19 травня 2021 року
Київ
справа №640/5006/20
адміністративне провадження №К/9901/16543/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів - Губської О.А., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі №640/5006/20 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Верховного Суду, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення суддівської винагороди,
07 травня 2021 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд установив, що її подано з пропуском строку на касаційне оскарження. У касаційній скарзі позивач заявляє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Заявлене клопотання обґрунтовано тим, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції від 17 березня 2021 рокув надійшов до електронного кабінету позивача підсистеми «Електронний суд» лише 05 квітня 2021 року.
Крім того, позивач вказує, що в період з 22 березня 2021 року до 08 квітня 2021 року перебував у стані тимчасової непрацездатності, що підтверджується копією листа непрацездатності.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, та додані до нього докази, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску такого строку та наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі №640/5006/20.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 № 460-IX, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.
Скаржник зазначає підстави касаційного оскарження пункти 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, щодо можливості відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, Верховний Суд зазначає таке.
Пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
З метою визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/7, пункт 40 постанов від 25 квітня 2018 року у справі №910/24257/16).
Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі №910/8956/15 та від 13 вересня 2017 року у справі №923/682/16.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц).
У касаційній скарзі заявник зазначає, що судом апеляційної інстанції проігноровані неодноразові висновки Верховного Суду України та Верховного Суду щодо можливості зміни істотних умов праці лише у зв'язку із змінами в організації виробництва, якої у Верховному Суді не відбувалося ні до, ані після неправомірного скорочення суддівської винагороди.
На підтвердження вказаного, позивач у касаційній скарзі наводить перелік постанов Верховного Суду у справах, правовідносини у яких врегульовано нормами цивільного права.
Постанови Верховного Суду України та Верховного Суду у цивільних справах, не є тими судовими рішеннями, невідповідність висновкам яких щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, є підставою касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Тому суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості прийняти до уваги посилання скаржника, в обґрунтування підстав касаційного оскарження, на постанови Верховного Суду України та Верховного Суду у цивільних справах.
Щодо можливості відкриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Обґрунтовуючи необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, заявник касаційної скарги вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Втім, таке обґрунтування не відповідає вимогам пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки позивачем не зазначено від якого саме висновку Верховного Суду та викладеного у якій саме постанові слід відступити, не вказано конкретну норму права, від висновку щодо застосування якої слід відступити та не зазначено, який висновок ОСОБА_1 вважає правильним.
Щодо можливості відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Позивач зазначає, що на момент подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у спорі про стягнення неправомірно невиплаченої суддівської винагороди суддею Верховного Суду з урахуванням пункту 1 та пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року № 4-р/2020 у справі № 1-304/2019(7155/19) за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-УІІІ, «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ, «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-УПІ (далі - рішення КСУ про зміни до закону про судоустрій), а також пункту 4.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі № 1- 14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОУГО-19, спричиненої коронавірусом 8АК8-СоУ-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", положень частин першої, третьої статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік", абзацу дев'ятого пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення 44 Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Обґрунтування скаржника щодо наявності підстав для касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.
Керуючись статтями 328, 330, 331, 334, КАС України,
1. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі №640/5006/20 задовольнити.
2. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі №640/5006/20.
3. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі №640/5006/20 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Верховного Суду, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення суддівської винагороди.
4. Витребувати з Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали адміністративної справи №640/5006/20.
5. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
6. Установити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
Н.М. Мартинюк,
Судді Верховного Суду