19 квітня 2021 року Справа №480/702/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соп'яненко О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М.
позивачки - ОСОБА_1
представника відповідача - Семерні І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління ДПС у Сумській області про скасування вимоги та зобов'язання вчинити дії,-
Позивачка звернувся до суду з позовом, який мотивує тим, що має свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та перебуває на обліку у ГУ ДПС у Сумській області як платник ЄСВ по КВЕД 69.10 "Діяльність у сфері права". 19.01.2020 отримала вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2011-50 відповідно до якої станом на 31.12.2020 наявна заборгованість у розмірі 10323,92 грн.
23.02.2021 отримала чергову вимогу про сплату боргу (недоїмки)від 09.02.2021 № Ф-2011-50 на суму 13623,92 грн., з яких 12347,02 грн. - недоїмка, 1042,28 грн. - штраф та 234,62 грн. - пеня. Відповідно до відомостей у електронному кабінеті позивачки відповідачем також була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 під тим же номером Ф-2011-50 на суму 2751,72 грн. Ця вимога позивачкою отримана не була, але направлена відповідачем для примусового виконання. Про її існування дізналася після відкриття виконавчого провадження. Відповідно до вимог Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. Складаючи нові вимоги та включаючи до них суми внеску, які містилися у попередніх вимогах, відповідач намагається кілька разів стягнути одні і ті ж суми, оскільки кожна з вимог у разі несплати коштів передається до органу державної виконавчої служби, або до органу Казначейства для примусового виконання. Кожна з вимог може бути звернута до виконання окремо. Вважає вимоги протиправними, скасуванню підлягають усі три вимоги, які винесені відповідачем.
Відповідно до вимог закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат можу здійснювати діяльність самостійно і у такому разі є самозайнятою особою. Також діяльність може здійснюватися у складі адвокатського бюро чи об'єднання.
Відповідно до вимог закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками внеску є роботодавці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або інших умовах (крім цивільно-правових договорів з фізичною особою-підприємцем). Також платниками внеску є особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, у тому числі адвокатську. Необхідною умовою для сплати внеску самозайнятими особами є провадження такою особою зокрема, професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який є базою для нарахування ЄСВ. За відсутності бази для нарахування ЄСВ платник зобов'язаний визначити її самостійно, у розмірі не меншому за мінімальну заробітну плату. Розмір внеску не можу бути меншим за розмір мінімального внеску за місяць.
Самозайнята особа зобов'язана сплачувати ЄСВ у розмірі не менше від мінімального незалежно від отримання доходу. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові у справі № 160/3114/19 від 27.11.2019 особа, яка провадить незалежну професійну діяльність вважається самозайнятою та зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише за умови, що така особа не є найманим працівником. У іншому випадку, така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм закону спричиняє подвійну сплату ЄСВ, що суперечить меті консолідованого страхового внеску. Аналогічні правові позиції висловлені Верховним Судом у постановах від 05.12.2019 справа № 260/358/19, від 23.01.2020 справа № 480/4656/18, від 27.02.2020 справа № 440/5632/18, від 28.05.2020 справа № 200/10723/18-а.
З листопада 2016 року перебуває у трудових відносинах з ТОВ "Геоюніт" - основне місце роботи, а з листопада 2017 року також перебуває у трудових відносинах за сумісництвом з ТОВ "Всеукраїнська юридична рада". Роботодавцями сплачується ЄСВ за ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями з бази даних Пенсійного фонду України. Вважає, що за таких обставин не зобов'язана сплачувати єдиний внесок самостійно, додатково до тих сум, які сплачувались роботодавцями.
На підставі викладеного, вважає, що відповідач не діяв не у відповідності до вимог закону, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ підлягають скасуванню.
Відповідачем на виконання покладених на нього завдань здійснюється оперативний облік податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Відображення контролюючим органом у обліковій картці платника податків відомостей щодо нарахування та сплати податків, штрафних санкцій в створює для такого платника певні наслідки та наявність у нього матеріально-правового інтересу щодо правильного відображення фактичного стану розрахунків з бюджетом. У разі скасування вимог про сплату боргу, контролюючий орган зобов'язаний вчинити дії з відображення/коригування у особовій картці позивачки дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Просить скасувати вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.01.2021, від 13.02.2020 та від 09.02.2021. Зобов'язати ГУ ДПС у Сумській області скасувати усі нараховані суми єдиного внеску та штрафних санкцій, здійснити коригування відомостей у картці платника єдиного внеску шляхом виключення з неї відомостей про наявність у позивачки боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 13623,92 грн. Відкликати з примусового виконання вимогу від 13.02.2020. Зобов'язати припинити нарахування єдиного внеску як самозайнятій особі у майбутніх періодах, доки вона є найманим працівником.
