21 травня 2021 року
м. Київ
справа № 922/3827/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Малашенкової Т.М. і Селіваненка В.П.
розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін
касаційну скаргу комунального підприємства "Жилкомсервіс"
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2021
(головуючий суддя Барбашова С.В., судді Пелипенко Н.М., Пушай В.І.)
за позовом приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (далі - ПАТ "Харківенергозбут")
до комунального підприємства "Жилкомсервіс" (далі- КП "Жилкомсервіс")
про стягнення 4 946 448, 53 грн.
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
ПАТ "Харківенергозбут" звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до КП "Жилкомсервіс" про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 №4-1638,1С у розмірі 4 946 448, 53 грн, а саме: заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 4 729 892,03 грн, пеню у розмірі 198 556,50 грн та інфляційні втрати у розмірі 18 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень у справі
КП "Жилкомсервіс" звернулося до господарського суду Харківської області з клопотанням про призначення комплексної електротехнічної та економічної експертизи.
Господарський суд Харківської області ухвалою від 26.01.2021 у справі №922/3827/20 задовольнив клопотання відповідача про призначення судової експертизи; призначив судову експертизу, доручив її проведення Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса Міністерства юстиції України.
Східний апеляційний господарський суд постановою від 11.03.2021 апеляційну скаргу ПАТ "Харківенергозбут" задовольнив; ухвалу господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі №922/3827/20 скасував; справу направив до господарського суду Харківської області для подальшого розгляду.
КП "Жилкомсервіс" звернулось до Східного апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат.
Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.03.2021 відмовив у задоволенні заяви КП "Жилкомсервіс" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат. При цьому суд апеляційної інстанції посилався на те, що у мотивувальній частині постанови від 11.03.2021 у цій справі Східним апеляційним господарським судом зазначалося, що з огляду на направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
КП "Жилкомсервіс" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 у справі №922/3827/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом апеляційної скарги ПАТ "Харківенергозбут" на ухвалу господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі №922/3827/20.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
КП "Жилкомсервіс" зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом апеляційної інстанції приписів статей 129, 237, 244, 282 ГПК України, що свідчить про наявність підстав для її скасування.
На думку КП "Жилкомсервіс", у разі, якщо суд апеляційної інстанції скасував судове рішення з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, він має здійснювати розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи саме у суді апеляційної інстанції.
Доводи інших учасників справи
Від ПАТ "Харківенергозбут" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє зазначає про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги КП "Жилкомсервіс" та вважає, що ухвала Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 підлягає залишенню без змін.
Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Відповідно до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Східний апеляційний господарський суд постановою від 11.03.2021 ухвалу господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі №922/3827/20 скасував; справу направив до господарського суду Харківської області для подальшого розгляду.
Водночас у тексті постанови суд апеляційної інстанції зазначив, що виходячи з приписів статті 129 ГПК України, суд вирішує питання про розподіл судових витрат у разі, якщо справа вирішується по суті. У випадках скасування ухвали господарського суду і передачі справи на розгляд суду першої інстанції розподіл судових витрат у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами розгляду справи по суті, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Таким чином суд апеляційної інстанції вирішив, що розподіл судових витрат буде здійснено судом першої інстанції за результатами розгляду справи по суті.
Проте КП "Жилкомсервіс" (заявник клопотання про призначення судової експертизи) звернувся до Східного апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги.
Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.03.2021 відмовив у задоволенні заяви КП "Жилкомсервіс". З оскаржуваного судового рішення вбачається, що за наслідком розгляду заяви КП "Жилкомсервіс" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат суд апеляційної інстанції, з посиланням на статтю 129 ГПК України, виходив з того, що розподіл сум судових витрат, пов'язаних з розглядом апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду справи по суті.
У касаційній скарзі скаржник посилається на статті 129, 237, 244, 282 ГПК України та вважає, що, всупереч вказаним нормам, суд апеляційної інстанції не вирішив питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на викладене, враховуючи, що наведені норми не передбачають розподілу апеляційною інстанцією судових витрат у випадку направлення справи для продовження розгляду до місцевого суду, відсутні правові підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом апеляційної скарги у цій справі, оскільки судове рішення, яким спір вирішено по суті, не ухвалювалося, а справа була направлена судом апеляційної інстанції для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
За таких обставин Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, як такі, що гуртуються на помилковому тлумаченні обсставин справи.
Водночас судом враховується, що ухвалами Верховного суду від 22.04.2021 у справах № 922/3840/20 та №922/3918/20 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами КП "Жилкомсервіс" на аналогічні ухвали Східного апеляційного господарського суду на підставі частини другої статті 293 ГПК України, якою унормовано, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. При цьому Верховний Суд у зазначених ухвалах дійшов висновку, що абзац другий частини третьої статті 233, пункт 3 частини першої статті 244, частина чотирнадцята статті 129 ГПК України не передбачають розподілу апеляційною інстанцією судових витрат у випадку направлення справи для продовження розгляду до місцевого суду, відсутні правові підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом апеляційної скарги у цій справі, оскільки судове рішення, яким спір вирішено по суті, не ухвалювалося, а справа була направлена судом апеляційної інстанції для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
Верховний Суд звертається до рішення Європейського Суду з прав людини у рішенні у справі "Науменко проти України" (заява № 41984/98, п. 52), в якій суд визначав, що правова певність (визначеність) передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи; цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи; повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень; перегляд в порядку нагляду не може розглядатися як прихована апеляція, і сама можливість двох поглядів на один предмет не є підставою для повторного розгляду; відхилення від цього принципу можливе тільки, коли воно спричинене незалежними і непереборними обставинами.
Скаржник не навів вагомих та переконливих доводів на обґрунтування касаційної скарги.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують вказаного висновку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що cуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга КП "Жилкомсервіс" підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права.
Судові витрати
Понесені КП "Жилкомсервіс" у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Верховний Суд, керуючись статтями 129, 300, 304, 308, 309, 315 ГПК України,
Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 у справі № 922/3827/20 залишити без змін, а касаційну скаргу комунального підприємства "Жилкомсервіс" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя В. Селіваненко
Суддя Т. Малашенкова