Справа № 159/4093/20
Провадження № 2/159/69/21
20 травня 2021 року м. Ковель
Ковельський міськрайсуд Волинської обл.
в складі: головуючого - судді Логвинюк І.М.,
при секретарі судового засідання Щесюк Н.Й.,
з участю: представника позивача - адвоката Ковальчука В.І.,
представника відповідача - АТ «Страхова компанія «ТАС»» - Мірошнікова В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі Волинської обл. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС»» про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,
Позивач 17.08.20 р. звернувся до суду із вказаною вище позовною заявою, просить стягнути з відповідача на його користь 25 936 грн, 65 коп. майнової та 15 000 грн моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди (далі - ДТП). Позовні вимоги обгрунтовано тим, що він є власником автомобіля марки «Nissan Almera», д. н. з. НОМЕР_1 . Відповідач 06.07.20 р. на перехресті нерівнозначних доріг - вул. вул. Вербицького та Чубинського у м. Ковелі Волинської області, керуючи т/з марки «Renault Master», д. н. з. НОМЕР_2 , рухаючись по другорядній дорозі, не надав перевагу в русі його автомобілю, що рухався по головній дорозі, в результаті чого сталось зіткнення. Внаслідок ДТП його автомобіль зазнав механічних пошкоджень, що спричинило йому матеріальні збитки та моральну шкоду. Винуватість відповідача у порушенні ПДР України, що спричинило пошкодження його авта, доведена матеріалами справи про адмінправопорушення № 159/3 348/20 та постановою Ковельського міськрайсуду Волинської області від 24.07.20 р., що набрала законної сили 04.08.20 р., якою відповідача визнано винуватим у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. 29.07.20 р. він отримав страхове відшкодування від АТ «СГ «ТАС»» в сумі 36 882 грн, 35 коп.. За звітом про оцінку збитків майна, що виникли внаслідок ДТП, від 25.07.20 р., складеного ТзОВ «Бюро оцінки та інвентаризації», вартість збитків, завданих йому внаслідок ДТП пошкодження його автомобіля складає 62 819 грн. Після ДТП він звернувся до відповідача з вимогою сплати різниці у сумі відшкодування за збитки. Однак відповідач його претензій не виконав. Покликаючись на ч. 1 ст. 11, ст. 22, ч. 1 ст. 1 166, ст. 16, ч. 1 ст. 1 188, ст. ст. 1 192, 1 194 ЦК України, зазначає, що винуватець ДТП має відшкодувати йому вартість відновлювального ремонту авта, так як страхова компанія покриває лише розмір матеріального збитку. Покликаючись на судову практику, зазначає, що він є єдиним годувальником у сім'ї, має на утриманні чотирьох осіб. Він використовує авто при здобуванні доходу, так як працює торгівельним агентом з реалізації продуктів харчування та напоїв у Волинській області. Розмір його зарплати залежний від кількості реалізованого ним товару протягом місяця, що пов'язане з кількістю його виїздів на маршрут на його автомобілі. З дати ДТП - 06.07.20 р. - по дату звернення до суду з розглядуваним позовом, він позбавлений можливості продуктивно працювати, що негативно відображається на розмірі його зарплати. У зв'язку з незручностями, пов'язаними з невирішенням спірної ситуації у позасудовому порядку, у нього виникли порушення сну, він переживає постійні стреси та емоційні потрясіння (тривогу, невпевненість, переживання), психічне напруження, стурбованість з того, що ситуація триває довго; витрачає час на звернення до суду за захистом свого права. Стресовою ситуацією для нього є відновлювальний ремонт авта і вартість цього, частину грошей на що він позичав. Все це завдає йому моральної шкоди. Покликаючись на Статут ВООЗ, судову практику, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 1 167, п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України, просить позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь судові витрати у справі.
За ухвалою судді від 17.09.20 р. справу було прийнято до провадження у спрощеному позовному (усному) провадженні.
Відповідач повідомлений в порядку, встановленому ч. 11 ст. 128 ЦПК України.
