Номер провадження 2/754/712/21
Справа №754/5638/20
Іменем України
(повне рішення суду виготовлено 21 травня 2021 року)
20 травня 2021 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя: Грегуль О.В., секретар судового засідання: Дорошенко В.В., справа № 754/5638/20
ОСОБА_1 - позивач
ОСОБА_2 - відповідач
Вимоги позивача: знесення самочинно збудованої будівлі
Гаврилюк Є.В. - адвокат позивача
Кудій М.О. - адвокат відповідача
Позивач звернувся до суду з позовом і посилаючись на порушення свого права власності на землю, просить: зобов'язати відповідача знести самочинно збудований об'єкт, що розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , знесення провести за рахунок відповідача.
У судовому засіданні позивач зі своїм адвокатом позов підтримали, а відповідач зі своїм адвокатом позов не визнали.
Вислухавши учасників справи, показання свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , оглянувши матеріали справи № 754/3521/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна і зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, оглянувши матеріали справи № 754/10974/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про виділ в натурі частки співвласника земельної ділянки і зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виділ в натурі частки співвласника земельної ділянки, дослідивши матеріали справи № 754/5638/20, суд у судовому засіданні встановив наступне.
Сторони 11.01.2002 зареєстрували шлюб, який розірвано рішенням суду від 30.10.2014.
Позивач придбав 2/3 частин земельної ділянки площею: 0,0598 по АДРЕСА_1 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу земельної ділянки від 28.12.2007 та державним актом на право власності на земельну ділянку від 09.10.2008.
Власником іншої 1/3 частини зазначеної земельної ділянки був ОСОБА_6 ..
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12.11.2015, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14.01.2016 за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за кожним окремо, як одним з подружжя, визнано право власності на 1/3 частину земельної ділянки площею: 0,0598 по АДРЕСА_1 в порядку поділу 2/3 частин цієї земельної ділянки, як майна подружжя.
На підставі нотаріально посвідченого договору дарування 1/3 частки земельної ділянки від 29.03.2021, ОСОБА_6 подарував відповідачу 1/3 частину зазначеної земельної ділянки.
На час вирішення даного між сторонами реальний поділ в натурі на місцевості всієї спірної земельної ділянки не проводився і конкретний порядок користування цією земельною ділянкою між сторонами не визначався.
У судовому засіданні достовірно встановлено і проти цього не заперечувала сторона позивача, що в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі і за згодою позивача на вищевказаній земельній ділянці без належного оформлення відповідної дозвільної документації на будівництво, розпочато будівництво будівлі і про знесення якої йдеться в позові.
Згідно ст. 356 ЦК України, 1. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. 2. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Згідно ст. 358 ЦК України, 1. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. 2. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. 3. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. 4. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Згідно ст. 376 ЦК України, 1. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. 2. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. 3. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. 4. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. 5. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. 6. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. 7. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Згідно ст. 391 ЦК України. 1. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч. 4 ст. 96 КУпАП, виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот п'ятдесяти до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до постанови № 60/17 по справі про адміністративне правопорушення від 07.12.2017 Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва, відповідача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 96 КУпАП за проведення будівництва на спірній земельній ділянці без відповідних дозволів на будівництво.
Згідно ч. 1 ст. 78 ЗК України, 1. Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Згідно ст. 152 ЗК України, 1. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. 2. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. 3. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Вищевикладене дає правові підстави для висновку про порушення відповідачем права власності позивача на землю.
Разом з тим у судовому засіданні достовірно встановлено, що самочинне будівництво будівлі про знесення якої йдеться в позові, було здійснене сторонами, як подружжям за їхньою спільною згодою, а тому, обов'язок по знесенню самочинного будівництва має покладатись на обидві сторони.
Підстав для відступлення від рівності часток сторін у зобов'язанні по знесенню самочинного будівництва суду не надано і судом не здобуто.
З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги лише в частині зобов'язання відповідача знести 1/2 частину самочинно збудованого об'єкту і знесення цієї 1/2 частини самочинно збудованого об'єкту провести за рахунок відповідача.
За таких обставин, позов задовольняється частково.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ, 1. Судовий збір справляється: у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.
Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позову позивач сплатив: 840,80 грн. - судового збору по квитанції № 13 від 05.03.2020.
Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,
Задовольнити позов частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) знести 1/2 частину самочинно збудованого об'єкту, що розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , знесення провести на рахунок ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ): 420,40 грн. - судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.