Справа № 540/333/16-к
Кримінальне провадження № 1-кп/542/45/21
21 травня 2021 року Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарях - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
захисника обвинуваченого, адвоката - ОСОБА_9 ,
потерпілої - ОСОБА_10 ,
представника потерпілої - ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Нові Санжари, вул. Незалежності, 32, кримінальне провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, не депутата, не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
29.07.2015 близько 18 год. 30 хв. ОСОБА_8 в порушення вимог п. 2.9(а) Правил дорожнього руху України, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по автодорозі Селещина - Новий Тагамлик Машівського району Полтавської області, в напрямку с. Новий Тагамлик, де на заокругленні дороги, діючи зі злочинною самовпевненістю, не врахувавши та проявивши неувагу до дорожньої обстановки, порушуючи вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, не переконавшись перед перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не впорався з керуванням автомобіля, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався в зустрічному напрямку.
В результаті вказаної пригоди згідно висновку судово-медичної експертизи № 815 від 31.07.2015 ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження у вигляді: крововиливу в м'які покрови голови в потиличній ділянці, крововиливів під оболонки та в речовину головного мозку, двосторонні переломи ребер по декільком анатомічним лініям, з крововиливами в міжреберні м'язи, розривів діафрагми, селезінки, забою серця, легенів, крововиливів в параортальну клітковину в грудному відділі, саден та синців голови, тулубу, кінцівок, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх спричинення, а у даному випадку, що призвели до смерті потерпілого.
Згідно висновку транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 451/452 від 04.07.2017 року в даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_8 вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів для водія ОСОБА_8 визначалася виконанням ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та пояснив суду, що він 29.07.2015 року близько 18 год. на автомобілі ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , виїхав з села Козельщина та рухався через село Новий Тагамлик в сторону села Селещина Машівського району по асфальтованій автодорозі місцевого призначення. На ділянці дороги, видимість якої по території, приближеної до узбіччя, була обмежена посівами кукурудзи, рухаючись зі швидкістю, що не перевищувала 80 км/год., побачив автомобіль під керуванням ОСОБА_12 , що рухався назустріч частково по зустрічній смузі руху, не встиг загальмувати та, бажаючи уникнути зіткнення, хотів звернути на зустрічну смугу, але його автомобіль розвернуло, та відбулось зіткнення транспортних засобів передніми частинами, його автомобіля - правою стороною, а іншого автомобіля - не пам'ятає. Після зіткнення його автомобіль залишився перебувати на смузі його руху в напрямку с. Новий Тагамлик, інший автомобіль під керуванням іншого учасника ДТП Вітрякова, який він бачив уже стоячого на колесах, перебував у кюветі також в напрямку с. Новий Тагамлик. Зазначив, що його автомобіль на той час був справний, придбаний 2009 року з автосалону, пробіг становив близько 60 тис.км, технічний огляд автомобіля ним проводився постійно. Після зіткнення, перебуваючи у шоковому стані, разів три-чотири приходив до свого автомобіля та вживав спиртне, яке мав з собою в автомобілі. Під час складення протоколу огляду місця ДТП присутнім не був, оскільки його на той час забрали працівники поліції. Покази свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про те, що він «… на автомобілі «летів» п'яним в напрямку с. Новий Тагамлик…» вважає не правдивими, оскільки вони моменту скоєння самої ДТП не бачили, від того місця перебували в посадці кукурудзи на відстані приблизно 20-30 метрів, в той час він їх не бачив, побачив вперше під час розслідування ДТП. З потерпілою не контактує, шкоду, завдану внаслідок ДТП, їй не відшкодовував та не збирається, оскільки вона та її захисник його обмовляють та намагаються допомогти слідству. З висновком слідчих органів він не погоджується, так як іншої версія стосовно руху його автомобіля в іншому, протилежному у зазначеному в обвинувальному акті, напрямку, не розглядалась та не розслідувалась. Вказав, що притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, за що за постановою суду сплатив штраф у розмірі 3400 гривень, яку в апеляційному порядку не оскаржував. Цивільний позов потерпілої не визнає.
Суд, оцінивши сукупність доказів, за своїм внутрішнім переконанням вважає, що винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом, а його дії органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України вірно, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, та підтверджується дослідженими у судовому засіданні показаннями потерпілої, свідків, письмовими доказами.
