Дата документу 21.05.2021 Справа № 323/2639/20
21 травня 2021 року
м. Запоріжжя
Єдиний унікальний № 323/2639/20
Провадження № 22-ц/807/1561/21
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Кримської О.М. (суддя-доповідач),
суддів: Дашковської А.В., Кочеткової І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2021 року в складі судді Смокович М.В. в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання в період навчання,
У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання в період навчання.
В обґрунтування позову зазначав, що його мати ОСОБА_3 перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 21.02.2008.
Він народився в період зазначеного шлюбу та після його розірвання залишився проживати разом з матір'ю.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 11.12.2006 з відповідача було стягнуто аліменти на його утримання до досягнення ним повноліття у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 19.09.2018 розмір стягуваних аліментів на його утримання було зменшено з 1/4 частини усіх видів заробітку до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення ним повноліття.
На даний момент він є студентом денного відділення 3 курсу Відокремленого структурного підрозділу «Оріхівський коледж ТДАТУ імені Дмитра Моторного». Відповідач має можливість матеріально його утримувати, оскільки він не є інвалідом, офіційно працює і до настання його повноліття сплачував аліменти. Окрім нього на утриманні має ще одну дитину.
Ураховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з моменту подачі позову до суду і до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення ним двадцятитрирічного віку.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з 19 жовтня 2020 року і до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення ним двадцятитрирічного віку.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 840,80 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити, ухваливши рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, змінивши порядок стягнення аліментів на тверду грошову суму та встановивши її розмір в сумі 600 грн. щомісяця.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не з'ясував чи дійсно потребує позивач надання йому матеріальної допомоги, оскільки позивач навчається на бюджеті, а позовна заява не містить розрахунків витрат позивача на потреби навчання.
Відповідач вважав, що 1/6 частина його заробітної плати для утримання повнолітнього сина відповідає розміру аліментів, що стягувались на утримання сина до досягнення ним 18 річного віку, проте син ОСОБА_4 вже не є дитиною і розмір його утримання повинен бути значно меншим.
Також апелянт посилався на відсутність можливості надання сину допомоги, оскільки сплачує аліменти на утримання іншої малолітньої дитини, утримує своїх літніх батьків ОСОБА_5 1956 р.н. та ОСОБА_6 1954 р.н. , має хронічні захворювання та не має іншого джерела доходів окрім офіційного місця роботи.
Відповідач зазначав, що при ухваленні рішення судом першої інстанції обов'язок щодо утримання сина покладено лише на нього одноособово, а при визначенні саме такого розміру аліментів, судом не було враховано вимоги ч. 1 ст. 182 СК України. Вказане призвело до порушення принципу рівності обов'язків батьків щодо утримання дітей.
Окрім того, просив врахувати висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2020 року в справі № 489/100/19 щодо того, що при встановлені потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
07 квітня 2021 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідно до якого, позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У відзиві зазначено, що відповідач ОСОБА_1 є працевлаштованим, сплачує лише аліменти на утримання малолітнього сина у розмірі 1/6 частину від своїх доходів, а тому може сплачувати аліменти на утримання позивача. Також позивач зазначив, що хоча і навчається на бюджеті, все одно несе витрати на канцелярію, підручники, їжу, взуття, а тому запропоновані відповідачем 600 грн. щомісячно є недостатньою сумою.
Позивач вказав, що батьки відповідача отримують пенсію та дохід від надання майна у лізинг, мають у спільній частковій власності квартиру. Їх утримання відповідачем ОСОБА_1 не підтверджується матеріалами справи. До того ж у відповідача є сестра, яка у разі необхідності може надавати фінансову допомогу батькам.
Надані відповідачем виписки з лікарні підтверджують факт перебування ОСОБА_1 у лікарні, проте не містять даних, щодо загального стану його здоров'я, та не містять рекомендацій до лікування, що свідчать про короткочасний його розлад.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
Згідно із ч. 6 ст. 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1)справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що вказана справа є малозначною, предметом якої є стягнення аліментів та повнолітню дитину з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно дост. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що батьками позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , вказане підтверджено свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 18.09.2002 (а.с.7).
Із довідки Відокремленого структурного підрозділу «Оріхівський коледж ТДАТУ імені Дмитра Моторного» від 12.10.2020 року № 429, вбачається, що ОСОБА_2 є студентом 3-го курсу Відокремленого структурного підрозділу «Оріхівський коледж ТДАТУ імені Дмитра Моторного», денного відділення. Строк навчання з 01.09.2018 по 28.02.2022 року (а.с.11).
Згідно довідки ЦНАП виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області № 1300 від 06.10.2020 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та за даною адресою також зареєстровані - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10).
