Номер провадження 2/754/3332/21 Справа №754/2387/21
Іменем України
21 травня 2021 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва
під головуванням судді Бабко В.В.
за участю секретаря судового засідання Івченка В.А.
за участю представника позивача- адвоката Сизоненко С.Г.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 15.02.2021 провадження у цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . На підставі ордеру серії Ж №050961 від 25.07.1985, який виданий ОСОБА_1 на сім'єю із чотирьох осіб було надане жиле приміщення, яке складається з трьох кімнат , жилою площею 41,69 кв.м., в окремій квартирі АДРЕСА_1 . Ордер виданий на склад сім'ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - дочка, ОСОБА_5 - син, ОСОБА_2 - чоловік. 12 лютого 1987 року шлюб між позивачем та ОСОБА_2 було розірвано та зроблено запис №235 в книзі реєстрації про розірвання шлюбу, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_1 . 18 листопада 1987 року було зареєстровано шлюб між позивачем та ОСОБА_6 , про що в книзі реєстрації актів про укладання шлюбу зроблено запис за №2266. Після реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_1 було змінено на прізвище чоловіка - ОСОБА_1 , про що свідчить свідоцтво про укладання шлюбу № НОМЕР_2 . Відповідно до довідки ЖБК «Кристал-16» від 25.02.2020 за №004, яка видана ОСОБА_1 - власнику кооперативної квартири АДРЕСА_1 , 31 липня 1992 році сума пайового внеску за вищезазначену квартиру в розмірі 13 213,91грн сплачена у повному обсязі, що складає суму паєнакопичення. На даний момент у вказаній квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано п'ять осіб: ОСОБА_5 - син; ОСОБА_2 - б/чоловік; ОСОБА_9 - син; ОСОБА_1 - власник; ОСОБА_4 - дочка, про що свідчить довідка ЖБК «Кристал-16» від 02.02.2021 за №2. Відповідач з 1987 року не проживає без поважних причин в квартирі АДРЕСА_1 , комунальні послуги не сплачує, що підтверджується актами. У зв'язку з тим, що відповідач фактично не проживає, але зареєстрований у приватній власності позивача на нього нараховуються платежі за комунальні послуги. Наявність реєстрації в квартирі особи, яка в ній не проживає, тягне для позивача додаткові витрати з оплати комунальних послуг, з обслуговування прибудинкової території, тощо, а також перешкоджає розпорядженню цим майном. У зв'язку з викладеним позивач просить суд визнати ОСОБА_2 , таким що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Представник позивача - адвокат Сизоненко С.В. 30.03.2021 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на докази які містяться в матеріалах справи та на обставини, які викладені в позовній заяві. 18.05.2021 до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи своєчасно сповіщена у встановленому законом порядку, а саме судовою повісткою, направленою рекомендованим листом за адресою реєстрації місця проживання та повідомлялась через офіційний веб-портал «Судова влада України».
Відповідачем не подано заяви про розгляд справи за його відсутності та не подано відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне розглянути справу без участі відповідача, виходячи з вимог ст.128 ЦПК України та рішення Конституційного суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема, позовна заява), вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
За згодою позивача суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та їх правовідносини.
Згідно ордеру серії Ж №050961 від 25.07.1985, який виданий ОСОБА_1 на сім'ю із чотирьох осіб було надане жиле приміщення, яке складається з трьох кімнат, жилою площею 41,69 кв.м., в окремій квартирі АДРЕСА_1 .
Ордер виданий на склад сім'ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - дочка, ОСОБА_5 - син, ОСОБА_2 - чоловік.
12 лютого 1987 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано та зроблено запис №235 в книзі реєстрації про розірвання шлюбу, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_1 .
18 листопада 1987 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , про що в книзі реєстрації актів про укладання шлюбу зроблено запис за №2266, після реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».
Відповідно до довідки ЖБК «Кристал-16» від 25.02.2020 за №004, яка видана ОСОБА_1 - власнику кооперативної квартири АДРЕСА_1 , 31 липня 1992 році сума пайового внеску за вищезазначену квартиру в розмірі 13 213,91грн сплачена у повному обсязі, що складає суму паєнакопичення.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 207638356 від 27.04.2020, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
В квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою ЖБК «Кристал-16» від 02.02.2021 за №2.
Відповідач ОСОБА_2 за адресою реєстрації фактично не проживає з 1987 року, що підтверджується актами складеними від 17.03.2015, 07.07.2015, 05.10.2015, 29.12.2015, 04.02.2019, 03.06.2019, 04.11.2019, 25.02.2020, 02.02.2021 за підписом мешканців будинку та голови правління ЖБК «Кристал-16».
Відповідно до статті 47 Конституції України та статті 321 ЦК України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Стаття 391 ЦК України, регламентує, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Усунення перешкод власник може вимагати навіть тоді, коли ці перешкоди не пов'язані з позбавленням його володінням майном.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до статті 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленостю між ним і власником житла або законом.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування цим жилим приміщенням може виникати та існувати лише у осіб, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство або при їх вселенні була інша угода про порядок користування цим приміщенням. У разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік він втрачає право на користування цим будинком.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вищенаведені норми цивільного законодавства України дають підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.
У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, № 4, №7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідач порушує право власності позивача, позбавляє можливості розпорядитись своїм майном на власний розсуд, тобто позивач обмежений у здійсненні свого права власності. Факт реєстрації в квартирі відповідача завдає додаткових матеріальних витрат на оплату комунальних послуг, що завдає позивачу матеріальної шкоди.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання ОСОБА_2 , таким що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
На підставі ст.141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати в розмір 908грн
Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 16, 319, 321, 391 ЦК України, статтями 2, 4, 12, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , таким що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 908грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , інших відомостей в матеріалах справи не міститься.
.Повний текст рішення складено та підписано 21.05.2021, у відповідності до частини 5 статті 268 ЦПК України.
Суддя В.В. Бабко