За станом на 11.02.21 р. відповідач - фізична особа - відзиву на позовну заяву до суду не подав.
Позивач у судове засідання не з'явився, хоча належно повідомлений. Про причини неявки суду не повідомив.
Представник позивача - адвокат - подав суду заяву про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ПрАТ «СГ «ТАС»» - страховика та одночасно подав заяву про зміну позовних вимог, у якій збільшив суб'єктний склад сторони відповідача, заклавши позовні вимоги і до ПрАТ «СГ «ТАС»». У заяві про зміну позовних вимог від 10.02.21 р. представник позивача - адвокат навів аналогічне обґрунтування позову та просить позов задовольнити і стягнути з обох відповідачів у справі у солідарному порядку на його користь 25 936 грн, 65 коп. майнової та 15 000 грн моральної шкоди, завданих внаслідок - ДТП. У подальшому 27.04.21 р. представник позивача - адвокат - подав заяву про зміну позовних вимог, уточнивши, що просить стягнути: з відповідача - фізичної особи - на його користь 15 000 грн моральної шкоди, завданої йому пошкодженням його легкового авта; з відповідача - юридичної особи - збитки, завдані пошкодженням його легкового авта збитки (майнову шкоду) в розмірі 25 396 грн, 65 коп.. Просить змінені позовні вимоги задовольнити.
Копію вказаної вище позовної заяви (зміненої 10.02.21 р.) відповідач - юридична особа - отримав під розпис 06.03.21 р..
Відповідач - фізична особа - повідомлений в порядку, встановленому ч. 11 ст. 128 ЦПК України.
16.03.21 р. відповідач - юридична особа - подав та 18.03.21 р. до суду - надійшов -відзив відповідача - юридичної особи - на позовну заяву, обґрунтований тим, що позовні вимоги, змінені 10.02.21 р., не визнає у повному обсязі. Заперечує проти можливості солідарної відповідальності його як страховика та відповідача - фізичної особи - як винуватця ДТП. Покликаючись на ст. 979, п. 3 ч. 1 ст. 980, ст. ст. 999, 1 194 ЦК України, п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування», ст. ст. 3, 5, п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначає, що ним відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО № 6053255 від 16.07.19 р. (далі - поліс) взяв на себе обов'язок відповідальності у межах страхових сум, що за цим полісом складає 100 000 грн, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілої особи, а у даному випадку - позивачеві. Лише після цього відповідач - винуватець ДТП - може набути обов'язку відшкодувати позивачеві різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Покликаючись на ст. 541 ЦК України, судову практику, зазначає, що вимоги позивача неналежно обгрунтовані. Покликаючись на п. п. 36.1, 36.7 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 599 ЦК України, судову практику, зазначає, що позивач 07.07.20 р. звернувся до нього з повідомленням про ДТП, що сталась за участю вказаних вище автомобілів 06.07.20 р.. На момент ДТП цивільно - правова відповідальність водія автомобіля марки «Renault Master», д. н. з. НОМЕР_2 , була застрахована за полісом. Ним ця ДТП була визнана страховим випадком і 07.07.20 р. його відповідальним працівником було проведено огляд пошкодженого авта позивача для визначення розміру заподіяної шкоди, про що було складено акт огляду. Покликаючись на п. 12.1 ст. 22, п. 22.1 ст. 22, ст. ст. 28, 29, п. 35.1 ст 35, п. п. 36.1, 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначає, що позивач звернувся до нього як страховика із заявою від 17.07.20 р. про страхове відшкодування, у якій зазначив, що погоджується з розміром страхового відшкодування - 36 882 грн, 35 коп. з вирахуванням суми франшизи - 950 грн, і не наполягає на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Тобто вони за результатами огляду пошкодженого авта позивача узгодили розмір шкоди та суму страхового відшкодування. Після виплати ним позивачеві на підставі страхового акта № 16 422/53/920 від 27.07.20 р. 36 882 грн, 35 коп. страхового відшкодування, його зобов'язання перед позивачем припинились. Тому вимоги, закладені до нього про збільшення страхового відшкодування вважає без підставними та недобросовісними. Покликаючись на п. 6 ст. 3 ЦК України, зазначає, що така поведінка позивача є