У матері позивача - ОСОБА_3 нерухоме майно та офіційний дохід на час розгляду справи відсутній, що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 237396138 від 17.12.2020, довідкою Оріхівської районної філії Запорізького обласного центру зайнятості № 3280 від 10.12.2020, довідкою про отримання (неотримання) допомоги Управління соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області № 3694 від 10.12.2020, відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів № 30597 від 11.12.2020, індивідуальними відомостями про застраховану особу (а.с. 59-64).
У позивача - ОСОБА_2 нерухоме майно та офіційний дохід на час розгляду справи відсутні, що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 237397389 від 17.12.2020, довідкою Управління соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області № 3693 від 10.12.2020, відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів № 30348 від 11.12.2020, довідкою про відсутність індивідуальних відомостей про особу (а.с. 65-68).
Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Запорізькій області № 215 від 23.11.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 07.11.2015 по теперішній час проходить службу в Головному управлінні Національної поліції в Запорізькій області та з 03.01.2017 перебуває на посаді заступника начальника ізолятора тимчасового тримання № 6 ГУНП в Запорізькій області (а.с. 27).
Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 , виданої Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області № 510 від 17.11.2020 року останній за період з 01.05.2020 по 31.10.2020, за винятком податку, отримав дохід у розмірі 68148 грн. 67 коп., з яких сплатив аліменти у розмірі 18930 грн. 05 коп.
Нерухоме майно у ОСОБА_1 відсутнє, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 239851271 від 06.01.2021 року (а.с. 70).
Відповідач, окрім позивача - ОСОБА_2 , має малолітнього сина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого повторно 23.02.2018 Оріхівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, серії НОМЕР_2 , актовий запис 156 (а.с. 26).
Відповідач з 08.08.2018 сплачує аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_8 у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, що підтверджується копією рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 19.09.2018 (а.с. 13-14).
Виписками із медичної карти стаціонарного хворого № 169 та медичної карти стаціонарного хворого № 548 підтверджується факт перебування відповідача у період з 11.01.2020 по 17.01.2020 та у період з 04.02.2020 по 11.02.2020 на стаціонарному лікуванні у КЗ «Оріхівська ЦРЛ» через загострення хронічних захворювань (а.с. 40-41).
Батьками відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3 , актовий запис 36 (а.с. 42).
Відповідно до довідки, виданої Малотокмачанською сільською радою № 1419/02-09-02 від 01.12.2020 відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . Земельної ділянки та земельної частки (паю) не має. Має наступний склад сім'ї: бабуся - ОСОБА_9 1926 р.н., мати - ОСОБА_5 1956 р.н., батько - ОСОБА_6 1954 р.н. (а.с. 38).
Батькам відповідача - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належить трикімнатна квартира, за адресою: АДРЕСА_2 , по 1/3 частці кожний. ОСОБА_6 також належить земельна ділянка, площею 8,88 га призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 241445712 від 22.01.2021, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 241507099 від 22.01.2021 (а.с. 83-92).
Відповідно до довідки про доходи № 8454414566444410 від 06.01.2021 рок, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, ОСОБА_6 за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 отримав пенсію у розмірі 2896,10 грн. Також, отримує дохід від надання майна в лізинг, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 21.01.2021. Інший дохід відсутній (а.с. 71, 93-95).
Відповідно до довідки про доходи № 9888718506468815 від 06.01.2021, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, ОСОБА_5 за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 отримала пенсію у розмірі 2100,00 грн. Інший дохід відсутній (а.с. 72, 93, 96-97).
Положеннями ч.1,3 ст.199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини;стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. При цьому суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (ч. 3 ст. 182 СК України)
Аналіз ст.199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дочок, синів, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Стягнення аліментів на утримання дочки чи сина, які продовжують навчання, є одним із способів захисту інтересів останніх, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для їх життєдіяльності, оскільки на період навчання вони не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дочок, синів, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
СК України ґрунтується на принципі рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред'явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів, а частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи, що при звернені до суду з позовом ОСОБА_2 заявлено вимоги про стягнення аліментів саме в частині від заробітку платника аліментів, заперечення ОСОБА_1 та вимоги апеляційної скарги, щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі є безпідставними, оскільки спосіб стягнення аліментів визначається саме позивачем.
У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд встановив, що позивач ОСОБА_2 є сином відповідача ОСОБА_1 , на день звернення до суду не досяг 23 років, продовжує навчання, не працює, у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги.
Навчання ОСОБА_2 за бюджетною формою, невелика віддаленість місця проживання позивача від місця навчання, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки останній перебуваючи на денній формі навчання позбавлений можливості працевлаштуватись та самостійно утримувати себе.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, зокрема:
для працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня;
длядітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
Слід зазначити, що прожитковий мінімум, це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Різниця між законодавчо встановленими прожитковим мінімумом для дітей віком від 6 до 18 років та прожитковим мінімумом встановленим для повнолітніх працездатних осіб є незначною та складає близько 8% і в даному випадку не свідчить на користь доводів апелянта щодо неможливості встановлення однакового розміру аліментів для повнолітніх та малолітніх дітей.
