18.05.21
22-ц/812/991/21
Провадження №22-ц/812/991/21
Іменем України
18 травня 2021 року м. Миколаїв
колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання: Пасечнюком І.П.,
за участю: позивача ОСОБА_1 , представників відповідачів - адвокатів Сімцис Ю.В. та Колесніченко О.С.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №477/1599/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення, яке постановив Жовтневий районний суд Миколаївської області під головуванням судді Глубоченка Сергія Миколайовича у приміщенні цього суду 22 березня 2021 року, повний текст якого виготовлений 26 березня 2021 року, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» та Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» про зобов'язання вчинення певних дій,
У 2020 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» (далі - ТОВ «Миколаївгаз Збут») та Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (далі - АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз») про зобов'язання вчинення певних дій.
Позов мотивовано тим, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , який забезпечений газопостачанням в режимі використання газу для приготування їжі та опалення, облаштованого приладом обліку спожитого газу. За вказаною адресою на його ім'я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Він як пенсіонер та малозабезпечена особа по квітень 2018 року перебував на обліку в Департаменті соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації, отримував субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг. У 2018 році співробітниками соціального захисту було надіслано запити до організацій надавачів послуг, однак з ТОВ «Миколаївгаз Збут» надійшла відповідь, в якій було зазначено про наявність заборгованості по сплаті за спожити газ, через що субсидія нарахована не була. 15 травня 2019 року його будинок було відключено від газопостачання та складено акт на відключення газового обладнання. 24 грудня 2019 року Жовтневим районним судом Миколаївської області видано судовий наказ про стягнення з нього на користь відповідача ТОВ «Миколаївгаз Збут» заборгованість за послуги з газопостачання, за період з 01 вересня 2018 року по 01 вересня 2019 року в сумі 8256 грн. 88 коп. та судового збору на суму 192 грн., який 31 січня 2020 р. ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області було скасовано. Розмір зазначеної відповідачем заборгованості, на думку позивача, не відповідає дійсності, зазначена заборгованість, яка на сьогодні продовжує рахуватись за його особовим рахунком № НОМЕР_1 , нарахована безпідставно та неправомірно. Позивач вважає, що підприємство з надання послуг з газопостачання надсилає неправдиві рахунки по завищеним тарифам, оскільки такі випадки були непоодинокі, в зв'язку з чим він змушений звернутись до суду із зазначеним позовом для захисту своїх прав як споживача побутового газу та з метою усунення розбіжностей при нарахуванні суми заборгованості за спожитий природний газ.
Посилаючись на викладене, позивач просив зобов'язати ТОВ «Миколаївгаз Збут» та АТ «Оператор газорозподільчої системи «Миколаївгаз» здійснити перерахунок за спожитий природний газ за період з 01 вересня 2018 року по 15 травня 2019 року, особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 .
12 жовтня 2020 року від відповідача ТОВ «Миколаївгаз Збут» надійшов відзив. Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначив, що відповідач здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газорозподільних систем. Відповідно до ліцензії від 09 квітня 2015 року №1228 АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» здійснює діяльність із розподілу природного газу та є оператором газорозподільної системи. Величина об'єму та обсяг розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз», питання правильності визначення обсягів спожитого позивачем природного газу не є ліцензованою діяльністю ТОВ «Миколаївгаз Збут», а є виключною компетенцією АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз». Відповідно до типового договору постачання природного газу побутовим споживачем споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, які визначені договором. У зв'язку з тим, що позивач, в порушення типового договору, вчасно не здійснив оплату за спожитий природний газ, у нього виникла заборгованість на суму 8390,84 грн, у зв'язку з чим позивачу 15 травня 2019 року було припинено газопостачання.
19 жовтня 2020 року від АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зазначив, що відповідно до Правил постачання природного газу постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. Вказував, що правові підстави для здійснення перерахунку заборгованості за спожитий газ відсутні, оскільки заборгованість нарахована правомірно. Позивачем не оскаржувались дії відповідача в частині правомірності припинення розподілу природного газу. ТОВ «Миколаївгаз Збут» здійснює всі нарахування за спожитий природний газ відповідно до персоніфікованих даних про фактичний обсяг спожитого газу за кожним споживачем, наданих газорозподільним підприємством. АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» не нараховувалась заборгованість, оскільки відповідач не є постачальником природного газу, а здійснює лише функцію його розподілу, тому відповідно й здійснити перерахунок заборгованості не може. Крім цього, позивач при зверненні до суду з позовом не зазначив, яким саме чином АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» порушило його права та не довів факт такого порушення.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовну заяву підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити.
