Головуючий у 1-й інст. Йосипчук О.С. Рядок статзвіту № 23
Господарський суд Закарпатської області Справа № 22-а-320/07
Справа №5/37-А
31 липня 2007 року колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого - судді Довгополова О.М.
суддів: Олендера І.Я., Кушнерика М.П.
при секретарі Гідей К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові справу за апеляційною скаргою ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області на постанову господарського суду Закарпатської області від 30 березня 2007 року, -
встановила:
Постановою господарського суду Закарпатської області від 30 березня 2007 року задоволено позовні вимоги ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» до ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області про визнання нечинним акту суб'єкта владних повноважень та спонукання до вчинення юридично значимих дій.
Постанову оскаржила ДПІ у Тячівському районі з мотивів порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та полягає у незастосуванні судом положень п.1.3 Порядку проведення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), зареєстрованого в Мінюсті України від 25.12.2002 року за № 1000/7288, п.5.6 Наказу Головного управління Державного казначейства України і ДПА України від 23.03.1998 року № 22/123 та неправильному застосуванні норм Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків та неподаткових платежів, затвердженої спільним Наказом Мінфіну України та ДПА України № 37 від 12.05.1994 року (що діяла на момент спірних відносин).
У судове засідання особи, які беруть участь у справі та належним чином були повідомлені про дату та місце розгляду справи, не з'явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що за результатами перевірки на предмет дотримання ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго», м. Ужгород податкового законодавства за 1998 рік, ДПІ у м. Ужгороді було складено акт перевірки №23-2/42 від 15.04.1999 р. та внесено зміни до акту перевірки № 23-02/47 від 24.04.1999 р. та № 23-2/59 від 25.06.1999 р.
На підставі вищевказаного акта перевірки (з наступними змінами і доповненнями) ДПІ у м. Ужгороді було прийняте рішення № 23-02/42/444 від 24.04.1999 року, із змінами згідно рішення № 23-2/705 від 25.06.1999 року, згідно якого позивачу донараховано до сплати податок на прибуток в сумі 4448000,00 грн., та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1334400,00 грн.
Рішенням арбітражного суду Закарпатської області від 02.10.2000 року у справі за позовом ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» до ДПІ у м. Ужгороді рішення податкового органу м. Ужгорода № 23-02/42/444 від 24.04.1999 року, із змінами згідно рішення № 23-2/705 від 25.06.1999 року, були скасовані.
30.01.2001 року постановою голови господарського суду Закарпатської області рішення арбітражного суду Закарпатської області від 02.10.2000 року було залишене без змін.
Внаслідок скасування акта податкового органу на решту сум крім тих, що сплачені у спосіб зарахування заборгованості держави за казначейськими векселями (зобов'язаннями) у рахунок сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів платником податків, згідно листа позивача № 261 від 19.02.2001 року поширюється правовий режим, передбачений пунктом 6 Інструкції про порядок обміну інформацією щодо векселів Державного казначейства України, погашених шляхом зарахування їх сум у сплату податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету, затвердженої спільним Наказом ГУ Державного казначейства України та ДПА України № 22/123 від 23.03.1998 року.
Відповідно до п. 6 Інструкції № 22/123 у випадку, якщо сума заборгованості з обов'язкових платежів до Державного бюджету менша від суми, вказаної у казначейському векселі, то залишок суми погашеного казначейського векселя зараховується у рахунок наступних платежів і не підлягає поверненню. Зарахування залишку суми погашеного казначейського векселя в рахунок наступних платежів державні податкові органи відображають на особовому рахунку платника у відповідності з Інструкцією № 37.
Таким чином, суд першої інстанції правильно не застосував положення пункту 3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки на дані відносини поширюються правові норми пункту 6 Інструкції № 37.
Правильними видаються і висновки суду першої інстанції щодо відмови апелянту у задоволенні клопотання про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску встановленого законом строку для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, оскільки відсутні докази повідомлення позивача про прийняте апелянтом рішення № 17 від 10.03.2004 року.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області залишити без задоволення, постанову господарського суду Закарпатської області від 30 березня 2007 року - без змін.
Ухвала може бути оскаржена протягом місяця з часу проголошення шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді І.Я. Олендер
М.П. Кушнерик