Щодо матеріального стану відповідача, як платника аліментів, з матеріалів справи встановлено, що останній є працевлаштованим та отримує доходи у вигляді зарплатні за основним місцем роботи (а.с.48).
Після ухвалення рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 19.09.2018 у справі № 323/2381/18 з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання іншої дитини - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 стягуються аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Як вбачається з довідки про доходи ОСОБА_1 за період за травень - жовтень 2020 року його дохід склав 83108,15 грн., з яких 14959,48 грн. податку з доходів фізичних осіб та 18930,05 грн. - аліментів. Після сплати аліментів та податку у відповідача залишилось 49218,62 грн. чистого сукупного доходу за 6 місяців, тобто 8203,10 грн. на місяць.
Вказане спростовує доводи відповідача, щодо неможливості сплати аліментів на утримання позивача, як повнолітнього сина, що продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини від його доходів та необхідності зменшення його розміру до 600 грн.
Один лише факт спільного проживання відповідача ОСОБА_1 з його батьками ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та бабою ОСОБА_9 не свідчить про перебування вказаних осіб на утриманні відповідача.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги щодо вказаних обставин.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що батьки відповідача отримують доходи у вигляді пенсії та надання майна (земельної ділянки) в лізинг, а доказів того, що вказані особи потребують більшого доходу, а ніж наразі вони отримують, відповідачем суду не було надано.
Слід також зазначити, що добровільне надання ОСОБА_1 грошових коштів своїм рідним, не може впливати на встановлений законом обов'язок відповідача щодо утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання і не може бути підставою для зміни судового рішення.
Обов'язок утримувати свого повнолітнього сина, який продовжує навчатися після досягнення повноліття, незалежно від форми навчання, покладається на обох батьків.
Як вбачається з довідки № 1300 від 06.10.2020 позивач ОСОБА_2 2002 р.н. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з матір'ю ОСОБА_3 1981 р.н. (а.с. 10).
Факт проживання ОСОБА_2 з матір'ю ОСОБА_3 відповідачем не оспорювався.
Враховуючи, що фактичний розмір аліментів стягнутих оскаржуваним рішенням є меншим за встановлений законом прожитковий мінімум для працездатних осіб, а син відповідача ОСОБА_2 не працевлаштований та продовжує навчання, є очевидним, що іншу частину обов'язку щодо утримання свого сина ОСОБА_4 здійснює його мати ОСОБА_2 .
За вказаних обставин твердження відповідача про те, що судом на нього покладено тягар одноосібного утримання повнолітнього сина є безпідставним та спростовується сукупністю досліджених доказів.
Колегія суддів також погоджується з оцінкою наданою судом першої інстанції доводам відповідача щодо його стану здоров'я, оскільки матеріали справи підтверджують факт перебування відповідача ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у певний період часу та не характеризують його загальний стан здоров'я і не підтверджують заявлені відповідачем регулярні витрати на лікування.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ті обставини, що позивач ОСОБА_2 не спілкується з ним, як зі своїм батьком, є неприйнятними, оскільки не входить до предмету доказування у цій справі і не було предметом дослідження суду першої інстанції.
Також відповідач в обґрунтування апеляційної скарги, посилався на зміст постанови Верховного Суду від 04.08.2020 року в справі № 489/100/18 (провадження № 61-1354св20) та зазначав про те, що при встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язку обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Так, у вищезазначеній справі Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду, який змінюючи рішення районного суду в частині визначення розміру стягнутих з відповідача на користь позивача аліментів, дійшов висновку про стягнення аліментів саме у розмірі 1/30 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, оскільки, ураховуючи розмір його доходів, такий обсяг стягнення аліментів відповідатиме вимогам розумності і справедливості та буде необхідним та достатнім для забезпечення витрат на навчання і, разом із тим, співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання.
Слід зазначити, що такий розмір аліментів був встановлений виходячи з того, що відповідач, що офіційно працевлаштований за 2018 рік за основним місцем роботи отримав заробітну плату в розмірі 3 892 000 грн. Крім того, відповідачем надавались докази сплати половини вартості навчання доньки за 2017 та 2018 роки, а також судом було враховано той факт, що відповідач з 2007 року перебував у зареєстрованому шлюбі, мав трьох малолітніх дітей та статус багатодітної сім'ї.
Отже, обставини встановлені у справі, на яку посилався відповідач не є аналогічними чи подібними до обставин даної цивільної справи, а тому висновки Верховного Суду викладені у постанові № 489/100/18 від 04.08.2020 не можуть бути застосовані при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставами для його скасування, тому апеляційну скаргу у відповідності до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2021 рокув цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складено 21 травня 2021 року.
Головуючий: Кримська О.М.
Судді: Дашковська А.В
Кочеткова В.І.