Справа № 712/1840/21
Провадження № 3-зв/712/6/21
21 травня 2021 року суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Кончина О.І. розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Гоменюк О.Ю. у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 130 КУпАП,
До Соснівського районного суду м. Черкаси надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Соснівського районного суду м. Черкаси Гоменюк О.Ю. по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП (справа № 712/1840/21), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він має сумніви в упередженості та об'єктивності судді при розгляді даної справи.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, скерувавши на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі.
Вивчивши наявні в розпорядженні суду матеріали, суддя приходить до наступного висновку.
Так, Кодексом України про адміністративне правопорушення не передбачено поняття «відвід судді», «самовідвід» та порядку розгляду таких заяв.
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 2 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Аналогічні вимоги щодо гарантування захисту прав, свобод та інтересів кожного у розумні строки незалежним, безстороннім та справедливим судом передбачені також у ст. 7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, враховуючи викладене, вимоги ст. 9 Конституції України та ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», відповідно до яких суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права, вважаю, що розгляд заяви про відвід в рамках справи про адміністративне правопорушення є можливим.
Зі змісту ст. 6 Конвенції та практики Європейського Суду з прав людини з питань неупередженості суду вбачається, що правосуддя має не тільки здійснюватись, а повинно також демонструватись. Під сумнівом - довіра до суду, яку суд має вселяти громадянам у демократичному суспільстві. Як правило, неупередженість означає відсутність упереджень або упередженості, при цьому її наявність або відсутність можуть бути перевірені різними способами (справа «Кіпріану проти Кіпру», п. 118; справа «Мікаллеф проти Мальти», п. 93). Європейський Суд з прав людини у своїй практиці проводить відмінність між суб'єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб'єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі та об'єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви в цьому відношенні (справа «Кіпріану проти Кіпру», п. 118; справа «П'єрсак проти Бельгії», п. 30; справа «Грівз проти Сполученого Королівства», п. 69).
За загальним правилом існує презумпція особистої безсторонності доти, доки не доведено інше. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Якщо з'являються сумніви щодо цього, то для відводу судді в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України).
За приписами статей 126,129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя є незалежні та керуються верховенством права, вплив на них у будь-який спосіб забороняється.
Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади", процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом (п.10). Відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Таких обставин, які б перешкоджали брати участь у розгляді адміністративної справи відносно ОСОБА_1 не встановлено, а наведені в заяві про відвід доводи є необґрунтованими та такими, які фактично свідчать про незгоду з процесуальними рішеннями прийнятими суддею Гоменюк О.Ю.
З огляду на викладене, заява ОСОБА_1 про відвід судді Гоменюк О.Ю. задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод,ст. 9 Конституції України, ч.1ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 2, ЗУ «Про судоустрій та статус суддів»,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Гоменюк О.Ю. по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративного відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Соснівського
районного суду м. Черкаси О.І.Кончина