Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 травня 2021 р. Справа№200/1993/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С.,
при секретарі судового засідання Кононенко І.В.,
за участю:
представника відповідача - Вжещ Ю.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
23 лютого 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дії щодо припинення виплати щомісячних грошових суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину страченого заробітку з 1 липня 2016 року по 31 січня 2020 року; про зобов'язання поновити нарахувати та виплати позивачу щомісячних грошових суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 1 липня 2016 року по 31 січня 2020 року.
Посилаючись на порушення Конституції України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач протиправно не виплатив заборгованість по соціальним виплатам, як внутрішньо переміщеній особі.
22 березня 2021 року відповідач надав відзив на адміністративний позов в якому вказав, що за заявою позивача страхові виплати поновлені з лютого 2020року. У спірний період позивач не звертався до органів управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області за продовженням страхових виплат з необхідними документами, тому страхові виплати за період з 1 липня 2016 року по 31 січня 2020 року не нараховувалася та не виплачувалася. У задоволенні позову просив відмовити.
Ухвалою суду від 1 березня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, поновлено позивачу строк, встановлений для звернення до адміністративного суду, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та витребувано у відповідача докази у справі.
Ухвалою суду від 18 березня 2021 року вирішено повторно витребувати у відповідача докази у справі, адміністративну справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 20 квітня 2021 року.
Ухвалою суду від 20 квітня 2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 20 травня 2021 року.
У судове засідання позивач не з'явився, докази належного повідомлення про розгляд справи наявні в матеріалах справи.
Представник відповідача заперечував у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.
Перевіривши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_1 , виданим Калінінським РВУМВС України у м. Горлівці 1 жовтня 1996 року.
Потерпілий ОСОБА_1 перебуває на обліку з 18 грудня 2001 року, має зареєстрований страховий випадок трудове каліцтво, що стався 17 червня 1996 року. За висновком МСЕК від 13 березня 2013 року серія 10 ААА №126591 потерпілому встановлена сукупний відсоток втрати професійної працездатності 65 %, у тому числі:15% по трудовому каліцтву (дата по акту 17 червня 1996 року за №140ДР); 50% по професійному захворюванню (дата по акту 30 листопада 2001 року б/н) та 3 група інвалідності, безстроково, що підтверджується Постановою Фонду соціального страхування від 10 березня 2021 року, довідкою МСЕК №126591 від 13 травня 2013 року та не є спірним між сторонами.
Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську №0503/8766/8766.1/22 від 1 липня 2016 року припинено виплату ОСОБА_1 щомісячної грошової суми, згідно постанови КМУ від 14 березня 2016 року №167.
18 лютого 2020 року позивач звернувся із заявою про продовження раніше призначеної страхової виплати. Постановою Слов'янського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 10 березня 2020 року №0536/7046/7046.1/25 вирішено продовжити потерпілому ОСОБА_1 раніше призначену щомісячну грошову суму, виплати провадити з 1 лютого 2020 року безстроково.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачу не виплачено страхові виплати за період з 1 липня 2016 року по 31 січня 2020 року.
Згідно з листом управління виконавчої дирекції воду соціального страхування в Донецькій області від 13 січня 2021 року №Г-01-04/1911 виплати позивачу припинені з 1 липня 2016 року в зв'язку із закінченням терміну дії довідки ВПО, за заявою ОСОБА_1 страхові виплати відновлено з 1 лютого 2020 року. Також вказано, що суми виплати за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, проте на сьогоднішній день вказаний порядок відсутній.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Питання щодо страхових виплат врегульовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Припинення страхових виплат і надання соціальних послуг встановлено нормами частини 1 статті 46 зазначеного Закону, у якому передбачено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Положеннями статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі - Закон № 1706-VII) встановлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до норм статті 7 Закон № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Факт внутрішнього переміщення, згідно положень статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до норм статті 12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
Разом з цим, суд зауважує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право громадянина на призначення пенсії не може бути пов'язано з такою умовою, як постійне місце проживання або реєстрація місця проживання, а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того де проживає особа, пенсія якій призначена.
Дійсно, з аналізу норм статті 46 Закону № 1105-XIV вбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплат не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що "інші випадки" для припинення виплати страхових внесків повинні також бути передбачені саме законом.
Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно частини 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, суд зауважує, що підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не може посилатися на відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум страхових виплат, оскільки порядок та умови отримання таких виплат регулюються виключно Законом, а відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Фонду соціального страхування здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.
Відповідно до частин 5, 6 статті 47 Закону № 1105-XIV, страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них; страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я.
Суд зазначає, що втрата працездатності позивачу встановлена безстроково, тому в даному випадку відсутні підстави для невиплати раніше призначених щомісячних страхових виплат.
На підставі зазначеного, суд приходить висновку, що невиплата належної позивачу страхових виплат за період з 1 липня 2016 року по 31 січня 2020 року є протиправною, оскільки не відповідає зазначеним критеріям правомірності.
Разом з тим, оскільки судом встановлено, що позивачу припинено страхову виплату на підставі постанови відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську №0503/8766/8766.1/22 від 1 липня 2016 року, при цьому позивач не був обізнаний про наявність такої, суд вважає з необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати постанову про припинення щомісячної страхової виплати.
Таким чином, обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, приходить висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даній справі є прийняття рішення про визнання протиправною та скасувати постанову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську №0503/8766/8766.1/22 від 1 липня 2016 року та зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу страхові виплати з 1 липня 2016 року по 31 січня 2020 року.
Стосовно звернення до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Згідно ст. 4 Закону № 1105 Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Фонд, якщо інше не передбачено законами України, не може займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої його створено, та використовувати свої кошти на цілі, не пов'язані з цією діяльністю. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням.
Оскільки Фонд є некомерційною самоврядною організацією кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України, звернення стягнення невиплачених страхових виплат у межах суми стягнення за один місяць є неможливим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у справі №200/13292/18-а.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.
Так при зверненні до адміністративного суду з позовною заявою, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн. Таким чином, судовий збір у зазначеному розмірі підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську №0503/8766/8766.1/22 від 1 липня 2016 року.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 41325231) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) страхові виплати з 1 липня 2016 року по 31 січня 2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 41325231) судовий збір у розмірі 908,00 грн. на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 18 травня 2021 року, у повному обсязі рішення виготовлене 24 травня 2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.С. Дмитрієв