ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" травня 2021 р. справа № 300/431/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ), звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі також - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року із застосуванням базового місяця - березня 2015; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату належної ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року із застосуванням базового місяця - січня 2008 та з урахуванням вже виплаченої суми індексації за грудень 2015 року; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січня 2008 та з 01.03.2018 по 31.12.2018 із застосуванням базового місяця - березня 2018 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач з 28.02.2005 по 05.05.2020 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . ОСОБА_1 вважає, що у період проходження нею військової служби відповідачем допущено порушення її прав на виплату грошового забезпечення в належному розмірі. Зокрема вказує, що Військовою частиною НОМЕР_1 при нарахуванні та виплаті їй індексації грошового забезпечення у грудні 2015 року невірно застосовано базовий місяць березень 2015 року, а не січень 2008 року, що призвело до виплати індексації грошового забезпечення у відповідному місяці в меншому розмірі. Також позивач вважає, що відповідачем безпідставно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 31.12.2018, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
23.03.2021 на поштову адресу суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 від 18.03.2021 за № 350/249/401. Відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог, зазначив, що відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (надалі також - Порядок №1078) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка). Також відповідач звертає увагу, що Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів від 09.12.2015 №1013 (надалі також - Постанова №1013), яка набрала чинності з 15.12.2015, підлягала застосуванню з 01.12.2015 та якою істотно змінено порядок індексації зарплати та інших доходів населення. Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, в якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови №1013 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування. При цьому, відповідач зауважив, що Постановою №1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення, починаючи з 01.12.2015, а й визначено базовий місяць (січень 2016 року), з якого необхідно відштовхуватися для проведення індексації. У подальшому, наступна зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 у зв'язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі також - Постанова №704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Постанова Кабінету Міністрів України №704 стала підставою для зміни місяця підвищення в цілях нарахування індексації військовослужбовцям з 01.01.2016 на 01.03.2018. Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими. Просив відмовити у задоволенні позову (а.с.20-25).
02.04.2021 позивачем через канцелярію суду подано відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначила про помилковість доводів відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, та просила суд не брати їх до уваги. Також звернула увагу, на лист Департаменту юридичного забезпечення Міністерства оборони України від 16.11.2020 №298/ПУ/1402, в якому зазначено про судову практику щодо виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення за 2015-2018 роки із врахуванням останнього місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - січня 2008 року. Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 27-29).
16.04.2021 на поштову адресу суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшли заперечення на відповідь від 09.04.2021 за №350/249/529, у яких відповідач зазначив про безпідставність позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову (а.с. 34-37).
Також 26.04.2021 позивач подала додаткові пояснення (до заперечення на відповідь від 09.04.2021), в яких зазначила, що відповідачем не спростовано доводи позивача щодо необхідності врахування січня 2008 року як базового місяця при обчисленні індексації грошового забезпечення у грудні 2015 року та з 01.01.2016 по 28.02.2018, а також березня 2018 року при обчисленні індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 31.12.2018. Просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 39-40).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими учасники справи обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 28.02.2005 по 05.05.2020 проходила військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 (попереднє найменування НОМЕР_2 ), що підтверджується витягом з послужного списку від 26.01.2021 (а.с. 9) та не заперечується відповідачем.
30.11.2020 позивач звернулася до командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 та надання довідки про встановлення базового місяця для індексації (а.с. 5).
Листом від 08.12.2020 №350/249/1137 відповідач повідомив позивача про відсутність можливості нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, оскільки за період з січня 2016 року по лютий 2018 року кошти для відповідних виплат не виділялись, що підтверджується розпорядженням Директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 №248/1485 а також у зв'язку з відсутністю механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди (а.с. 6).
Також до даного листа від 08.12.2020 №350/249/1137 відповідач додав довідку від 09.12.2020 №249/841 про доходи ОСОБА_1 , за період з грудня 2015 року по березень 2018 року (а.с. 7).