Представник позивача - адвокат Константиновська Н.П. у судовому засіданні підтримала позицію позивача, вказувала на розбіжність в сумах нарахованої відповідачами заборгованості в порівнянні з судовими наказами, просила позов задовольнити з підстав, що викладені в позовній заяві та відповідях на відзиви.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що згідно акту на відключення газового обладнання від 15 травня 2019 року споживача ОСОБА_1 відключено від газопостачання, газопровід опломбовано на вводі. Як вбачається з відомостей обходу абонентів у позивача зафіксовано 05 жовтня 2018 року фактичні показання лічильника газу - 7338 куб.м., а 02 березня 2019 року - 8525,16 куб.м. Указана обставина не заперечувалася позивачем.
Позивачем не оскаржувалася правомірність припинення розподілу природного газу та вимог про відновлення газопостачання ним не пред'являлося.
Згідно виписки-витягу з особового рахунка позивача показання лічильника газу станом на листопад 2019 року об'єм споживання природного газу становить 8526,25 куб.м, та існує заборгованість в сумі 8256,68 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 листопада 2019 року скасовано судовий наказ від 01 листопада 2019 року про стягнення з позивача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» заборгованості за спожитий природний газ в сумі 10747,17 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 31 січня 2020 року скасовано судовий наказ від 24 грудня 2019 року про стягнення з позивача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» заборгованості за спожитий природний газ в сумі 8256,88 грн.
Як установлено в судовому засіданні, суми, які зазначені відповідачем при поданні заяв про видачу судових наказів, є різними, оскільки заборгованість сформована на підставі планових показників у першому випадку, та після фактично отриманих показників лічильника, у іншому.
Разом з цим, з огляду на приписи статті 82 ЦПК України обставини, зазначені в ухвалі про скасування судового наказу, не мають для суду преюдиційного значення.
Посилання позивача на те, що заборгованість утворилася через неналежне виконання посадових обов'язків працівниками соціальних служб, які вчасно його не попередили про зміни умов надання субсидії, судом до уваги не приймається, оскільки правового значення в межах предмета доказування не має.
Крім цього, відповідачі не несуть будь-якої відповідальності за дії або бездіяльність третіх осіб з приводу виконання ними своїх обов'язків, покладених відповідно до законодавства.
За такого суд дійшов висновку, що не встановлено порушень у нарахуванні заборгованості позивачу за спожитий природний газ, яка утворилася, виходячи з показань лічильника газу 8526,25 куб.м.
Посилання позивача на ущемлення його прав як споживача послуг з газопостачання по завищеним тарифам, що було встановлено рішенням Антимонопольного комітету України від 10 грудня 2019 року №793-р, суд вважав неприйнятним, оскільки указане рішення 25 вересня 2020 року скасовано рішенням Господарського суду міста Києва.
Також суд вважав безпідставним посилання позивача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі №826/9665/16, оскільки указані рішення скасовано постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2020 року.
Ураховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення суду є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження та належної оцінки доказів, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано, що звертаючись до суду, позивач, фактично, оспорював дії і оператора ГРМ, яким є АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз», щодо визначення фактичного обсягу природного газу за спірний період, і дії постачальника ТОВ «Миколаївгаз Збут» щодо взаємовідносин зі споживачем. Суд не звернув уваги на те, що визначені у наказах Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2019 року та від 24 грудня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий газ розміри обсягів споживання спожитого газу та, відповідно, розміри заборгованості є різними (відповідно, 8841 куб.м і 10747 грн. 17 коп. та 8526,25 куб.м і 8256 грн. 88 коп.) за один і той саме період часу - з 01 вересня 2018 року по 01 вересня 2019 року. І ці розбіжності по теперішній час не усунуті. Між тим метою цього позову є об'єктивне та законне визначення заборгованості з урахуванням неотриманої з вини відповідачів субсидії, адже саме через їх незаконні нарахування та неправдиві відомості про неіснуючу заборгованість, які були подані у травні 2018 року до Департаменту соціального захисту населення Миколаївської облдержадміністрації, позивач був позбавлений субсидії.
На апеляційну скаргу подані відзиві представниками відповідачів, в яких останні просять у задоволенні апеляційної скарги відмовити, залишивши без змін рішення суду першої інстанції.
Відзив АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» мотивований тим, що через наявність у позивача заборгованості за спожитий газ в сумі 8390 грн. 84 коп. газопостачання йому було припинено. Розбіжності у розмірі заборгованості, яка підлягала стягненню за судовими наказами, пов'язана з тим, що заборгованість була сформована на підставі планових показників у першому випадку та після фактично отриманих показників лічильнику в іншому. Свого власного розрахунку заборгованості позивач до суду не надав, про недостовірність показників засобу обліку не зазначав. Також, звертаючись з позовом, позивач не зазначив, яким чином АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» як оператор ГРМ порушив його права в період з 01 вересня 2018 року по 15 травня 2019 року, не довів факт порушення.
