Справа № 127/18777/20
Провадження №11-кп/801/727/2021
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
18 травня 2021 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
Головуючого судді : ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
зі секретарем: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11.05.2021 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12020020000000162 від 20.04.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_8
захисника: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7
перекладача: ОСОБА_9
До Вінницького апеляційного суду надійшли матеріали у кримінальному провадженні № 12020020000000162 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.04.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1. ст.115 КК України за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11 травня 2021 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою .
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 травня 2021 року запобіжний захід застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 , у виді тримання під вартою продовжено на 60 днів, з 11 травня 2021 року до 09 липня 2021 року включно.
Захисник ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, просила скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11.05.2021 року, ухвалити нову ухвалу, про відмову в задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_10 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 та обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту АДРЕСА_1 в нічний час, звільнити ОСОБА_7 з-під варти.
Вимоги апеляційної скарги захисника мотивовано тим, що стороною обвинувачення наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України не доведено, винність особи у вчиненні злочину може бути підтверджена лише вироком суду, а не обвинуваченням, тим більше, що ОСОБА_7 утримується у слідчому ізоляторі дуже тривалий термін більше року з 20.04.2020 року, стан його здоров'я постійно погіршується.
Захисник звертає увагу суду на те, що ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23.04.2021 року доручено слідчому, який здійснював досудове розслідування провести дослідження щодо застосування насильства працівниками поліції до ОСОБА_7 під час його незаконного затримання, а 30.04.2020 року ОСОБА_7 направив до Хмельницького ДБР заяву про вчинення кримінального правопорушення працівниками поліції Київського ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України суд мав врахувати обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, серед яких міцність соціальних зв”язків, місце проживання ОСОБА_7 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 ,має брата та сестру, що свідчить про наявність міцних соціальних зв”язків
Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися, продовжують існувати, оскільки ОСОБА_7 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, який потягнув за собою загибель людини, перебуваючи на волі може переховуватися від суду, оскільки у нього відсутні міцні соціальні зв'язки, ухвала суду першої інстанції є законною та обгрунтованою, захисника ОСОБА_6 , яка просила задоволити її апеляційну скаргу, застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 в нічний час, обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав думку свого захисника, оглянувши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу .
Згідно ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 дотримався вимог кримінального процесуального закону.
З матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020020000000162 від 20.04.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, перебуває на розгляді у суді першої інстанції.
Вирішуючи питання щодо продовження строків тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, врахував тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Судом враховано, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти життя особи, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, не має соціально-стримуючих факторів, оскільки неодружений, не має постійного місця роботи, постійного місця проживання.
Висновки суду, що застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе запобігти ризикам, визначеним в ст. 177 КПК України, а саме спробам ОСОБА_7 ухилятися від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, тому застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в даному випадку відносно обвинуваченого ОСОБА_7 відповідають критеріям справедливості та співмірності (пропорційності).
Суд першої інстанції обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки на час розгляду клопотання ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися, а жоден із більш м”яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , що ОСОБА_7 утримується у слідчому ізоляторі дуже тривалий термін з 20.04.2020 року, стан його здоров'я постійно погіршується як на обставини, які є підставою для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби, суд апеляційної інстанції не приймає.
Відповідно до копії довідки КНП « Територіальне медичне об'єднання «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Вінницької обласної ради» від 08.04.2021 року № 06/921 встановлено, що до підприємства 06.04.2021 року надходив виклик бригади екстренної медичної допомоги 17.03.2021 року 17-00 год. до ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_2 з приводу погіршення самопочуття, після прибуття бригади екстренної медичної допомоги на місце виклику пацієнт вказував скарги на головокружіння, головний біль, шум в вухах, нудоту, термію кінцівок, подібний стан виник на фоні стресу, в анамезі гіпертонічна хвороба. Епілепсія. Гепатит С, ОСОБА_7 був обстежений та встановлено попередній діагноз «Гіпертонічна хвороба I ст. неускладнений гіпертонічний криз, гостра реакція на стрес» та надано медичну допомогу.
Однак, згідно наданої довідки не вбачається, що захворювання, які має ОСОБА_7 свідчать про неможливість тримання його під вартою.
Будь-які інші відомості щодо неможливості утримання ОСОБА_7 в слідчому ізоляторі відсутні.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, суд апеляційної інстанції враховує, що розгляд кримінального провадження щодо обвинуваченого триває та вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти ризикам, доведеним прокурором, а також забезпечити безпеку суспільства від нових протиправних посягань обвинуваченого, враховуючи ступінь суспільної небезпеки злочину, у якому він обвинувачується.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 своїми діями показав свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, вчиняючи тяжке кримінальне правопорушення , проявив самовпевненість у безкараності за свої вчинки, таким чином, перебування його на волі може призвести до можливості переховування від органів досудового розслідування та суду, що в подальшому ускладнить проведення судового розгляду.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, невзявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд апеляційної інстанції вважає, що, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд застосував відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід, який є співмірним кримінальному правопорушенню, у вчиненні якого підозрюється останній.
Підстави для скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 11.05.2021 рокупро продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 відсутні.
Керуючись ст.404, 405, 407, 419 КПК України, суд апеляційної інстанції
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11.05.2021 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4