12 травня 2021 року Справа № 915/1438/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Південьбудресурс”, 55002, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Енергобудівників, буд. 15, кв. 9 (код ЄДРПОУ 40812723)
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська АЕС” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, 55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, промзона, (код ЄДРПОУ 20915546)
про: стягнення заборгованості,
за участі представників учасників справи:
від позивача: Нестеренко О.А., згідно ордера
від відповідача: Шень С.І. (самопредставництво)
встановив:
До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Південьбудресурс” про стягнення з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” заборгованості за договором №53-123-01-20-06086 від 04.02.2020 по оплаті за поставлений товар код CPV 42130000-9 по ДК 021:2015- Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої (Засувки, клапани, крани кульові) в сумі 2352000,00 грн, 36837, 00 грн - 3% річних, 4446,54 грн збитків від інфляції та 36049,26 грн. судового збору.
Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2020 головуючим суддею у справі № 915/1438/20 визначено суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 01.12.2020 позовну заяву ТОВ “Південьбудресурс” від 23.11.2020 (вх. № 15102/20 від 27.11.2020) залишено без руху. Встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
09.12.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків. До заяви позивачем додано докази направлення позовної заяви відповідачу.
Ухвалою суду від 14.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/1438/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 18.01.2021, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.
04.01.2021 до суду від відповідача надійшов відзив (а.с. 59-86), яким відповідач просить суд залишити позовну заяву без задоволення, зменшити витрати на правничу допомогу до 1000,00 грн.
Заперечення обгрунтовано посиланням на п. 2.2., 3.2. Договору №53-123-01-20-06086 від 04.02.2020 та мотивовано тим, що оскільки дата реєстрації податкових накладних в ЄОПН відбулася 26.02.2020, 31.03.2020 та 30.04.2020 відповідно, то оплата, за умовами п.2.2. Договору, відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару та виконання постачальником умов договору п.3.2., 5.1. Договору, а отже початок відліку 45 робочих днів починає свій перебіг від дати реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Отже, як вважає відповідач, позивачем граничний термін оплати за умовами договору визначений не вірно, 3% річних та інфляційні розраховано невірно.
Відповідач також зазначає, що станом на 29.12.2020 позивачу перераховано заборгованість в сумі 930882,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №УПТК/7430 від 01.12.2020 року на суму 406974;00 грн, №УПТК/7751 від 24.12.2020 року на суму 16190,40 грн, №УПТК/7752 від 24.12.2020 року на суму 4468.80 грн, №УПТК/7753 від 24.12.2020 року на суму 86985,60 грн, №УПТК/7754 від 24.12.2020 року на суму 93576,00 грн, №УПТК/7755 від 24.12.2020 року на суму 322687,20 грн. Заборгованість по договору №53-123-01-20-06086 від 04.02.2020 року складає 1421118,00 грн, що підтверджується довідкою №216 від 29.12.2020 року про взаємні розрахунки між відповідачем та позивачем, за період з 01.01.2020 року по 29.12.2020 року.
Крім того, відповідач наголошує, що у зв'язку із значним зростанням простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» та ПрАТ «НЕК «Укренерго» перед ДП «НАЕК «Енергоатом». суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії, виникла фінансова криза неплатежів, що в свою чергу і призвело до несплати у передбачені договором терміни за наданих послуг. Дана обставина підтверджується листом ДП «НАЕК «Енергоатом» №14151/10 від 22.10.2020 року, у якому зазначається заборгованість ДП «Гарантований покупець» перед ДП «НАЕК «Енергоатом» у розмірі - 8965095 тис. грн., та заборгованість ПрАТ «НЕК «Укренерго» перед ДП «НАЕК «Енергоатом» у розмірі 3016060 тис. грн. та відображена у підсумках роботи ДП «НАЕК «Енергоатом» за 10 місяців. Оскільки проблема неплатежів за відпущену електроенергію стала загально суспільним явищем, Указом президента України від 22.09.2020 року №406/2020 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації ситуації в енергетичній сфері та подальшого розвитку ядерної енергетики», з метою забезпечення сталого функціонування ядерної енергетики, подолання кризового стану з розрахунками за відпущену електричну енергію, а також подальшого розвитку ядерної енергетики України доручено Кабінету Міністрів України ужити вичерпних заходів, спрямованих на погашення заборгованості, що утворилася перед виробниками електричної енергії державного сектору економіки внаслідок виконання ними спеціальних обов'язків учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, та забезпечити недопущення виникнення такої заборгованості в подальшому.
