24 травня 2021 року м. Рівне №460/1508/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України, яка полягає у неповному нарахуванні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з застосуванням заниженого коефіцієнту страхового стажу 1,35 % замість 1,83460 % у період з 01.01.2015 року по 01.08.2019 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати пенсію позивача з 01.01.2015 по 01.08.2019 з врахуванням, що коефіцієнт страхового стажу для нарахування пенсії ОСОБА_1 становить 1,83460 %. В обґрунтування позову, позивач зазначає, що дізнався з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.01.2021 року №170-0304-8/1358 про нарахування йому пенсії з заниженим коефіцієнтом страхового стажу з 1,83460% до 1,35 % за період з 01.01.2015 року по 01.08.2019 року. Також позивач посилається на те, що відповідач на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 року у справі №460/2989/19 обчислив розмір пенсії з урахуванням заробітної плати, визначеної на умовах статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період роботи з 01.01.1992 по 31.12.1996, відповідно до довідки від 03.07.2014 № 238 та акту зустрічної перевірки від 11.08.2008 № 45 та за період з 01.05.2006 по 30.09.2011 - за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, з коефіцієнтом заробітної плати 1,83460. З огляду на те, що правомірність застосування зазначеного коефіцієнта заробітної плати для нарахування пенсії позивачу було встановлено вищезазначеним судовим рішенням, то позивач просить позов задовольнити повністю.
У встановлений строк відповідачем був поданий відзив на позовну заяву. Заперечення проти позову відповідач аргументує тим, що позивачем пропущений строк звернення до суду, зазначаючи, що про порушення свого права позивач мав дізнатися не з листа відповідача, а з моменту здійснення пенсійної виплати у меншому розмірі. Також відповідач звертає увагу на те, що позивачем в позовних вимогах зазначено 1,83460% коефіцієнтом страхового стажу, однак це є коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи, а тому позивач вводить суд в оману зазначаючи зворотне. З огляду на вказані обставини, просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:
05 березня 2021 року позовна заява надійшла до суду.
10 березня 2021 року ухвалою суду позовну заяву було залишено без руху.
29 березня 2021 року позивачем було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
01 квітня 2021 року ухвалою суду було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
22 квітня 2021 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
ОСОБА_1 з 01.01.2015 року отримувала пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 року по справі № 460/2989/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій, яке набрало законної сили 24 березня 2020 року, позов задоволений повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо неперерахування пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі довідки ПрАТ «Опорядбуд» № 238 від 03.07.2014 з врахуванням акта перевірки № 45 від 11.08.2008 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 відповідно до довідки від 03.07.2014 № 238, з врахуванням акта перевірки № 45 від 11.08.2008.
У вказаному рішенні суду встановлені обставини щодо застосування підвищеного коефіцієнту 1,8 від тарифної ставки, тобто міжвиплата 0,040000 - це збільшення окладу на коефіцієнт 1,8 за 2 місяці.
Ухвалою суду від 12 травня 2020 року по справі № 460/2989/19 роз'яснено рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 по справі № 460/2989/19 таким чином, що датою, з якої Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області слід перерахувати пенсію ОСОБА_1 відповідно до довідки від 03.07.2014 № 238, з врахуванням акта перевірки № 45 від 11.08.2008, необхідно вважати - з 01.08.2019.
Головне управління Пенсійного фонду України листом № 1700-0304-8/1358 від 15.01.2021 відмовило позивачу в перерахунку пенсії з коефіцієнтом страхового стажу 1,83460% за безпідставністю.
Позивач не погодившись з такою бездіяльністю відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи даний спір по суті та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1058 (в редакції до 01.10.2011), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлений статтею 40 Закону № 1058, а індексація та перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, прожиткового мінімуму та страхового стажу визначені статтею 42 цього ж Закону (в редакцій, чинні на час виникнення спору).
Коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається відповідно до положень статті 25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058.
Частиною першою наведеної статті визначено, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс = (См х Вс) : (100% х 12), де Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08%. Для особи, яка брала участь у солідарній і накопичувальній системах, визначається один коефіцієнт страхового стажу як сума коефіцієнта страхового стажу за період участі тільки в солідарній системі та коефіцієнта страхового стажу, визначеного за період участі в солідарній і накопичувальній системах.
Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом десятим частини третьої статті 24 цього Закону, - 0,85 (ч. 2 ст. 25 Закону № 1058).
Пунктом 4-3 розділу XV Прикінцевих Положень Закону № 1058, встановлено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.
Із викладеного слідує, що зазначеними вище, у даному випадку, нормами права чітко встановлений максимальний коефіцієнт страхового стажу.
Матеріалами справи стверджується, що пенсія позивачу у періоді з 01.01.2015 по 01.08.2019 була нарахована на підставі наведених вище положень права.
В той же час, позивач стверджує, що оскільки рішенням суду у справі № 460/2989/19 встановлений коефіцієнт заробітної плати 1,83460, то коефіцієнт страхового стажу для нарахування пенсії теж становить 1,83460 %.
Такі твердження позивача суд уважає помилковими, оскільки коефіцієнт заробітної плати та коефіцієнт страхового стажу для нарахування пенсії не є тотожними поняттями за своїм змістом та суттю і визначаються за різними формулами.
Так, коефіцієнт заробітної плати визначається за формулою, наведеною у ч. 2 ст. 40 Закону № 1058, а коефіцієнт страхового стажу для обчислення розміру пенсії, за формулою, встановленою ст. 25 Закону № 1058.
За наведених обставин, суд погоджується з доводами відповідача, що позивач в позовних вимогах зазначає різні коефіцієнти, а саме: 1,35 % - коефіцієнт страхового стажу з урахуванням вартості оцінки одного року, що визначається ст. 25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та 1,83460 % - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи, що визначається ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". А тому коефіцієнт 1,83460 % не є застосовним для перерахунку пенсії як коефіцієнт страхового стажу. З огляду на це, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Одночасно, суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, з огляду на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 24 квітня 2018 року в справі № 646/6250/17 (адміністративне провадження № К/9901/2128/18). Так, у вказаній постанові, враховуючи позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 99 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів Верховного Суду дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими обґрунтовані позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Короленка, 7, код ЄДРПОУ 21084076).
Суддя Т.О. Комшелюк