про відмову у забезпеченні позову
21 травня 2021 року Справа № 915/648/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову (вх. № 7498/21 від 19.05.2021 року)
за позовом Акціонерного товариства “ТАСКОМБАНК”, вул. С. Петлюри, 30, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 09806443)
адреса представника: Подановський Т.Р., вул. С. Петлюри, 30, м. Київ, 01032
до відповідача Фізичної особи-підприємця Бані Алли Борисівни, АДРЕСА_1 (ІПН НОМЕР_1 )
про стягнення грошових коштів в розмірі 104 523, 23 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До господарського суду Миколаївської області звернулось Акціонерне товариство “ТАСКОМБАНК” з позовною заявою про стягнення з відповідача Фізичної особи- підприємця Бані Алли Борисівни заборгованість за заявою-договором № ID7808645 від 26.02.2020 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “ТАСКОМБАНК” (продукт “Кредит на розвиток бізнесу”), що в частині тіла кредиту, відсотків та пені станом на 16.04.2021 року становить 104 523, 23 грн. та складається із: заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 87 425, 13 грн., заборгованості по відсоткам (в т.ч. прострочені) - 16 231, 37 грн., пені на суму простроченої заборгованості за період з 15.10.2020 по 15.04.2021 - 866, 73 грн.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо невиконання відповідачем умов заяви-договору № ID7808645 від 26.02.2020 року про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “ТАСКОМБАНК” (продукт “Кредит на розвиток бізнесу”), укладеного між сторонами, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості у спірній сумі (тіло кредиту та відсотки) та нараховано відповідачу пеню відповідно до умов договору та вимог законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 525, 526, 610, 612, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України та умовами договорів.
Судом встановлено, що заявником разом із позовною заявою 19.05.2021 року подано до господарського суду Миколаївської області заяву про забезпечення позову (вх. № 7498/21), в якій позивач просить суд в якості забезпечення позову накласти арешт на майно, що належить на праві приватної спільної часткової власності відповідачу Фізичній особі-підприємцю Бані А.Б. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ), а саме на: 11/100 частки житлового будинку № 99, по вул. Слобідська четверта у м. Миколаїв, Миколаївська область.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено наступне.
На розгляд до господарського суду Миколаївської області Акціонерним товариством “ТАСКОМБАНК” подано позов з вимогами до Фізичної особи- підприємця Бані Алли Борисівни про стягнення заборгованості за кредитним договором № ID7808645 від 26.02.2020 в сумі 104 523, 23 грн.
Умови кредитного договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті.
Позивач вказує, що станом на 16.04.2021 року заборгованість позичальника за Кредитним договором № ID7808645 від 26.02.2020, становить 104 523, 23 грн., а саме:
- заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 87 425, 13 грн.;
- заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) - 16 231, 37 грн.;
- пеня на суму простроченої заборгованості за період з 15.10.2020 по 15.04.2021 - 866, 73 грн.
Позивач зазначає, що у зв'язку із тим, що відповідач повністю уникає виконання своїх обов'язків з повернення кредиту, заборгованість постійно збільшується. Позичальник навмисно протягом тривалого часу не здійснює виконання зобов'язань за кредитним договором щодо погашення суми боргу, процентів за його користування, діє недобросовісно, ухиляється від виконання обов'язків, покладених кредитним договором.
Таким чином позивач вважає, що існує обґрунтована ймовірність неможливості виконання рішення суду про стягнення коштів із боржника за рахунок наявного у нього майна через недобросовісність позичальника, у зв'язку із чим позивач змушений звернутися до суду з даною заявою про забезпечення позову та накладення арешту на майно боржника.
До заяви про забезпечення позову позивачем додано інформаційну довідку з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта на підтвердження права власності відповідача на майно.
Заява про забезпечення позову обґрунтована нормами ст. 136, 137 ГПК України та практикою Верховного Суду.
Судом встановлено, що заяву про забезпечення позову позивачем подано з дотриманням вимог ст. 139 ГПК України та оплачено судовим збором.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Джерела права, які застосував суд.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи інших осіб.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до п. 3 вказаної постанови умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму ВС України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За змістом ст. 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 17.11.2020 № 922/2419/20).
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), наявне у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення (постанова КГС ВС від 17.11.2020 № 922/2419/20; постанова КГС ВС від 23.12.2020 № 911/949/20).
Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанова КГС ВС від 25.09.2020 № 910/1762/20).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 23.12.2020 № 911/949/20).
У випадку звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року № 910/1040/18).
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Позивач АТ “ТАСКОМБАНК” звернувся до господарського суду Миколаївської області із позовною заявою про стягнення з відповідача Фізичної особи- підприємця Бані Алли Борисівни заборгованість заборгованості за кредитним договором в сумі 104 523, 23 грн., тобто з позовною вимогою майнового характеру.
Проте, позивачем (заявником) на підтвердження наявності підстав для вжиття вказаних заходів забезпечення позову не подано суду жодних доказів, які б підтверджували наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, зокрема, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а також вчинення відповідачем дій щодо відчуження майна тощо. Позивачем не доведено те, що невжиття визначеного ним заходу забезпечення позову щодо арешту майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Враховуючи вищевикладене, заява про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою, безпідставною та не підтвердженою жодними доказами. В задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. 137, 140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні заяви (вх. № 7498/21 від 19.05.2021 року) Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 21.05.2021 року.
Суддя Е.М. Олейняш