Посилаючись на норми ст. ст. 614, 617 ЦК України, відповідач звертає увагу суду, що вина як підстава для відповідальності ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЮУАЕС відсутня. Відповідач став заручником обставин викликаних кризою не платежів.
Відповідач також зазначає, що до позовної заяви позивача долучено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат. Позивачем не наданий, ані договір про надання правничої допомоги, ані копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Не зрозуміло, якими критеріями керувався адвокат під час складання вартості правової допомоги.
18.01.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 08.02.2021 о 10:20 год.
02.02.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, якою позивач позовні вимоги підтримує, заперечення відповідача вважає безпідставними.
В обгрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що за умовами договору строк в 45 робочих днів починає відлік саме з дати постачання ТМЦ. Виконання умов п.п.3.2., 5.1. Договору є умовою для оплати, але не для відліку строку для такої оплати, а тому, на думку позивача, доводи відповідача щодо безпідставності нарахування 3% річних та інфляційних є хибними.
08.02.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення розгляду справи на 01.03.2021 о 10:20 год.
23.02.2021 позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог.
Зокрема, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 2352000,00 грн, 3% річних в сумі 36837,00 грн, інфляційні нарахування в сумі 4446,54 грн та судовий збір в сумі 35899,26 грн. Позивач просить суд залишити без розгляду позовні вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи викладене, суд розглядає позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
01.03.2021 відповідачем подано суду клопотання про поновлення строку для надання заперечень на відповідь на відзив та самі заперечення на відповідь на відзив, якими відповідач просить суд залишити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 36837,00 грн та збитків від інфляції у розмірі 4446,54 грн без задоволення.
01.03.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про задоволення клопотання відповідача про поновлення строку для подання заперечень на відповідь на відзив, закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 22.03.2021 об 11:00 год.
22.03.2021 судове засідання не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.
Ухвалою суду від 23.03.2021 розгляд справи по суті призначено на 13 квітня 2021 року о 09:30 год.
13.04.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 12 травня 2021 року об 11:00 год.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
Представник позивача зменшені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просить позов задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги заперечує з підстав, викладених у відзиві, просить у задоволені позову відмовити.
12.05.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
04.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Південьбудресурс” (далі - постачальник, позивач) та Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція” (далі - покупець, відповідач) було укладено договір №53-123-01-20-06086 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати покупцю, а покупець зобов'язався прийняти і сплатити товар - код CPV 42130000-9 по ДК 021-2015 - Арматура трубопровідна: крани, клапани та подібні пристрої (засувки, клапани, крани кульові) (далі - Товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у Специфікації №1 (Додаток до договору №1), що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2019 року (п.1.1. Договору).
Відповідно до п.2.1. Договору, загальна вартість товару є твердою та складає 2352000,00 грн.
Відповідно до п.2.2 Договору, за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару, згідно Специфікації №1, та виконання постачальником п.п.3.2, 5.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що з товаром постачальник надає покупцю:
- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно (для платників ПДВ);
- податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на електронну адресу покупця та протягом терміну визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН;
- документ, який підтверджує якість товару (оригінал).
Пунктом 3.3 Договору визначено, що датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
Згідно п.5.1 Договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкцій П-6 “Про порядок приймання продукції по кількості” і П-7 “Про порядок приймання продукції по якості”, СОУ НАЕК 038:2017 “Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС”.
Відповідно до п.12.1, 12.2 Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою. Дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.12.1 цього Договору та закінчується 31.12.2021.
На виконання умов Договору позивач відвантажив відповідачу визначений Договором товар на суму 2352000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними:
- №2 від 12.02.2020 на суму 546970,80 грн;
- №7 від 06.03.2020 на суму 1718317,20 грн,
- №11 від 01.04.2020 на суму 86712,00 грн.
Відповідачем умови Договору щодо своєчасної оплати вартості отриманого товару не виконано.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією №69/1 від 11.08.2020 з вимогою терміново повернути позивачу заборгованість за поставлений товар у розмірі 2352000,00 грн, та за порушення строків виконання зобов'язання сплатити позивачу 6344,91 грн інфляційних та 16179,90 грн -3% річних.
