Дата документу 17.05.2021 Справа № 554/2028/21
Провадження № 6/554/120/2021
Іменем України
17 травня 2021 року м.Полтава
Октябрський районний суд м.Полтави у складі:
головуючої судді - Чуванової А.М.,
за участю секретаря судового засідання - Таран В.І.,
за участю учасників справи:
заявник: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: Головне управління ДФС у Полтавській області, старший державний виконавець Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми),-
До Октябрського районного суду м.Полтави звернувся ОСОБА_1 із заявою, в порядку ч.5 ст.441 ЦПК України, про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, застосованого ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 21 січня 2021 року.
Заява мотивована тим, що ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави від 21.01.2021 року задоволено подання старшого державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Піддубного Вадима про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон.
Державний виконавець своє подання мотивував тим, що на виконанні в Полтавському районному відділі державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) знаходиться виконавче провадження № 59739114 з примусового виконання виконавчого листа № 440/789/19, виданого 25.04.2019 року Полтавським окружним адміністративним судом про стягнення боргу в сумі 163130,75 грн. з ОСОБА_1 на користь держави. У зв'язку з тим, що рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішеннями судів, на виклики державного виконавця боржник не з'являється, заходів для виконання виконавчих документів не вживає, тому просив задовольнити зазначене клопотання.
Проте, не зазначено в чому саме полягає його ухилення від виконання рішення суду та чим доводиться цей факт. Сам по собі факт невиконання боржником свого обов'язку по погашенню боргу не може свідчити про ухилення від виконання зобов'язань. Виклики від державного виконавця заявник не отримував, оскільки виклики направлялися на адресу по місцю реєстрації, де він фактично не проживає і дуже рідко заїжджає за поштою, хоча виконавцю була відома його фактична адреса: АДРЕСА_1 , оскільки, як вбачається з ухвали суду, він направляв постанови на виконання за місцем отримання його доходу - 1111 «Дубрава- 2016».
Звертає увагу суду на те, що причин для ухилення від сплати боргу в нього немає, оскільки він отримував рішення суду та визнає про те, що за ним рахується борг у сумі 163 130,75 грн., який він зобов'язується погасити як тільки це буде можливо. На даний час будь-яких доходів, які б дозволили йому виплатити борг немає. Крім цього, державним виконавцем постановою від 02.10.2019 року вже звернено стягнення на його заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Тому як тільки в нього з'являться будь-які доходи, то кошти надійдуть на депозитний рахунок на погашення боргу.
Державним виконавцем, в порушення вимог ст. ст. 77-78 ЦПК України, не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження своїх вимог, як і не доведено ті обставини, на які він посилається в своєму поданні, зокрема факту умисного ухилення від виконання своїх зобов'язань за рішенням суду.
Заявник жодним чином не ухиляється від виконання рішення суду, проте на даний час він перебуває в тяжкому матеріальному стані, тому в нього відсутня реальна можливість (а саме - відсутні грошові кошти) сплатити борг, на що, також, вплинули введені у березні 2020 року карантинні обмеження, які і досі діють на всій території України. Але це не може бути підставою для обмеження його гарантованому Конституцією України праві на вільне пересування.
На підставі викладеного, просить задовольнити подану заяву.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 вимоги заяви підтримав, просив задовольнити з підстав, зазначених у заяві.
Представник стягувача ГУ ДФС у Полтавській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Представник Шевченківського ВДВС у м.Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника, при винесенні рішення поклався на розсуд суду.
За таких обставин, суд вважає можливим розглянути заяву за даної явки учасників справи, неявка інших учасників не перешкоджає розгляду заяви.
Заслухавши пояснення заявника, розглянувши заяву в межах заявлених вимог, дослідивши додані до неї матеріали, та надавши належну правову оцінку доказам, суд вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.4,5 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів, у спосіб, визначений законами України.
Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Таким чином, у випадку, якщо обставини, які стали підставами для обмеження боржника у праві виїзду за межі України перестануть існувати, то боржник має право звернутися до суду із вмотивованою заявою про їх скасування, в порядку, визначеному ЦПК України.
За правилами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, саме на заявника покладається обов'язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Судом установлено, що на виконанні в Полтавському районному відділі державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) знаходиться виконавче провадження № 59739114 з примусового виконання виконавчого листа №440/789/19, виданого 25.04.2019 року Полтавським окружним адміністративним судом про стягнення боргу в сумі 163130,75 грн. з ОСОБА_1 , на користь держави.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 21.01.2021 року задоволено подання старшого державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Піддубного Вадима про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон.
Суд виходив з того, що ОСОБА_1 , знаючи про наявність в нього боргових зобов'язань, рішення до теперішнього часу не виконав, ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.
Із заяви про скасування обмеження у праві виїзду за межі України вбачається, що боржник мотивує необхідність скасування накладених заходів тим, що в нього відсутні кошти на погашення заборгованості.
Положення ст. 441 ЦПК України передбачають, що така ознака, як ухилення боржника від виконання рішення є обов'язковою для вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Під ухиленням боржника від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Разом з цим, матеріалами справи не містять відомостей, що боржник, з моменту відкриття виконавчого провадження, вчиняє дії, які б свідчили про його бажання погашення заборгованості та належного виконання рішення суду, а тому відсутність доходу для погашення боргу, не може бути прийнято судом до уваги, як підстави для задоволення заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Таким чином, аналіз вказаних обставин у сукупності свідчить про продовження існування обставин умисного невиконання ОСОБА_1 зобов'язань перед стягувачем, покладених на боржника судовими рішеннями.
За змістом частин другої, третьої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України обов'язковість судового рішення віднесено до основних засад судочинства.
Відповідно до мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009 виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Оскільки, виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження».
Обов'язковість виконання судових рішень, як невід'ємна складова частина права громадянина на справедливий суд, встановлена також практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та відповідними нормами (ст.6, 13, ст.1 Першого протоколу) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.
У рішенні у справі «Шмалько проти України» (Shmalko v. Ukraine, №60750/00, 20.07.2004) ЄСПЛ беззастережно зазначив, що передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
Відповідно до п. 13.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про: повернення виконавчого документа до суду, який його видав, на підставі частини першої статті 38 Закону; закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону; скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі належного виконання особою зобов'язань щодо сплати періодичних платежів.
Таким чином судом встановлено, що зобов'язання, покладені на ОСОБА_1 згідно виконавчого листа № 440/789/19, виданого 25.04.2019 року Полтавським окружним адміністративним судом про стягнення боргу в сумі 163130,75 грн. з ОСОБА_1 на користь держави, заявник не виконав, заборгованість не погасив, сума боргу є значною, а тому відсутні підстави для скасування йому тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, встановленого ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 21.01.2021 року.
Крім того, відповідно до ч.8 ст. 441 ЦПК України відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
На підставі викладено, керуючись ст.33 Конституції України, ст.ст.259,260, 441, 376 ЦПК України, Законом України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», суд,-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи:Головне управління ДФС у Полтавській області, старший державний виконавець Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми),- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 21.05.2021 року.
Суддя А.М. Чуванова