Відповідач у письмовому відзиві позов не визнав. Пояснив, що ОСОБА_1 . З 08.07.2010 перебуває на обліку платником єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як фізична особа, що здійснює незалежну професійну діяльність. Відповідно до вимог закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється у обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зняття з обліку фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність як платники податків і зборів відбувається після припинення такої діяльності. Позивакою не було подано заяви про зняття її з обліку як платника єдиного внеску, на момент формування вимог про сплату боргу (недоїмки) вона була таким платником. Відповідно до наданих позивачкою пояснень, вона не припиняла та не зупиняла своєї діяльності у якості адвоката. За таких обставин, навіть при відсутності доходу від адвокатської діяльності, позивачка має сплачувати внесок у розмірі не менше від мінімального. Такі особи, які одночасно є і найманими працівниками, не звільняються від обов'язку сплачувати ЄСВ, крім випадку отримання ним пенсії чи соціальної допомоги.
У 2020 році ЄСВ позивачкою не сплачувався. За другий квартал сплачений 18.10.2018 при граничному терміні сплати не пізніше 19.07.2018. За перший квартал сплачений 23.04.2019, тоді як мав бути сплачений не пізніше 19.04.2019. У зв'язку з цим до ОСОБА_1 . Рішенням від 02.1'2.2020 застосовано штраф та нараховано пеню, які нею сплачені не були. Просить у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала із зазначених підстав. Пояснила, що дійсно сплачувала ЄСВ, незважаючи на те, що працювала на умовах трудового договору. Після постановлення Верховним Судом рішень та формування правової позиції згідно з якою самозайняті особи, які також працюють за наймом, не зобов'язані сплачувати ЄСВ самостійно у випадку сплати внеску їх роботодавцем. З четвертого кварталу 2019 року припинила нараховувати та сплачувати внесок самостійно. Також відповідачем не враховано, що фактично сплачувала внесок з 01.01.2017, а на обліку як самозайнята особа перебуває лише з 03.08.2017. Відповідачем ніяких дій по врахуванню сплачених внесків за період з 01.01.2017 по 02.08.2017 у розмірі 4928,00 грн. не вжито, а навпаки застосовано штраф та пеню. Безпідставним є твердження відповідача про те, що мною не повідомлялось про перебування у трудових відносинах. Відповідачем ведеться персоніфікований облік та враховуються доходи та сплачені податки і обов'язкові платежі, у тому числі і роботодавцями. З відомостей з особистого електронного кабінету платника податків ОСОБА_1 . Вбачається, що у відповідача наявна інформація про сплату ЄСВ роботодавцями позивачки.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечення проти позову підтримав із зазначених підстав. Пояснив, що пільги зі сплати ЄСВ для самозайнятих осіб, які одночасно опрацюють за наймом, не передбачені. Сплачуючи ЄСВ роботодавці виконують свій обов'язок, а не обов'язок позивачки зі сплати ЄСВ. Вважає, що вимоги та рішення винесені правомірно. Протиправних дій відповідачем не вчинено.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Судом встановлено, що ОСОБА_1 . За рішенням Ради адвокатів Київської області від 19.11.2015 має право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 8-9). На обліку як самозайнята особа, що здійснює незалежну професійну діяльність перебуває з 03.08.2017, що відповідачем не оспорюється. Відповідно до відомостей з реєстру застрахованих осіб позивачка самостійно сплачувала єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2017, тобто за період до моме6нту реєстрації платником внеску як самозайнятої особи. Крім того, у 2016-2020 роках ЄСВ за ОСОБА_1 як застраховану особу сплачували також ТОВ Енерго сервісна компанія "Еско-Північ", ТОВ "Геоюніт", ТОВ "Всеукраїнська юридична рада" (а.с. 10-11). Відповідно до копій наказів ОСОБА_1 . З 01.01.2010 прийнята на основне місце роботи у ТОВ "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ". Відповідно до копій звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску ОСОБА_1 Самостійно нараховувала та сплачувала як особа, що провадить незалежну професійну діяльність єдиний внесок у період з 01.01.2017 по вересень 2019 року. З четвертого кварталу 2019 року припинила нарахування та виплату єдиного внеску (а.с. 59-67). З досліджених судом матеріалів вбачається, що позивачка маючи право на заняття адвокатською діяльність та будучи зареєстрованою платником єдиного внеску як особа, що таку діяльність провадить, одночасно виконувала роботу за трудовими договорами. Незважаючи на припинення нарахування та сплати ЄСВ самою позивачкою, такі виплати продовжували здійснювати особи з якими ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах. Відповідач не міг не бути з цим обізнаним, оскільки на виконання покладених на нього обов'язків ним ведеться персоніфікований облік платників єдиного внеску, здійснюється контроль за правильністю повнотою та своєчасністю його сплати.