Відповідно до змісту даної довідки від 09.12.2020 №249/841 позивачу в грудні 2015 року нарахована індексація грошового забезпечення в розмірі 227,37 грн., з урахуванням базового місяця березня 2015 року, за період з січня 2016 року по березень 2018 року індексація не нараховувалась.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року із застосуванням базового місяця березня 2015 року та бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 за №2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону № 2011-XII).
В свою чергу, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ).
Так, частиною 1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з статтею 4 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Згідно частини 2 статті 6 Закону №1282-XII, порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. В даному випадку такими правилами є Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 в редакції, чинній з 01.12.2015 до 14.03.2018, далі - Порядок № 1078) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 №77, які застосовується з 01.01.2016 - в розмірі 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі й грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 4 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку №1078).
Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, з системного аналізу вказаних норм законодавства суд дійшов висновку про те, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті, у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , з 28.02.2005 по 05.05.2020 проходила військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 (попереднє найменування НОМЕР_2 ).
Відповідач в грудні 2015 року нарахував позивачу індексацію грошового забезпечення в розмірі 227,37 грн., з урахуванням базового місяця березня 2015 року; за період з січня 2016 року по березень 2018 року індексація не нараховувалась та не виплачувалась, що підтверджується довідкою про доходи від 09.12.2020 №249/841 (а.с. 7).
Щодо визначення базового місяця індексації у грудні 2015 року суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Аналіз наведеної норми пункту 5 Порядку №1078 дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.
Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період перебування позивача на службі (зокрема до 01.03.2018), що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.
Обставини справи дають змогу дійти висновку, що січень 2008 року є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку №1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
Таким чином, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача у грудні 2015 року повинні проводитися із застосуванням базового місяця січня 2008 року.
При цьому відповідач ні у своєму листі від 08.12.2020 №350/249/1137, ні у поданому відзиві на позов від 18.03.2021 за № 350/249/401 жодним чином не обґрунтовує необхідність нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за грудень 2015 із застосуванням базового місяця саме березня 2015 року.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про протиправність дій Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року із застосуванням базового місяця березня 2015 року.
Щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 суд зазначає наступне.
Невиплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 відповідач у своєму листі від 08.12.2020 №350/249/1137 фактично обґрунтовує відсутністю фінансування зазначених виплат у відповідному періоді, а також відсутністю механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди.
Суд звертає увагу на те, що обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, відповідач не посилається на відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону №1282-ХІІ для проведення індексації, а зазначає про те, що керуючись статтею 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пунктом 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів.
Суд зазначає, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Відповідно до Протоколу 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Кечко проти України» (пункт 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00) Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Крім цього, Верховний Суд у своїй постанові від 07.08.2019 у справі №825/694/17,висловив наступну позицію:
«[…] 24. Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. 25. У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. 26. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі №825/694/17. 27. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог. 28. Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що у 2016 - 2017 роках кошти на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділено, а тому відповідач діяв правомірно. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі […]», постанова від 23.10.2019 у справі №825/1832/17; «32. […] Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. 33. Також Верховний Суд звертає увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин».
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, на переконання суду, оскільки індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовця є однією з державних гарантій щодо оплати праці, тому вона підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті і не повинна ставитися в залежність від бюджетних асигнувань відповідача.
З цих же мотивів суд відхиляє доводи відповідача про відсутність механізму виплати індексації у поточному році за минулі періоди, оскільки вказані обставини не можуть позбавляти позивача права на отримання належних йому сум доходу.
Отже, відповідач всупереч вимогам Законів №2011-XII, №1282-XII та Порядку №1078 не провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Оскільки відповідач такі дії не вчинив, суд кваліфікує цю ситуацію як протиправну бездіяльність відповідача.
Відповідно до положень статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У спірних правовідносинах індексація за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 не була нарахована та виплачена позивачеві.
Системний аналіз приписів Закону №1282-XII та Порядку №1078, на думку суду, дає підстави для висновку про те, що обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) та визначати суму індексації, зокрема розміру посадового окладу, базового місяця для обчислення індексації, покладено саме на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності. Отже, нарахування суми індексації за певний період, належить до дискреційних повноважень Військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, оскільки визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача належить до компетенції відповідача, суд не має повноважень здійснювати її розрахунок до моменту його проведення відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
На час розгляду справи судом, нарахування та виплата на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 не здійснена, а тому відсутні порушені права позивача щодо правильного нарахування на його користь відповідачем індексації грошового забезпечення за вказаний період, які підлягають захисту в судовому порядку.
