 та договір 2 відповідно). Пунктом 1.1 зазначених договорів сторони узгодили, що постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити продукцію (далі - «товару») на умовах, передбачених цим договором.
У пункті 2.1 договорів 1, 2 вказано, що кількість, номенклатура товару вказуються в специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною (далі - «специфікації»).
Пунктами 3.1-3.5 договорів 1 та 2 передбачено, що поставка товару здійснюється транспортом вказаним у специфікаціях. Постачальник зобов'язується поставити товар на умовах поставки, зазначених у специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року. Терміни поставки товару вказуються в специфікаціях. У разі поставки товару у відповідності з графіком - графік оформлюється як додаток до цього договору і є його невід'ємною частиною. Постачальник має право здійснити поставку товару в інші строки виключно на підставі попередньої згоди покупця в письмовій формі. Право власності і ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з дати поставки товару. Датою поставки товару вважається дата, яка вказана у видатковій накладній постачальника, яка підписана уповноваженим представником покупця.
Умовами пунктів 4.1-4.4 договорів 1 та 2 визначено, що поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, зазначені в специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника пов'язані з постачанням. Ціна товару може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін в цей договір. Зміна ціни після оплати товару не допускається. Загальна сума договору визначається як сумарна вартість товару, постачання яких здійснюється згідно доданих до нього специфікацій.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договорів поставлено відповідачу товар на загальну суму у розмірі 11 183 501,66 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.
Пунктами 5.1-5.5 договорів 1 та 2 визначено, що оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в цьому договорі. Оплата за поставлений товар буде проводитися протягом терміну, зазначеного в специфікації, який обчислюється з моменту поставки товару, або передоплати (повної або часткової) обумовленої в специфікаціях до договору. Датою оплати товару вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець має право здійснити оплату товару до настання строків оплати. За письмовим погодженням сторін можливі інші форми оплати, що не суперечать чинному законодавству.
Відповідачем здійснено часткову оплату по договорам 1 та 2 у загальній сумі 8 981 119,96 грн.
Згідно з п. 10.3 договору 1, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до « 31» грудня 2019 року. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (у тому числі гарантійних) за цим договором.
Відповідно до п. 10.3 договору 2, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до « 31» грудня 2020 року. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (у тому числі гарантійних) за цим договором.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір купівлі-продажу № 02/08-1 від 02.08.2018 та договір купівлі-продажу №27/03-20Д від 27.03.2020, як належні підстави, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
За правовою природою укладені між сторонами договори є договорами купівлі-продажу.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договорів поставлено відповідачу товар на загальну суму у розмірі 11 183 501,66 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наразі, судом встановлено, що сторонами не визначено в умовах укладеного договору строк здійснення оплати.
Разом із тим, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Судом встановлено, що позивачем складено та відправлено відповідачу претензію вих. № 171 від 27.08.2020 та претензію вих. № 178 від 10.09.2020 про сплату існуючої заборгованості на протязі 7 банківських днів (копії претензій та доказів направлення долучено до матеріалів справи).
Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договорів, суд дійшов висновку, що строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, є таким, що настав.
Судом встановлено, що, до моменту звернення позивачем із позовом до суду, відповідачем, поставлений товар у сумі 11 183 501,66 грн. за договорами було оплачено частково у сумі 8 981 119,96 грн.
Одночасно, 05.01.2021, після звернення позивачем до суду із позовом, відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості у сумі 7 478,46 грн., у зв'язку із чим, позивачем зменшено позовні вимоги. Заборгованість у сумі 2 194 903,24 грн. відповідачем не сплачено. Протилежного не доведено, доказів повної оплати суду не подано.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому, надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 2 194 903,24 грн.
Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 32 923,55 грн.
Одночасно, у заяві про зменшення позовних вимог позивач просив суд повернути надмірно плачений судовий збір у розмірі 112,18 грн.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
З урахуванням поданням позивачем заяви про зменшення позовних вимог та заяви про повернення сплаченого судового збору, господарський суд вважає за необхідне здійснити повернення позивачу сплаченого судового збору у сумі 112,18 грн.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “РАБУС” (місцезнаходження: 08623, Київська обл., Васильківський район, смт Калинівка, вул. Проектна, буд. 1; код ЄДРПОУ 39442899) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УНІПРОМ” (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 37, к. 301; 01042, м. Київ, бул. М. Приймаченко, 8-б, к. 37; код ЄДРПОУ 21483639) 2 194 903,24 грн. основного боргу, 32 923,55 грн. судового збору.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “УНІПРОМ” (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 37, к. 301; 01042, м. Київ, бул. М. Приймаченко, 8-б, к. 37; код ЄДРПОУ 21483639) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 112,18 грн. 00 коп., сплачений на підставі платіжного доручення № 325 від 04.12.2020.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено та підписано 25.05.2021.
Суддя Л.В. Сокуренко