13.02.2020 ГУ ДПС у Сумській області винесено вимогу № Ф-2011-50 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 2751,72 грн. Вимога звернута відповідачем до примусового виконання та постановою від 23.12.2020 старшим державним виконавцем Конотопського міськрайонного відділу ДВС Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) звернуто стягнення на доходи позивачки (а.с. 31-32, 46).
05.01.2021 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2011-50 на суму 10323,92 грн., у тому числі 1942,28 грн. штрафу та 234,62 грн. Пені. У подальшому, 23.02.2021 вимогу № Ф-2011-50 на суму 13623,92 грн., у тому числі 1042,28 штрафу та 234,62 пені (а.с. 12, 75).
Правовідносини, що склалися між позивачкою та відповідачем, врегульовані нормами Податковим кодексом України та законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Відповідно до п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Діяльність адвокатів віднесена до незалежної професійної діяльності за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Відповідно до п. п. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідно до п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 4, зазначеного закону, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. До платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 7 єдиний внесок нараховується: - для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону Укркїни "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; - для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
З наведеного вбачається, що позивачка, маючи свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю одночасно виконувала роботу за трудовим договором, тобто була працівником у розумінні ПК України.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Верховним Судом при розгляді справ щодо подібних правовідносин, зокрема у постановах від 05.03.2020 справа № 824/509/19-а, від 27.11.2019 справа №160/3114/19, викладено правову позицію щодо застосування норм закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Податкового кодексу України при вирішенні питання про обов'язок сплачувати єдиний внесок адвокатом, який виконує роботу за трудовим договором. За висновком Верховного суду особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Інше тлумачення норм щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Такі висновки в силу вимог ст. 13 закону України "Про судоустрій і статус суддів" є обов'язковими для застосування відповідачем. Незважаючи на це, відповідачем протиправно винесено податкові вимоги від 13.02.2020 № Ф-2011-50, від 05.01.2021 № Ф-2011-50 та від 09.02.2021 № Ф-2011-50. Кожна з вимог про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом та може оремо звернута до виконання. Наступні вимоги включають суми недоїмки, які відображались у попередній вимозі. При цьому відповідачем не подано ніяких доказів скасування чи відкликання вимог у зв'язку з винесенням нових. Тобто, у відповідача існує можливість одночасного звернення їх до виконання. За таких обставин, суд вважає необхідним скасувати усі вимоги, які оспорює позивачка.
На відповідача покладено обов'язок здійснення контролю та обліку сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Відображення у обліковій картці платника стану розрахунків має відповідати фактичним обставинам. Суд вважає необхідним зобов'язати ГУ ДПС у Сумській області здійснити коригування відомостей у картці платника єдиного внеску ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду. Вимогу про зобов'язання відкликати з примусового виконання вимогу суд вважає зайвою та надмірною, оскільки відповідно до вимог закону України "Про виконавче провадження" скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є підставою для закінчення виконавчого провадження. Вимогу про зобов'язати припинити нарахування єдиного внеску як самозайнятій особі у майбутніх періодах суд вважає передчасною. Відповідно до вимог ст. 2 ч. 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Вимога ж позивачки направлена на майбутнє і ґрунтується на її припущеннях про можливе порушення її прав рішеннями чи діями відповідача.
Відповідно до ст. 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 908 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління ДПС у Сумській області про скасування вимоги та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-2011-50 від 13.02.2020 на суму 2751 грн. 72 коп та № Ф-2011-50 від 09.02.2021 на суму 13623 грн. 92 коп.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18.05.2021
Суддя О.В. Соп'яненко