вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"18" травня 2021 р. Cправа № 902/158/21
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,
представників:
позивача - Мамедова А.В.,
у відсутності представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грасфілд" (вул. Білицька,18, кв. 109, м. Київ, 04078)
до: Фермерського господарства "Емілія-Агро" (вул. Незалежності, 72, с. Мишарівка, Теплицький район, Вінницька область, 23835)
про стягнення 100693,05 грн,
Товариством з обмеженою відповідальністю "Грасфілд" подано позов до Фермерського господарства "Емілія-Агро" про стягнення 100693,05 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки №22/07/2020/1426 від 22.07.2020 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Грасфілд" заявлено до стягнення з Фермерського господарства "Емілія-Агро" 100693,05 заборгованості, з яких: 71 421,08 грн - основного боргу; 22 196,13 грн - 40% річних та 7 075,84 грн - пені.
Ухвалою суду від 01.03.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/158/21 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.03.2021. При цьому ухвалою від 23.03.2021 з власної ініціативи суду продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України та відкладено підготовче засідання на 20.04.2021 з метою забезпечення реалізації прав, наданих учасникам судового процесу Господарським процесуальним кодексом України.
За результатами проведеного судового засідання 20.04.2021 за участю представника позивача (в режимі відеоконференції) суд у протокольній формі ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 18.05.2021.
На визначену дату та час у судове засідання з'явився представник позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, відповідач правом участі у судовому засіданні свого представника не скористався. При цьому згідно з відомостями, що містяться на офіційному сайті АТ "Укрпошта", адресована відповідачу ухвала суду від 20.04.2021 вручена останньому 29.04.2021, відтак відповідач про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.
Разом з тим у визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
22.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грасфілд" (Постачальник, позивач) та Фермерським господарством "Емілія-Агро" (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №22/07/2020/1426 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцеві сільськогосподарську техніку, визначену у п. 1.2 цього Договору (Товар), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, оплатити та прийняти цей Товар.
Підпунктом 1.1.1. пункту 1.1. Договору визначено, що Постачальник здійснює продаж (поставку) Товару в кредит з розстроченням оплати вартості Товару.
Загальна кількість, найменування, одиниці виміру, вартість одиниці виміру Товару та еквівалентна вартість Товару в іноземній валюті, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами тощо визначаються Сторонами у Специфікаціях до Договору, що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.2. Договору).
За умовами п. 2.3 з урахуванням підп. 2.3.1. Договору Ціна на постачання Товару встановлюється в гривні з грошовим еквівалентом в іноземній валюті, визначеній Сторонами у Специфікації до Договору, по максимальному комерційному курсу продажу відповідної іноземної валют на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті підписання Сторонами Специфікації, встановленим на інтернет-сайті: www.udinform.com. Перерахунок вартості Товару здійснюється у випадку, якщо на дату оплати (внесення попередньої оплати та/або чергового платежу згідно графіку розстрочення оплати) Покупцем замовленого Товару відбулась зміна курсу іноземної валюти до гривні в сторону зростання курсу на міжбанківському валютному ринку (www.udinform.com.) в порівняні зі встановленим в Специфікації до Договору курсом на дату її укладання.
Згідно з п. 2.5 Договору оплата вартості замовленого згідно Специфікації Товару за цим Договором здійснюється Покупцем з розстроченням оплати загальної вартості Товару на декілька платежів згідно графіку розстрочення оплати визначеного Сторонами у Специфікації, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. В разі порушення Покупцем строків оплати, рахунок виставлений Постачальником до оплати вважається недійсним, а Постачальник має право змінити ціну Товару згідно п. 2.3.1. Договору.
Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що за порушення строків здійснення оплати Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми, що підлягає оплаті, за кожен день прострочення. Нарахування пені, за прострочення виконання грошових зобов'язань, здійснюється до повного розрахунку. Сторони домовились збільшити позовну давність про стягнення неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором до 3-х років.
У випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості Товару, Покупець сплачує, на користь Постачальника проценти за неправомірне користування коштами в розмірі 40% (сорок відсотків) річних з простроченої суми (п. 6.3.3. Договору).
Відповідно до п. 9.1. Договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та його скріплення печатками сторін (за наявності) та діє протягом 1 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Згідно зі Специфікацією на поставку сільськогосподарської техніки (додаток №1 до Договору) сторони погодили поставку Фермерському господарству "Емілія-Агро" Глибокорозпушувача КЕ 5-250 на загальну суму 279178,2 грн з ПДВ протягом 6 календарних днів з моменту здійснення Покупцем першого платежу згідно графіку оплати, визначеному у цій Специфікації (перший платіж - 100000 грн до 31.07.2020 включно (еквівалент - 3142,8 євро); другий платіж - 179178,2 грн до 20.10.2020 включно (еквівалент - 5631,2 євро).
