Справа №263/2302/21
Провадження №2/263/1280/2021
17 травня 2021 року м.Маріуполь
Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Шевченко О.А., при секретарі Шамбелан К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Представник позивача, адвокат Калініченко А.В., звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 є одноособовим власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, у вказаній квартирі зареєстрований також відповідач ОСОБА_2 , який с 2009 року в зазначеній квартирі не проживає, виїхав з неї, вивіз усі речі, не сплачує за комунальні послуги. На теперішній час позивач не має змоги оформити субсидію у зв'язку з викладеними обставинами, тому просив суд задовольнити позовні вимоги.
22 березня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження по справі та розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного провадження.
Ухвалою суду від 17.05.2021 року вирішено провести заочний розгляд справи.
Позивач в судове засідання не з'явився, від його представника, адвоката Калініченко А.В., на адресу суду надійшла заява, у якій він підтримав позовні вимоги, просить розглянути справу у його відсутності та відсутності позивача, не заперечує проти ухвалення у справі заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про перенесення слухання справи не надавав.
Фіксація судового процесу технічними засобами не велась у відповідності з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть в ній участь.
Суд, дослідивши докази по справі, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири від 12 лютого 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Бедненко С.В., є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме мА йно про реєстрацію права власності №244123006 від 12.02.2021 року.
Згідно довідки Управління з оформлення паспортних документів та реєстрації місця проживання Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради від 16.02.2021 року №17-13.07-0242, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до акту про фактичне проживання голови ОСЖБ «Кумональник» ОСОБА_4 від 16 лютого 2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживає ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 .
За положеннями ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не забороненого законом.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
За положеннями ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному власником.
Згідно з ч. 4 ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Суд враховуючи обставини, що відповідач покинув квартиру добровільно, здійснивши її продаж, при цьому залишається зареєстрованим у спірному житлі, не сплачує комунальні послуги, тим самим порушує права позивачки, оскільки перешкоджають вільному володінню й розпорядженню своєю власністю, тому, суд вважає можливим визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у спірному житлі, тим більше, що у відповідності до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.
Разом з тим, положеннями ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" закріплено, що судове рішення, зокрема, про позбавлення права користування житловим приміщенням, що набрало законної сили, є самостійною підставою для зняття з реєстрації, так як вони є похідними від прийнятого рішення.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачі на день ухвалення судового рішення не мешкає в спірному приміщенні з 2009 року, а також не встановлена поважність причини його відсутності.
Питання щодо стягнення з відповідачів судового збору судом не вирішується, оскільки позивачем даної вимоги заявлено не було.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.12,13, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О.А.Шевченко