Справа № 2- 228/2007рік
02 березня 2007 року м.Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Лицура І.М.,
секретаря - Бойків В.П.,
з участю адвоката - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Долині справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на оформлення документів для виїзду за кордон неповнолітньої дитини,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, в якому просила надати дозвіл-на виготовлення проїздного документу на виїзд з нею за межі України їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.
В судовому засіданні позивачка підтримала заявлені позовні вимоги та пояснила, що її чоловік, відповідач по справі ОСОБА_2, кілька років тому виїхав на заробітки за кордон, де й знаходиться в даний час. Відповідач працює нелегально і не має можливості надати нотаріально завірений дозвіл на виїзд з нею за кордон їх неповнолітнього сина ОСОБА_5, хоч вже давно хоче, щоб їхня сім»я була разом. Вона також бажає поїхати до чоловіка з дитиною, однак через відсутність його нотаріальної згоди не може оформити документи на виїзд дитини за кордон, в зв»язку з чим виникла необхідність в даному позові. Просила позов задоволити, надати їй дозвіл на виготовлення проїздного документу на тимчасовий виїзд з нею за кордон неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.
Відповідач на неодноразові виклики в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив, незважаючи на те, що про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно, у встановленому законом порядку, про що свідчить повідомлення в газеті «Галичина" ІНФОРМАЦІЯ_2. Заперечення проти позову від відповідача на адресу суду не надсилались.
Дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
У відповідності до протоколу № 4 Міжнародної Конвенції про захист прав і основних свобод людини, 1950 року (Рим, 04.11.1950), ратифікованої Законом України № 475-97-ВР від 17.07.1997 року, кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які запроваджуються згідно з законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою підтримання громадського порядку, запобігання злочинам, для захисту здоров'я або моралі, чи з метою захисту прав і свобод інших людей.
Згідно з ч.2 ст. 10 Конвенції про права дитини, що ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-12 від 27.02.1991 року, держави-учасниці поважають право дитини та її батьків залишати будь-яку країну, в тому числі і власну, і повертатися в свою країну. Щодо права залишати будь-яку країну діють лише такі обмеження, які встановлені законом і необхідні для
2
охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моралі населення або прав і свобод інших осіб, і сумісні з визнаними в цій Конвенції іншими правами.
Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» ст. 4 ч.2 передбачено, що за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
В судовому засіданні встановлено, що сторони по справі ІНФОРМАЦІЯ_3 року зареєстрували шлюб в Долинському відділі РАГСу Івано-Франківської області, актовий запис НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_2.
Про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в них народився син ОСОБА_5, свідчить свідоцтво про народження НОМЕР_3, видане відділом РАГСу Долинського районного, управління юстиції Івано-Франківської області.
Як пояснила позивачка, вона бажає разом з неповнолітнім сином провідати свого чоловіка, який знаходиться за кордоном.
Даний факт підтвердили в судовому засіданні свідки: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які є матерями позивачки та відповідача.
Судом не встановлено будь-яких доказів того, що на даний час існують якісь обмеження чи перешкоди для реалізації неповнолітнім ОСОБА_4 свого права на тимчасовий виїзд з матір'ю ОСОБА_1 за кордон.
При таких обставинах суд вважає, що позов є обгрунтованим і належить до задоволення.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності-з вимогами ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, протоколу № 4 Міжнародної Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України № 475-97-ВР від 17.07.1997 року, Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради № 789-12 від 27.02.1991 року, ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну громадян України», керуючись ст.ст. 213-215,226 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити.
Надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проїздного документу для тимчасового виїзду за кордон її неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.
Рішення може бути переглянуте Долинським районним судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчений строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подачі заяви про апеляційне оскарження, але якщо апеляційна скарга не була подана в строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заяву про апеляційне оскарження рішення до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом 10 (десяти) днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 (двадцяти) днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Долинський районний суд.