Факт поставки відповідачу обумовленого у Специфікації Товару підтверджується видатковою накладною №239 від 30.07.2020 та товарно-транспортною накладною №000000072 від 30.07.2020.
Разом з тим відповідач здійснював перерахування коштів позивачу за поставлений Товар з простроченням, зокрема не сплатив першого обов'язкового платежу в розмірі 100000 грн до 31.07.2020, при цьому перший платіж за Договором датований 05.08.2020 в сумі 50000 грн, відтак і решта платежів відбулася із порушенням графіку оплати, тому зарахування коштів відбувалося з урахуванням курсової різниці, що встановлена підп. 2.3.1. п. 2.3. Договору.
Таким чином, станом на 11.01.2020 залишок основного боргу склав 67693, 94 грн.
Несплата відповідачем залишку вартості Товару у вказаній сумі слугувала підставою для звернення із даним позовом до суду. При цьому позивачем здійснено перерахунок основного боргу станом на 04.02.2021 за умовами підп. 2.3.1. п. 2.3. Договору (з урахуванням курсової різниці), внаслідок чого заявлено до стягнення з відповідача 71 421,08 грн - основного боргу; 22 196,13 грн - 40% річних та 7 075,84 грн - пені.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір поставки №22/07/2020/1426 від 22.07.2020.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором не було здійснено остаточної оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 67693, 94 грн, що з урахуванням курсової різниці (зміни курсу гривні до євро), передбаченої за умовами підп. 2.3.1. п. 2.3. Договору становить 71 421,08 грн.
Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні до іноземної валюти), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №910/763/13 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/706/17.
Оскільки позивачем заявлено до стягнення основний борг в розмірі 71 421,08 грн, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо суми основного боргу у вказаному розмірі.
Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 22 196,13 грн - 40% річних та 7 075,84 грн - пені.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 6.3. Договору сторони дійшли згоди, що за порушення строків здійснення оплати Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми, що підлягає оплаті, за кожен день прострочення. Нарахування пені, за прострочення виконання грошових зобов'язань, здійснюється до повного розрахунку. Сторони домовились збільшити позовну давність про стягнення неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором до 3-х років.
Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок заборгованості в частині стягнення пені та річних, суд дійшов висновку, що такий розрахунок перебуває в межах розрахунку суду.
Таким чином, з відповідача підлягають стягненню, окрім суми основного боргу, 22 196,13 грн - 40% річних та 7 075,84 грн - пені внаслідок прострочення виконання зобов'язання за Договором поставки №22/07/2020/1426 від 22.07.2020.
За приписами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем витікає з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.
Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду відзиву, доказів в спростування позовних вимог, власного контрозрахунку заборгованості чи доказів погашення заборгованості.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача повністю в сумі 2270 грн відповідно до ст. 129 ГПК України.
Окремо слід зазначити, що до попереднього орієнтовного розрахунку судових витрат позивача включено сплачені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7322 грн, а також вказано, що в процесі судового розгляду справи позивач попередньо планує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18400 грн. При цьому до позовної заяви додано копію платіжного доручення №2372 від 05.02.2021 на суму 7322 грн, у призначенні платежу якого вказано: "Оплата за юридичні послуги згідно рахунку №05/02/21/2 від 05.02.2021, без ПДВ".
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах: №911/3533/17 від 27.11.2018, №910/10483/18 від 29.05.2019, №916/1340/18 від 25.06.2019.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Водночас до матеріалів справи позивачем не додано договору про надання правничої допомоги, детального опису наданих послуг та рахунку, на підставі якого позивачем здійснено оплату 7322 грн згідно платіжного доручення №2372 від 05.02.2021. При цьому всупереч приписам ч. 8 ст. 129 ГПК України заяви до закінчення судових дебатів представником позивача не заявлено про намір подати такі докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення у даній справі.
Враховуючи вищевикладене, за відсутності належного документального підтвердження витрат позивача на правову допомогу, відсутні підстави для відшкодування таких витрат за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 247, 248, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фермерського господарства "Емілія-Агро" (вул. Незалежності, 72, с. Мишарівка, Теплицький район, Вінницька область, 23835; код ЄДРПОУ 43381221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грасфілд" (вул. Білицька, 18, кв. 109, м. Київ, 04078; код ЄДРПОУ 39541588) 71421,08 грн - основного боргу; 22196,13 грн - 40% річних; 7075,84 грн - пені та 2270 грн - витрат на сплату судового збору.
3. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відповідні адреси електронної пошти позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Повне рішення складено 25 травня 2021 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2,3,4,5- позивачу - АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
6 - відповідачу - вул. Незалежності, 72, с. Мишарівка, Теплицький район, Вінницька область, 23835.