суперечливою. Звіт про оцінку збитків майна (автомобіля марки «Nissan Almera», 03 р. випуску), спричинених внаслідок ДТП, від 25.07.20 р., вважає, не відповідає вимогам ст. ст. 77 - 79 ЦПК України. Покликаючись на п. п. 34.2 - 34.4 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначає, що він є спеціальним Законом, що регулює спірні правовідносини, і не передбачає можливості залучення позивачем для визначення розміру шкоди оцінювачів та/або суб'єктів оціночної діяльності всупереч його положенням. Цей звіт не містить даних про те, збитки, завдані якому саме автомобілю внаслідок якої саме ДТП, оцінено; суперечить положенням ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика), затверджених наказом МЮ України, Фонду держмайна України від 24.11.03 р. № 142/5/2 092, що викликає сумнів у його належності та допустимості як доказу. Вимоги позивача про стягнення моральної шкоди можуть бути звернені лише до винуватця ДТП. Просить у задоволенні позовних вимог, закладених до нього, відмовити у повному обсязі за їх безпідставністю.
Заява про зміну позовних вимог від 27.04.21 р. вручена (доведена до відома) відповідачам тоді ж.
За станом на 20.05.21 р. відзивів на змінені позовні вимоги до суду не поступило.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги безпідставні та не підлягають до задоволення у повному обсязі.
За змістом ч. 1 ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого,: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Щодо вимоги про стягнення майнової шкоди з відповідача - юридичної особи.
Позивач є власником автомобіля марки «Nissan Almera», д. н. з. НОМЕР_1 (легковий загальний седан - В), що стверджується копією свідоцтва про реєстрацію т/з.
Як слідує з копії постанови судді Ковельського міськрайсуду Волинської області від 24.07.20 р. у справі № 159/3 348/20 провадження № 3/159/2 072/20 про притягнення до адмінвідповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, останнього було визнано винуватим у тому, що він о 12 год. 42 хв. 06.07.20 р. як водій автомобіля марки «Renault Master», д. н. з. НОМЕР_2 , належного ОСОБА_3 , на перехресті нерівнозначних доріг - вул. вул. Вербицького та Чубинського у м. Ковелі Волинської області, рухаючись по другорядній дорозі, не дав дорогу автомобілю марки «Nissan Almera», д. н. з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача, що рухався по головній дорозі, в результаті чого сталось зіткнення. Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень, що завдало матеріальні збитки. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. п. 16.11, 2.3 «б» ПДР України, вчинивши, тим самим, адмінправопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Позивач не надав суду доказів того, що вказана вище постанови судді набрала законної сили, однак, суд враховує,що за загальнодоступними даними ЄДРСР, вказана вище постанова не оскаржувалась та набрала законної сили 04.08.20 р., що у справі сторонами не оспорюється.
Крім того згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.02 р. у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно з рішенням цього ж Суду від 28.10.99 р. у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
З огляду на викладене вище, позивач звільнений від доказування підстав для звернення до суду із вказаним вище позовом, оскільки наявність винуватості у діях відповідача - фізичної особи - у настанні ДТП, в даному випадку, встановлена і не підлягає доказуванню.
Та обставина, що цивільно - правова відповідальність власника (законного володільця) автомобіля марки «Renault Master», д. н. з. НОМЕР_2 , як забезпеченого транспорту засобу була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ № АО/6053255 з 17.07.19 р. по 16.07.20 р. саме відповідачем - юридичною особою - АТ «СГ «ТАС»» - стверджується копією такого полісу та сторонами у справі не оспорюється.
Відповідно до копії повідомлення позивача, адресованого відповідачеві - юридичній особі у справі як страховику - АТ «СГ «ТАС»» - про ДТП від 07.07.20 р., позивач повідомив страховика про ДТП, про її обставини, вказавши, що до цього повідомлення визначення розміру завданої йому шкоди не проводилось.