Відзив ТОВ «Миколаївгаз Збут» мотивований тим, що відповідальним за облік природного газу у побутових споживачів є АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» як оператор ГРМ і визначений ним обсяг природного газу є обов'язковим для постачальника - ТОВ «Миколаївгаз Збут» у взаємовідносинах зі споживачем, тому питання правильності визначення обсягів спожитого позивачем газу не є ліцензійною діяльністю ТОВ «Миколаївгаз Збут». Через виявлену заборгованість за спожитий природний газ АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» надав доручення ТОВ «Миколаївгаз Збут» про припинення газопостачання, яке виконано 15 травня 2019 року. Враховуючи, що рішення Антимонопольного комітету України від 10 грудня 2019 року № 793-р скасовано у судовому порядку, а постанова Кабінету Міністрів України № 315 від 27 квітня 2016 року не визнана незаконною, відсутні підстави стверджувати, що відбулось порушення прав позивача з боку відповідачів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним положенням закону.
Як вбачається з матеріалів справи і таке встановив суд першої інстанції, постійне місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано в АДРЕСА_1 . Цей будинок приєднаний до газорозподільної системи АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» та обладнаний приладом обліку обсягів спожитого газу. За цією адресою було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я позивача, в якому обліковується обсяги споживання позивачем природного газу та здійснені споживачем оплати за спожитий газ (а.с.5, 11).
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу визначені Законом України «Про ринок природного газу».
Згідно статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30 вересня 2015 року (далі - Правила), іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Згідно пункту 2 Розділу ІІІ Правил постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за згодою постачальника відповідно до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Згідно Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2494 (далі - Кодекс ГРМ), порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об'ємів і обсягів) по об'єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та Оператором газорозподільної системи, та з урахуванням вимог цього Кодексу.
Розрахунки за послуги з газопостачання можуть проводитися на підставі даних про об'єм (обсяг) газу, визначений споживачем та Оператором газорозподільної системи за підсумками місяця відповідно до умов договору розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та Оператором газорозподільної системи, або за плановою величиною середньомісячного споживання в опалювальний та між опалювальний періоди (абзац 1 пункту 13 Розділ ІІІ Правил).
Пунктом 4 Глави 1 Розділу І Кодексу ГРМ визначено, що договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
Відповідно до положень пункту 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.
З вересня 2015 року ПАТ «Миколаївгаз» на підставі ліцензії, виданої згідно постанови Національної комісії що здійснює регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг №853 від 29 червня 2017 року, здійснює господарську діяльність з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території Миколаївської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ «Миколаївгаз», тобто є Оператором газорозподільних мереж (ГРМ).
Також постановою Національної комісії що здійснює регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг №674 від 18 травня 2017 року ТОВ «Миколаївгаз Збут» видано ліцензію на постачання природного газу.
За такого ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання природного газу, які надаються ТОВ «Миколаївгаз Збут», та з розподілу природного газу, які надаються АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз».
Тобто між позивачем та відповідачами склалися договірні правовідносини з розподілу та постачання природного газу, який використовується за адресою: АДРЕСА_1 .
Звертаючись з позовом, позивач оспорював нарахування відповідачами заборгованості за спожитий газ за період з 01 вересня 2018 року по15 травня 2019 року, посилаючись на її безпідставність через наявність розбіжностей у показниках заборгованості, які зазначались ТОВ «Миколаївгаз Збут» у заявах про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за спожитий природний газ.
Суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, вважав їх необґрунтованими.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
За пунктом 4 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов'язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п'яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу.
У разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об'єм розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об'єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об'єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань. Група споживання по кожному об'єкту побутового споживача, який розраховується за лічильником газу, визначається Оператором ГРМ згідно з цим Кодексом. Номер групи споживання зазначається Оператором ГРМ в персоніфікованих даних заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу та в рахунках Оператора ГРМ про сплату послуг за договором розподілу природного газу.
Згідно виписки-витягу з особового рахунка позивача з травня 2018 року існувала заборгованість за спожитий природний газ. Станом на листопад 2019 року об'єм споживання природного газу становить 8526,25 куб.м, та існує заборгованість в сумі 8256,68 грн, яка виникла у зв'язку із неповним розрахунком ОСОБА_1 за спожитий природний газ. (а.с. 11).
Як вбачається з відомостей обходу абонентів у позивача зафіксовано наступні фактичні показання лічильника газу: 05 жовтня 2018 року - 7338 куб.м, а 02 березня 2019 року - 8525,16 куб.м (а.с.56-57).