Так потерпіла ОСОБА_10 суду пояснила, що 29 липня 2015 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди з участю обвинуваченого ОСОБА_8 загинув її чоловік ОСОБА_12 . В останні судові засідання не з'явилась, надала заяви про розгляд справи у її відсутність.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що 29 липня 2015 року вона перебувала у с. Вільне Машівського району Полтавської області, в якому знаходиться дачний будинок її дочки. Вони з дочкою того дня приїхали маршрутним автобусом, щоб зібрати урожай кукурудзи. Близько 18 год. 30 хв. вони перебували на огороді, виламували початки кукурудзи метрах у 5-6 від автодороги Селещина - Новий Тагамлик. Побачила, як по дорозі на великій швидкості зі сторони ОСОБА_15 проїхав автомобіль темного кольору марки «Лада», проїхав по зустрічній смузі, тобто по смузі, що межує з їх городом, колеса майже торкалися обочини. За декілька секунд почула глухий звук, подумала, що вибухнуло колесо. Дочка першою пішла подивитись, що трапилось, вона за нею. Метрах у 50-60 від того місця, де вони перебували, на дорозі побачила темну «Ладу», трохи розвернуту, напрямком в сторону с. Новий Тагамлик. Автомобіль знаходився на лівій смузі автодороги (зустрічній по ходу його руху), ближче до середини дороги. Там вже були два чоловіка, які приїхали на автомобілі зі сторони Нового Тагамлика. Побачила чоловіка, який лежав чи то на дорозі, чи то на траві, - вона не пам'ятає, як з'ясувалось пізніше, це був ОСОБА_16 . Подумала, що він є єдиний потерпілий, так як іншого автомобіля вона зразу не побачила. Нахилилась над ОСОБА_17 , щоб пересвідчитись в тому, чи він потребує допомоги, та почула різкий запах алкоголю. Тоді побачила, як ті два чоловіка намагались перекинути інший автомобіль білого кольору, який лежав на даху колесами вверх і димів, боялась, щоб не вибухнув. Як з'ясувалось пізніше, на автомобілі була встановлена газобалонна установка, яку ті двоє чоловіків пізніше відключили. Автомобіль білого кольору вони учотирьох перевернули, він став на колеса. Водій автомобіля, який, як пізніше вияснилось, був ОСОБА_12 , був затиснутий в салоні, в стані больового шоку. Передня пасажирська дверка була відчинена, водійська ж заблокована. Дочка декілька раз бігала додому, щоб знайти лом, лома не знайшла, приносила одну металеву трубу, іншу. Чоловіки трубою відкрили дверку водія, але витягнути потерпілого не змогли, так як його ноги були затиснуті роздавленим корпусом автомобіля. Ще до того чоловіки повідомили, що зателефонували на станцію швидкої допомоги, до поліції та до частини МНС. Підійшов ОСОБА_17 , він був неадекватний, пробував за руки витягнути ОСОБА_18 з автомобіля, кричав: « ОСОБА_19 , вилазь, не вмирай». Десь близько 19 год. приїхали працівники поліції, пам'ятає, що був слідчий ОСОБА_20 , якому вони першими давали свідчення. Весь той час вона тримала в полі зору ОСОБА_17 , боялась, аби той не зник з місця ДТП, оскільки він перебував у стані алкогольного сп'яніння. Вітрякова вона весь час поливала водою, щоб зменшити йому біль. Над'їхала карета швидкої допомоги, просила медсестру, щоб ОСОБА_18 зробили укол для того, щоб він зміг доїхати до лікарні живим. Потерпілий ОСОБА_18 - чоловік похилого віку, худої статури, був абсолютно тверезий. Зі слів слідчого дізналася, що ОСОБА_17 сказав йому: «Я винен, я це зробив». ОСОБА_17 намагався сісти в іншу карету швидкої допомоги, якою вже забирали ОСОБА_18 , його туди не допустили.