Як слідує з копії акта огляду т/з (дефектної відомості) від 07.07.20 р., представник страховика - відповідача - юридичної особи - у справі, провів огляд авта позивача, описавши і зафіксувавши його пошкодження. З таким актом під розпис було ознайомлено позивача. Останній з актом був згідний. 10.07.20 р. була складена ремонтна калькуляція № 14 291 - 53. Було визначено суму вартості відновлювального ремонту авта позивача - 37 832 грн, 35 коп..
Відповідно до копії заяви позивача про страхове відшкодування від 17.07.20 р., така подана позивачем АТ «СГ «ТАС»» як страховику та позивач погодив із страховиком розмір страхового відшкодування в сумі 36 882 грн, 35 коп. (сума вартості відновлювального ремонту за мінусом франшизи в сумі 950 грн.).
Як слідує з копії страхового акта № 16 422/53/920 від 27.07.20 р. та розрахунку суми страхового відшкодування, представник страховика - відповідача - юридичної особи - у справі, склав такий акт та відповідно до копії платіжного доручення № 114 143 від 29.07.20 р., страховиком було виплачено позивачеві узгоджену суму страхового відшкодування.
Однак 22.07.20 р. позивачем було замовлено у ТзОВ «Бюро оцінки та інвентаризації» і 25.07.20 р. було проведено експертну оцінку вартості збитків (кількості коштів, потрібних на ремонт автомобіля (такої ж марки, як авто позивача), після ДТП) і визначено, що вони складають суму 62 819 грн, що стверджується матеріалами такого звіту.
Різницю між сумою вартості збитку за цим звітом та сумою виплаченого вже йому страхового відшкодування в розмірі 25 936 грн, 65 коп. і просить позивач стягнути на його користь з відповідача - юридичної особи.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно зі статтею 1 192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Таке деліктне правовідношення виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За змістом Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. ст. 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП майну третьої особи.
Приписи ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачають, що у зв'язку з пошкодженням т/з відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом Т/З з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Пунктами 1.6 та 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом МЮ України та Фонду державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2 092, визначено, що відновлювальний ремонт передбачає здійснення комплексу операцій через заміну складових частин або відновлення справності/роботоздатності Т/З за формулою визначення вартості ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу Т/З.
Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
А так як деліктні відносини поєдналися із відносинами обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування став страховик завдавача шкоди - відповідач - юридична особа у справі. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому цим Законом. І після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Суд зауважує, що під час розгляду цієї справи, суд приймає до уваги оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, а не вище вказаний звіт, виходячи з того, що визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, що повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методиці (зареєстровано у МЮ України 24.11.03 р. за № 1 074/8 395.
Пунктом 2.4 Методики визначено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП майну третьої особи.
Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу (далі - т/з) відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом т/ з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до положень ст. 36.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно із ст. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у т. ч. шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.
Відповідно до вимог ст. 1 194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як встановлено судом, страховик визначив розмір страхового відшкодування у зв'язку з виниклою ДТП в сумі 36 882 грн, 35 коп. і ліміт відповідальності ця сума не перевищила. Страховик виплатив страхове відшкодування позивачеві у вказаній вище сумі, що підтверджується матеріалами справи, і позивач не заперечує її отримання.
Тобто страхове відшкодування позивачеві було виплачене страховиком і спір між ними з приводу суми був відсутній.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що огляд т/з позивача представником страховика був здійснений у встановлені законом строки, то висновок експерта, обраного позивачем згодом, не може бути прийнятий судом до уваги.
Клопотання про призначення судово - автотоварознавчої експертизи з метою визначення дійсного розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, яким керував позивач на момент ДТП, на даний час у справі не заявлено.
Суд вважає підставними доводи відповідача - юридичної особи - у тій їх частині, що за час з момент огляду т/з позивача представником страховика і до складення звіту на замовлення позивача, цей же автомобіль міг на мати інші пошкодження, не пов'язані з ДТП, так як звіт не ґрунтується на даних про державний номер автомобіля позивача, тобто, предмет дослідження недостатньо ідентифікований; ні на даних про дату ДТП, що також має значення для висновку.