Дорученням на припинення газопостачання ТОВ «Миколаївгаз Збут» від 27 березня 2019 року №5473.0-Кл-3492-0319 доручено ПАТ «Миколаївгаз» припинити газопостачання побутовому споживачу ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , у зв'язку із наявною заборгованістю за спожитий природний газ на суму 8390,84 грн (а.с.12).
Згідно акту на відключення газового обладнання від 15 травня 2019 року споживача ОСОБА_1 відключено від газопостачання, газопровід опломбовано на вводі (а.с.24).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував, що позивачем не оспорюється та не спростовується нарахований відповідачами обсяг спожитого природного газу - 8525,16 куб.м.
Також ним не заперечується неповна оплата ним вартості вказаного об'єму спожитого газу та не доводиться неправильність розрахунку заборгованості за спожитий природний газ. Крім того, позивач власного розрахунку заборгованості суду не надавав. Правомірність припинення розподілу природного газу ОСОБА_1 не оспорює та вимог про відновлення газопостачання не пред'являв.
Єдиним аргументом позивача у позові та апеляційній скарзі є посилання на розбіжності у нарахованих розмірах заборгованості, які були зазначені у заявах про видачу судового наказу щодо стягненні заборгованості за спожитий природний газ, які подавались ТОВ «Миколаївгаз Збут» до Жовтневого районного суду Миколаївської області у листопаді та у грудні 2019 року (а.с. 8б, 9).
Так, ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 31 січня 2020 року скасовано судовий наказ від 24 грудня 2019 року про стягнення з позивача на користь ТОВ «Миколаївгаз Збут» заборгованості за спожитий природний газ в сумі 8256,88 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 листопада 2019 року скасовано судовий наказ від 01 листопада 2019 року про стягнення з позивача на користь ТОВ «Миколаївгаз Збут» заборгованості за спожитий природний газ в сумі 10747,17 грн.
Як установлено судом першої інстанції, суми, які зазначені відповідачем при поданні заяв про видачу судових наказів, є різними, оскільки заборгованість сформована на підставі планових показників у першому випадку, та після фактично отриманих показників лічильника - в другому.
До того ж, такі розбіжності не призвели до будь-якого порушення прав позивача, оскільки показники заборгованості були скореговані в бік зменшення, тобто на користь ОСОБА_1 , а судові накази були скасовані судом за його заявами.
Аналіз статей 15, 16 ЦК України, статті 4 ЦПК України дає підстави для висновку, що кожна особа має право на судовий захист своїх цивільних прав лише у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
В силу вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України обов'язок довести обставини, які мають значення для справи і на які позивач посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, зокрема щодо порушення законних прав, за захистом яких він звернувся до суду, внаслідок неправомірних дій відповідачів, покладається саме на позивача.
Оскільки ОСОБА_1 не доведено, а судом не встановлено порушення його прав та законних інтересів внаслідок неправомірних дій відповідачів, суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги про наявність розбіжностей у нарахуванні об'ємів спожитого природного газу та, відповідно, суми заборгованості з оплати за спожитий природний газ відхиляються апеляційним судом як безпідставні, оскільки витяг з особового рахунку позивача доводить, що заборгованість спочатку була обрахована, виходячи з планових показників обсягів спожитого газу через неповідомлення позивачем у встановленому порядку Оператору ГРМ, а після отриманих фактичних показників лічильника газу ці показники були скореговані і вони позивачем не спростовані. Тобто зазначене свідчить про усунення Оператором ГРМ розбіжностей у розрахунках.
Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що відповідачами було виставлено позивачу неіснуючу заборгованість у травні 2018 року та повідомлення про це Департамент соціального захисту населення Миколаївської облдержадміністрації, внаслідок чого позивач був позбавлений субсидії, то вони відхиляються колегією суддів, тому що ОСОБА_1 не були спростовано наявні у справі докази щодо наявності заборгованості за спожитий природний газ.
Оскільки суд першої інстанції на підставі вірно, з дотриманням вимог статті 89 ЦПК України оцінених доказів у справі в їх сукупності та взаємозв'язку повно та всебічно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку відповідно до положень матеріального права та вимог процесуального закону, колегія суддів в силу норм статті 375 ЦПК України не вбачає підстав для його скасування.
В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки рішення суду першої інстанції залишається без змін, відсутні передбачені статтею 141 ЦПК України підстави для розподілу судових витрат.
Судові витрати по справі покладаються на державу в силу положень частини 6 статті 141 ЦПК України з урахуванням того, що позивач на підставі частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Л.М. Царюк
Ж.М. Яворська
Повний текст постанови складений 21 травня 2021 року