ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без розгляду в частині
"20" травня 2021 р. справа № 300/1515/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Панікара І.В.,
при секретарі Подольській Т.М.,
за участю:
представника позивача: Тюріна В.В.,
представника відповідача: Серединського В.І.,
розглянувши у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині в адміністративній справі за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування майнової шкоди, -
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) (надалі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування майнової шкоди.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с.80-81).
11.05.2021 року від представника Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) на адресу суду надійшло клопотання про залишення позовних вимог без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строків звернення до суду в частині вимог про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь АТ "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" майнової шкоди, яка завдана НКРЕКП, в сумі 472327640 грн., інфляційних витрат в сумі 17415290 грн. та 3% річних в сумі 9346650 грн., яких зазнало АТ "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" в минулих періодах за 2019-2020 роки (а.с.89-92).
17.05.2021 року від АТ "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" на адресу суду надійшли заперечення на вищевказане клопотання НКРЕКП про залишення позовної заяви без розгляду в частині. Представник позивача вказав, що підставою цього позову стала саме бездіяльність відповідача з розгляду заяви АТ "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" від 30.10.2020 року № 760-Сл-6956-1020 щодо перегляду тарифу в частині включення до структури складової “Компенсація витрат за попередні періоди” компенсації витрат та збитків, яких зазнало АТ "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" в минулих періодах за 2019-2020 роки. Представник позивача зазначив, що про порушення своїх прав АТ "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" дізналось після закінчення встановленого законодавством терміну розгляду вказаної заяви, внаслідок чого, АТ "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" не допущено порушення та не пропущено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.
У підготовчому судовому засіданні представник відповідача подане клопотання підтримав, просив клопотання задоволити.
Представник позивача стосовно задоволення поданого клопотання заперечив.
Розглянувши зазначене клопотання, заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.
В ході проведення підготовчого судового засідання представником позивача уточнено позовні вимоги. Так, представник позивача пояснив, що АТ "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" просить суд визнати протиправною бездіяльності НКРЕКП щодо не встановлення для позивача економічно обґрунтованого тарифу на розподіл природного газу, саме за наслідками розгляду заяви від 30.10.2020 року та стягнути з Державного бюджету через Державну казначейську службу України на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" майнову шкоду, що заподіяна позивачу такими протиправними діями/бездіяльністю Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за 2019-2020 роки.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Крім того суд враховує, що за змістом статті 122 КАС України законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Таким чином формулювання загального правила щодо початку перебігу строку, визначеного ст.122 КАСУ, пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Тобто для визначення факту пропуску строку звернення до суду важливими є як об'єктивні (дата порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому “повинна” слід тлумачити хоч як і не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав, проте в усіх випадках - як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Позивач, в запереченні на вказане клопотання вказує на те, що лише після закінчення встановленого законодавством терміну розгляду заяви від 30.10.2020 року він дізнався про те, що відповідачем не встановлено для позивача економічно обґрунтованого тарифу на розподіл природного газу.
Водночас, судом встановлено, що з метою встановлення обґрунтованого тарифу на послуги розподілу природного газу та відповідно покращення фінансового стану, АТ "Івано-Франківськгаз" упродовж 2019-2020 років неодноразово зверталось до НКРЕКП із заявами про перегляд тарифу в бік економічно обґрунтованого. Зокрема, такі заяви подавались: 03.01.2019 року, 07.02.2019 року, 11.02.2019 року, 28.02.2019 року, 19.08.2019 року, 11.06.2020 року.
Таким чином, на переконання суду, вказані обставини свідчать про те, позивачу упродовж 2019-2020 років було відомо про тарифи на послуги розподілу природного газу. Водночас, жодних активних дій, щодо захисту свого порушеного права в судовому порядку позивач не вчинив.
Одночасно суд відхиляє твердження позивача, що про порушення своїх прав він дізнався після закінчення встановленого законодавством терміну розгляду заяви від 30.10.2020 року, оскільки зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Так, відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відтак висновок особи про порушення її прав в усіх випадках передує зверненню цієї особи до суду.
Як встановлено з матеріалів справи, АТ "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" звернулося до суду з даним позовом 08.04.2020 року.
За таких обставин, даний позов в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету через Державну казначейську службу України на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" майнової шкоди в межах суми такої шкоди, заподіяної позивачу протиправними діями/бездіяльністю Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до 07.10.2020 року включно подано з пропуском строку звернення до суду.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Разом з тим пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. При цьому Європейський суд з прав людини стверджує, що таке право не є абсолютним та може бути обмежено, що допускається, оскільки право на доступ за своєю природою вимагає регулювання державою (“Кунерт проти Польщі” (заява № 8981/14)).
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії”).
Високий суд, також вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: 1) забезпеченню юридичної визначеності та остаточності; 2) захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі “Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства” (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень (п.137 рішення від 09.01.2013 року за заявою № 21722/11 у справі “Волков проти України”).
При цьому, суд звертає увагу на те, що термін, “позовна давність”, вжитий Європейським судом з прав людини, в змісті КАС України беззаперечно слід розуміти як “строк звернення до адміністративного суду” відповідно до неодноразово висловленої ЄСПЛ позиції щодо внутрішньої кваліфікації права, наслідком якої є розмежування юрисдикцій.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з обов'язкових умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та перешкоджає зловживанню правом доступу до суду.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд безальтернативно залишає позовну заяву без розгляду. При цьому, слід врахувати, що залишення позовної заяви без розгляду є не правом, а обов'язком суду.
Одночасно необхідно прийняти до уваги те, що строк звернення до суду може бути поновлено судом за заявою особи, яка його подала, виключно за наявності поважних причин його пропуску.
Отже, наслідком пропущення процесуальних строків є залишення позовної заяви без розгляду. Виключенням з цього правила є факт визнання судом причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Як слідує з системного аналізу вищезазначених процесуальних норм, у відповідності до приписів частини 2 статті 19 Конституції України суд не вправі поновити строк звернення до суду за відсутності поважних причин пропуску такого строку.
Однак, позивачем жодних заяв щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду не надано, в підготовчому судовому засіданні про такі причини не повідомлено.
Відтак, такі обставини обґрунтовано позбавляють суд можливості поновити в даному випадку строк звернення до суду в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету через Державну казначейську службу України на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" майнової шкоди в розмірі 472327640 грн. в межах суми майнової шкоди, заподіяної позивачу протиправними діями/бездіяльністю Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до 07.10.2020 року включно.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
В той же час, не пропущено строки звернення до суду в частині заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з Державного бюджету через Державну казначейську службу України на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" майнової шкоди в межах суми такої шкоди, заподіяної позивачу протиправними діями/бездіяльністю Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг з 08.10.2020 року.
З урахуванням наведеного, на переконання суду, заявлене клопотання представника відповідача підлягає до часткового задоволення.
Керуючись статями 240, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Клопотання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) - задоволити частково.
2. Адміністративний позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) в частині вимог про стягнення з Державного бюджету через Державну казначейську службу України на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" майнової шкоди в розмірі 472327640 грн. залишити без розгляду в межах суми майнової шкоди, заподіяної позивачу протиправними діями/бездіяльністю Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до 07.10.2020 року включно.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Панікар І.В.
Ухвала складена в повному обсязі 24.05.21.