Так само встановлення базового місяця під час обрахунку індексації є повноваженням відповідача (роботодавця).
Вимога про визначення судом конкретного базового місяця, з якого слід обраховувати суми індексації є передчасною, оскільки спрямована на майбутнє, тобто на захист прав та свобод позивача, порушення яких станом на момент розгляду і вирішення цієї справи не відбулося.
Тому, на переконання суду, відсутні підстави для зобов'язання відповідача здійснити розрахунок індексації позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січня 2008 року.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19.
Суд вважає належним способом захисту прав позивача зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно.
Що стосується періоду з 01.03.2018 по 31.12.2018, за який позивачу не нараховано та невиплачено індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби, то суд вказує на таке.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Пунктом 4 цієї постанови встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.
Зазначена постанова №704 від 30.08.2017 набрала чинності з 01.03.2018.
Відповідно до абзаців 1-5 пункту 5 Порядку №1078, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 за №141, чинної з 15.03.2018, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Абзацом 2 вказаного Пункту передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Отже, з огляду на положення Порядку №1078, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, базовим місяцем для визначення у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення в період з березня 2018 року по грудень 2018 року є березень 2018 року, оскільки саме в цьому місяці відбулося підвищення посадового окладу позивача. У березні 2018 року індекс споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків.
Суду не доведено, що в березні 2018 року розмір підвищення є меншим за суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, і відповідно право позивача на отримання індексації грошового забезпечення в березні 2018 року.
Щодо індексації грошового забезпечення в квітні-листопаді 2018 року, суд звертає увагу на наступне.
Згідно інформації Держстату України про індекси споживчих цін за 2018 рік (http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2019/zb/03/zb_ISC_2018.pdf):
- індекс споживчих цін у березні 2018 склав 101,1;
- індекс споживчих цін у квітні 2018 року склав 100,8;
- індекс споживчих цін у травні 2018 року склав 100,0;
- індекс споживчих цін у червні 2018 року склав 100,0;
- індекс споживчих цін у липні 2018 року склав 99,3;
- індекс споживчих цін у серпні 2018 року склав 100,0;
- індекс споживчих цін у вересні 2018 року склав 101,9;
- індекс споживчих цін у жовтні 2018 року склав 101,7.
Відповідно до положень Порядку №1078 розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.
Оскільки березень 2018 року, у якому відбулось збільшення грошового забезпечення, є базовим місяцем, індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7 (1,008*1,00*1,00*0,993*1,00*1,019*1,017*100).
Отже, індекс споживчих цін не перевищував 103% з квітня 2018 року до листопада 2018 року, у зв'язку з чим підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.11.2018 відсутні.
У листопаді ж 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць складав 103,7%.
З урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7%, то у наступному місяці підлягало індексації грошове забезпечення позивача.
При цьому, доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за грудень 2018 року відповідач суду не надав, заперечуючи право позивача на виплату індексації грошового забезпечення за спірні періоди, зокрема і за грудень 2018 року.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за грудень 2018 року та зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за грудень 2018 року.
Разом з тим, у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача здійснити розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за вказаний період з урахуванням певного базового місяця з мотивів, наведених вище.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими часткового, зокрема, слід визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року із застосування базового місяця березня 2015 року та зобов'язати здійснити позивачу перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року, з урахуванням виплаченої суми індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року, а також визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та за грудень 2018 року і зобов'язати здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за вказані періоди. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Від сплати судового збору позивача звільнено на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи, що позивач не понесла судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів понесення сторонами інших судових витрат у справі, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для розподілу судових витрат у справі.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року із застосування базового місяця березня 2015 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) здійснити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року, з урахуванням виплаченої суми індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та за грудень 2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та за грудень 2018 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .
Суддя /підпис/ Скільський І.І.