Справа № 369/3726/21
Провадження № 2/369/3452/21
21.05.2021 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про визнання протиправним та скасування наказу, -
Позивач звернулась до суду із заявою про забезпечення позову у якій просить суд зобов'язати Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення зупинити дію наказу № 3 від 26.02.2021 «Про встановлення неповного робочого часу працівнику» стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до вирішення цивільної справи № 369/3726/21 по суті.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що вона звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення у якій просить суд визнати протиправним та скасувати наказ № 3 від 26.02.2021 «Про встановлення неповного робочого часу працівнику» Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначає, що переведення останньої за оспорюваним наказом на неповний робочий час з 29.04.2021 завдає значних матеріальних та моральних збитків позивачу, оскільки ОСОБА_1 з 29.04.2021 фактично буде отримувати за неповний робочий 4 годинний графік роботи, без можливості влаштуватись на ще одну роботу, 1539,00 грн. заробітної плати, в той час, як позивач несе щоденні витрати на проїзд до місця роботи, на утримання квартири, сплату комунальних платежів, крім того, заявник виховує доньку, яка навчається на контрактній основі, тому просить суд вжити заходи забезпечення позову.
Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 2ст. 150 ЦПК України).
Положенням ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
З контекстного аналізу наведених норм слідує, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Обставини, що слугують підставами для забезпечення позову, обрання виду та меж такого забезпечення є предметом доказування.
Згідно зі ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Натомість обов'язок доведення наявності обставин щодо можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову покладено ЦПК України на заявника.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу, оскільки дія оскаржуваного наказу завдає значних матеріальних та моральних збитків позивачу.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду позивачем не надано, так само як із сама заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів на підтвердження таких обставин. Посилання позивача на те, що дія оспорюваного наказу завдає їй моральних та матеріальних збитків не є підставою для забезпечення позову.
Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні заяви необхідно відмовити, оскільки жодними належними доказами не доведено той факт, що невжиття заходів забезпечення позову у виді зупинення дії наказу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення від 26.02.2021 № 3 «Про встановлення неповного робочого часу працівнику» може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Крім того, на думку суду, у разі задоволення заяви позивача про забезпечення позову, буде фактично ухвалене рішення без розгляду цивільної справи по суті, оскільки позивач просить зупинити дію наказу, правомірність якого оспорюється та який він просить скасувати, що за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог без вирішення спору по суті, і вжиття такого заходу суперечитиме вимогам ч. 10 ст. 150 ЦПК України та не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 149-153, 154, 157 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня винесення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л.М. Ковальчук