Листом від 25.08.2020 №07/14074 відповідач звернувся до позивача з проханням розглянути можливість перенесення термінів виконання договірних зобов'язань в частині сплати по договору за раніше поставлені ТМЦ на максимально можливі строки у зв'язку з фінансовою кризою, що сталася через значне зростання простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» перед ДП «НАЕК «Енергоатом», суттєвим зменшенням обсягів відпуску електроенергії.
У зв'язку з несвоєчасною оплатою вартості поставленого по Договору Товару позивач просить стягнути з відповідача основний борг, нараховані на суму основного боргу 3% річних та інфляційні втрати.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених дослідженими судом доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).
Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору поставки ст.712 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ст.180 Господарського кодексу України встановлено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.
Як зазначено вище, відповідно до п.2.2 Договору, за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару, згідно Специфікації №1, та виконання постачальником п.п.3.2, 5.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що з товаром постачальник надає покупцю:
- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно (для платників ПДВ);
- податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на електронну адресу покупця та протягом терміну визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН;
- документ, який підтверджує якість товару (оригінал).
Пунктом 3.3 Договору визначено, що датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
Згідно п.5.1 Договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкцій П-6 “Про порядок приймання продукції по кількості” і П-7 “Про порядок приймання продукції по якості”, СОУ НАЕК 038:2017 “Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС”.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач відвантажив відповідачу визначений Договором товар на суму 2352000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними:
- №2 від 12.02.2020 на суму 546970,80 грн;
- №7 від 06.03.2020 на суму 1718317,20 грн,
- №11 від 01.04.2020 на суму 86712,00 грн.
Витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №68 від 28.12.2020 підтверджується, що постачальник, як продавець за ІПН 408127214091, вніс відомості до Єдиного реєстру податкових накладних 26.02.2020, 31.03.2020 та 30.04.2020 відповідно.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч.1 ст.251 ЦК України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч.1 ст.253 ЦК України).
Таким чином, суд приходить до висновку, що граничний термін, до якого товар мав бути оплачений відповідачем є: за видатковою накладною №2 від 12.02.2020 на суму 546970,80 грн - 04.05.2020; за видатковою накладною №7 від 06.03.2020 на суму 1718317,20 грн - 05.06.2020, за видатковою накладною №11 від 01.04.2020 на суму 86712,00 грн - 08.07.2020.
Доводи позивача, що за умовами договору строк в 45 робочих днів починає відлічуватися саме з дати постачання ТМЦ, а виконання умов п.3.2, 5.1 договору є умовою для оплати, але не для відліку строку для такої оплати, судом відхиляються, оскільки пункт 2.2 Договору, містить дві події, а саме: 1) постачання товару; 2) виконання постачальником п.п.3.2, 5.1 цього договору; а тому при обов'язковому настанні обох і починається перебіг строку для здійснення оплати за поставлений товар.
Станом на дату розгляду справи відповідач частково виконав вимоги за договором, сплатив позивачу вартість поставленого товару на суму 930882,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.67-72):
-№ УПТК/7430 від 01.12.2020 на суму 406974,00 грн,
-№ УПТК/7751 від 24.12.2020 на суму 16190,40 грн,
-№ УПТК/7752 від 24.12.2020 на суму 4468,80 грн,
-№ УПТК/7753 від 24.12.2020 на суму 86985,60 грн,
-№ УПТК/7754 від 24.12.2020 на суму 93576,00 грн,
-№ УПТК/7755 від 24.12.2020 на суму 322687,20 грн.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 930882,00 грн.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
На підставі викладеного, беручи до уваги наведені норми та обставини справи, суд вважає наявними підстави для закриття провадження у даній справі за відсутністю предмету спору в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 930882,00 грн.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Заборгованість відповідача по оплаті за поставлений товар за умовами Договору становить 1421118,00 грн, підтверджена матеріалами справи, обгрунтована та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо вимог по стягнення 3% річних в сумі 36837,00 грн та інфляційних втрат у сумі 4446,54 грн, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов'язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем визначено період нарахування 3% річних за видатковими накладними:
№2 від 12.02.2020 на суму 546970,80 грн - 17.04.2020; №7 від 06.03.2020 на суму 1718317,20 грн - 15.05.2020; №11 від 01.04.2020 на суму 86712,00 грн - 10.06.2020, тобто без дотримання умов п. 5.2 Договору.