Тому у задоволенні позовних вимог в частині майнового відшкодування слід відмовити у повному обсязі.
Суд також встановив, що шкоду майну позивача - автомобілю - було завдано саме внаслідок ДТП, що сталась з вини відповідача - фізичної особи - у справі.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Як випливає із положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема,: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 7 Постанови Пл. ВС України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.95 р., заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
Згідно із п. 5 цієї ж постанови Пленуму ВС, згідно із загальними підставами цивільно - правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та винуватість останнього у її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у якій грошовій сумі чи у якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також - інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивач у вимогах до відповідача - фізичної особи - в частині стягнення моральної шкоди такі свої вимоги обґрунтовує, фактично, настанням упущеної вигоди, а саме: що він є єдиним годувальником у своїй сім'ї; що розмір його зарплати прямо пропорційно залежить від ефективного використання автомобіля; що використання авта передбачено його посадовою інструкцією, та що такі незручності (так у позовній заяві) (як порушення сну, переживання та емоційні потрясіння (тривогу, невпевненість)) він відчув через невирішення спірної ситуаціє у позасудовий спосіб.
Як стверджується копіями свідоцтв про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач має трьох утриманців.
Відповідно до довідки № 939 від 17.07.20 р., виданої ТзОВ «Юкон - Продтрейд» (м. Ковель Волинської області), позивач, дійсно, працює на посаді торговельного агента та для забезпечення належного виконання своїх службових обов'язків використовує власне авто - автомобіль марки «Nissan Almera», д. н. з. НОМЕР_1 .
Згідно з матеріалами справи, страхове відшкодування позивачем страховиком у більшій частині суми збитків йому відшкодовано у досить стислі терміни. Доказів того, що за виплачене страхове відшкодування він ще не провів ремонту свого авта та вдавався до запозичення додаткових коштів, позивач суду не надав.
При цьому суд враховує, що жодних доказів того, що до дати подачі розглядуваного позову до суду відповідач - фізична особа - був поінформований про суму отриманого позивачем страхового відшкодування від страховика та про незгоду позивача з такою сумою.
Обгрунтування вимог позивача в частині стягнення морального відшкодування суд вважає неналежним, так як наведене вище її обґрунтування стосується сфери стягнення не моральної, а майнової шкоди, а саме: неотримання чи зменшення доходу, який позивач міг б реально одержати за звичайних обставин, якби не було пошкоджено його авто (упущена вигода).
Суд зауважує, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика чи винуватця ДТП із заявою про виплату страхового відшкодування чи моральної шкоди, відповідно, загалом, не є обов'язковим та не виключає право позивача звертатись безпосередньо до суду із позовом про стягнення шкоди.
Тому і у задоволенні позовних вимог в частині морального відшкодування слід відмовити у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 80 - 82, 89, 141, 209, 223, 263 - 265, п. 9 ст. 1 розд. ХIII «Прикінцеві положення» ЦПК України, ст. ст. 11, ч. 1 ст. 15, ст. ст. 16, 22, 23, 1 192, 990, 979, 1 194 ЦК України, ст. 29, п. 32.7 ст. 32, п. 22.1 ст. 22,п. п. 36.1, 36.2, 36.4 ст. 36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і. н. НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , прож. за адресою: АДРЕСА_1 ;
представник позивача - адвокат Ковальчук Василь Сергійович, адреса: АДРЕСА_2 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без визначеного місця проживання на території Волинської області, остання відома позивачеві адреса проживання: АДРЕСА_3 ;
відповідач - акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС»», юридична адреса: 03117, м. Київ, просп. Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243;
представник відповідача - АТ «Страхова компанія «ТАС»»- Мірошніков Віктор Олександрович, паспорт серії НОМЕР_6, і. н. НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 .
Головуючий:І. М. Логвинюк
Повний текст рішення суду складений 24.05.21 р..