Судом здійснено перерахунок 3% річних, виходячи з умов п.5.2. Договору та встановлено, що 3% річних становить за видатковими накладними (в межах визначеного позивачем періоду):
- №2 від 12.02.2020 на суму 546970,80 грн з 05.05.2020 по 16.11.2020 в сумі 8787,39 грн;
- №7 від 06.03.2020 на суму 1718317,20 грн з 06.06.2020 по 16.11.2020 в сумі 23098,69 грн;
- №11 від 01.04.2020 на суму 86712,00 грн з 09.07.2020 по 16.11.2020 в сумі 931,09 грн.
Таким чином, загальна сума 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 32817,17 грн, в решті позовних вимог в цій частині в сумі 4019,83 грн слід відмовити.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.
Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 4446,54 грн, з яких: за видатковою накладною №2 від 12.02.2020 на суму 546970,80 грн за період з травня по вересень 2020 року - 1073,65 грн; за видатковою накладною №7 від 06.03.2020 на суму 1718317,20 грн за період з травня по вересень 2020 року - 3372,89 грн.
Судом перевірено розрахунок позивача за допомогою програми IpLex та встановлено, що інфляційні втрати становлять:
- за видатковою накладною №2 від 12.02.2020 на суму 546970,80 грн за період з травня по вересень 2020 року - 1073,65 грн; за видатковою накладною №7 від 06.03.2020 на суму 1718317,20 грн за період з червня по вересень 2020 року - 3372,89 грн.
Отже, позовні вимоги в цій частині законні та обгрунтовані, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві, щодо звільнення від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, відхиляються судом, з таких міркувань.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати”, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За умовами п.п. 7.1-7.3 Договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором внаслідок форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили, такі, як: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, а також війни, воєнні дії), а також дій органів законодавчої, виконавчої влади і підлеглих їм органів, що вступили в силу після укладення даного договору. Якщо будь-які з таких обставин безпосередньо вплинули на виконання зобов'язань у термін, встановлений у договорі, то цей термін відсувається відповідно до часу дії відповідної обставини.
Форс-мажорні обставини визнаються тільки у випадку їх виникнення в період терміну дії даного договору. Про настання і припинення форс-мажорних обставин кожна сторона зобов'язана інформувати іншу сторону протягом 10 днів. Настання форс-мажорних обставин засвідчується сертифікатом органів, у компетенцію яких входить повноваження видавати сертифікати, що підтверджують настання подій непереборної сили.
Недотримання терміну повідомлення про настання і припинення форс-мажорних обставин позбавляє відповідну сторону можливості посилатися на них як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідачем в порушення умов п. 7.2 договору не подано доказів інформування відповідача про настання форс-мажорної обставини, засвідченої відповідним сертифікатом, що в силу умов п. 7.3 договору позбавляє відповідача (покупця) можливості посилатися на них як на причину невиконання своїх зобов'язань.
З зазначеного витікає, що Відокремлений підрозділ “Южно-Українська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, то судові витрати слід покласти на відповідача, пропорційно сумі задоволених позовних вимог, оскільки спір виник з його вини, а часткове погашення суми основної заборгованості відбулося після звернення позивача із даним позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 210, 220, 231, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Південьбудресурс”, 55002, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Енергобудівників, буд. 15, кв. 9 (код ЄДРПОУ 40812723):
- 1421118,00 грн заборгованості за договором на постачання товару №53-123-01-20-06086 від 04.02.2020;
- 32817,17 грн - 3% річних;
- 4446,54 грн - інфляційного збільшення боргу;
- 21875,73 грн - судового збору.
3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 4019,83 грн - відмовити.
4. Закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за договором на постачання товару №53-123-01-20-06086 від 04.02.2020 в сумі 930882,00 грн.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
6. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
7. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Південьбудресурс”, 55002, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Енергобудівників, буд. 15, кв. 9 (код ЄДРПОУ 40812723),
відповідач: Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032) в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС” (код ЄДРПОУ 20915546, 54001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ).
Повний текст рішення складено та підписано 21.05.2021.
Суддя В.О.Ржепецький