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні суду пояснила, що в середу 29 липня 2015 року вона разом з матір'ю близько о 15-20 год. маршрутним автобусом поїхала на дачну ділянку, що в с. Вільному Машівського району Полтавської області, зібрати врожай кукурудзи. Близько о пів сьомої години вечора вона, перебуваючи на огороді і ламаючи початки кукурудзи, побачила як автомобіль темного кольору буквально «пролетів» по смузі зустрічного руху автодороги, яка межує з її городом. Зазначила, що зазвичай на тому відрізку автодороги водії зменшують швидкість руху, адже далі дорога має затяжний плавний поворот, це вона спостерігала не вперше, на дачу приїжджає не перший рік. За декілька хвилин почула глухий звук, схожий, як їй тоді здалося, на вибух автомобільного колеса. Вийшла на дорогу, побачила автомобіль чорного кольору, який стояв на дорозі. Два чоловіка, які вже там перебували, відходили від цього автомобіля в напрямку іншого автомобіля білого кольору, який лежав на даху. Погукала матір. Проходячи повз ОСОБА_17 , нахилилась, щоб пересвідчитись, чи йому необхідна якась допомога, і почула різкий запах алкоголю. Чоловіки сказали, що у перекинутому автомобілі є людина, автомобіль тоді димів. Разом учотирьох перевернули автомобіль на колеса. Бігала декілька раз на свою дачну ділянку, щоб віднайти лом, принесла одну металеву трубу, тоді іншу. Чоловіки відкрили дверку водія, але витягнути потерпілого ОСОБА_18 не змогли, так як в нього були здавлені ноги. Спочатку приїхала одна карета швидкої допомоги, лікар підтвердив необхідність приїзду іншої карети швидкої допомоги для того, щоб забрати потерпілого ОСОБА_18 . ОСОБА_17 за весь цей час спочатку лежав, тоді сидів, тоді почав ходити. Підходив до автомобіля потерпілого ОСОБА_18 , хватав того за руки та намагався витягти, кричав: « ОСОБА_19 , не вмирай», «Давайте його відвеземо в лікарню». Від слідчого почула, що ОСОБА_17 спочатку визнавав свою вину, тоді став не визнавати. Зазначила, що ОСОБА_17 не зразу зізнався, що він їхав зі сторони ОСОБА_15 , думав, що ніхто його не бачив.
Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні суду пояснив, що він є кумом ОСОБА_8 . Того дня, а саме 29.07.2015 року, між 12-00 год. та 13-00 год., точно не пам'ятає, він перебував у ОСОБА_17 вдома, пили чай, говорили про хімічний обробіток сої, так як мають земельні ділянки, що засаджені цією культурою. Ввечері, коли вертався зі сторони ОСОБА_22 , йому зателефонували та повідомили, що ОСОБА_17 попав у ДТП. Проїжджав місце, де сталася ДТП, було вже темно, слідчі проводили якісь слідчі дії, працівники ДАІ регулювали рух транспорту. ОСОБА_17 на місці пригоди вже не було, лише стояв на дорозі його автомобіль, який вони на другий день евакуатором перевезли до його гаражу. Сусід ОСОБА_23 повідомив йому, що бачив як того дня, а саме 29.07.2015 року, ОСОБА_17 приїжджав до нього десь приблизно після 17 год. (після роботи).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 пояснив, що він знайомий з ОСОБА_17 не перший рік. В той день, а саме 29.07.2015 року, в с. Новий ОСОБА_25 він обслуговував водонапірну башту, включив помпу, щоб наповнити башту водою. Зазвичай, цим він займається в проміжок часу між 18 год. та 19 год. Конкретно о котрій годині, він не пам'ятає, приблизно за 50 метрів від того місця, де він перебував, по автодорозі проїжджав ОСОБА_17 , посигналив йому, підняв руку в знак вітання. Запевняє, що то був саме ОСОБА_17 , який на своєму автомобілі рухався в сторону ОСОБА_15 . Пізніше, як надворі вже стало темніти, йому зателефонували та повідомили, що ОСОБА_17 попав у ДТП. На місці ДТП він не був. Був коли трактором відтягували пошкоджений спереду автомобіль ОСОБА_17 . На запитання прокурора: «Чи не телефонував йому в кінці 2015 року ОСОБА_17 з проханням свідчити, наче він в той день рухався саме в сторону Селещини?» відповів, що не телефонував.
Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні суду пояснив, що він має дачну ділянку в с. Козельщина Машівського району Полтавської області. В середу 29 липня 2015 року він, як працюючий слюсарем-ремонтником Комунального підприємства «Полтававодоканал», відпросився у свого начальника ОСОБА_26 для того, щоб власним автомобілем ОСОБА_27 перевезти на дачну ділянку цемент. Після того як він привіз цемент, став поратись в городі. Близько 17 год. хтось стукав в ворота, загавкали собаки. Так як від того місця, де він перебував на городі, до воріт метрів 150, і поки він дійшов, то побачив, що від двору від'їжджав ОСОБА_17 на своєму автомобілі чорного кольору. Звісно, що з тим він не говорив, хоча хотів йому сказати, що ОСОБА_28 немає вдома. З ОСОБА_28 вони перебувають у сусідських відносинах, і саме від нього на другий день він довідався, що ОСОБА_17 напередодні потрапив у ДТП.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 пояснив, що він 29.07.2015 року на своєму автомобілі рухався з ОСОБА_15 в сторону Нового ОСОБА_25 . В тому районі, де тільки сталася ДТП, ще стояла пилюка, самої ДТП він не бачив, на місці пригоди був першим. Крім автомобілів, які потрапили в ДТП, та його автомобіля, зі сторони Нового ОСОБА_25 на обочині стояв ще якийсь автомобіль, але той водій не виходив. Один з автомобілів, що потрапили в ДТП, стояв на обочині в сторону ОСОБА_15 , по праву сторону спереду автомобіля головою, яка звисала вниз, лежав чоловік, як виявилось пізніше, це був ОСОБА_17 . Інший автомобіль білого кольору лежав чи то вверх колесами, чи то на боку, точно не пам'ятає, до нього він зразу і побіг. Там «висів» водій автомобіля, дверки відкрити не зміг, пробував перевернути авто на колеса, але йому не вдалось. Прибігли дві жінки і вони втрьох разом перевернули автомобіль на колеса. Через відкриті пасажирські дверки пробрався в салон автомобіля, але витягнути водія не зумів, так як в того були зажаті ноги. Коли потрапив в салон автомобіля, то почув запах горілки. Зателефонував в МНС, хтось з жінок за той час приніс лом, за допомогою якого відкрили водійську дверку, але водія так і не вдалося витягнути через те, що в нього були затиснені ноги. Витягнув з автомобіля Вітрякова заднє сидіння, і відніс підмостити ОСОБА_17 під голову. Той лежав, нічого не говорив. Запаху перегару від нього не чув. Поворот, близько якого сталася пригода, проглядається погано через перешкоди, в даному випадку там земельні ділянки були засаджені рослинами кукурудзи. Щоб ОСОБА_17 після пригоди вживав алкогольні напої - він не бачив. Ні в яку сторону був направлений автомобіль, належний ОСОБА_17 , ні якого він кольору - не пам'ятає. На місці, де сталася ДТП, пробув хвилин 20, зібрались люди і він покинув місце пригоди.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_30 пояснив, що в той день він порався по господарству, коли син йому повідомив, що недалеко їх городу на автодорозі сталася якась аварія. Поїхав на місце пригоди своїм автомобілем. Там вже були люди з місцевих жителів, просто зупинялись проїжджі автомобілі. Так як скривавлений ОСОБА_17 вже ходив, зразу пішов до належного ОСОБА_18 автомобіля білого кольору, який вже перебував на колесах. Хотів допомогти витягнути водія із салону, але не вдавалось через те, що в того були затиснені ноги. Хвилин через 10 приїхали працівники ОСОБА_31 , розпиляли корпус автомобіля і витягнули водія. ОСОБА_17 підходив то до свого автомобіля, то до автомобіля ОСОБА_18 , пропонував допомогу, казав: « ОСОБА_32 допоможемо чоловіку». Запаху алкоголю ні від ОСОБА_18 , ні від ОСОБА_17 не чув, розкиданих порожніх пляшок не бачив, щоб ОСОБА_17 вживав алкоголь також не бачив. Місцерозташування автомобілів, що потрапили в ДТП, пам'ятає не точно, але пригадує, що автомобіль Вітрякова стояв на обочині в напрямку Нового Тагамлика, автомобіль ОСОБА_17 на іншій обочині - боком на ОСОБА_25 . На обочині, де знаходився автомобіль Вітрякова, метрів за 20-30 в сторону ОСОБА_25 знаходився ще якийсь автомобіль. Перебував на місці ДТП хвилин 20, як тільки потерпілого ОСОБА_18 погрузили в карету швидкої допомоги, він покинув місце пригоди.
Витягом з кримінального провадження № 12015170250000283 від 29.07.2015 року про скоєння ДТП 29.07.2015 року о 18-30 год. на автодорозі Селещина - Новий Тагамлик Машівського району Полтавської області, датованим 29.07.2015 року (т. 1 а.с. 159).
Постановою заступника начальника СВ Машівського РВ УМВС України в Полтавській області майора міліції ОСОБА_33 від 06.08.2015 року про перекваліфікацію злочину по кримінальній справі з ч. 1 ст. 286 на ч. 2 ст. 286 КК України (т. 1 а.с. 160).
Витягом з кримінального провадження № 12015170250000283 від 29.07.2015 року, датованим 06.08.2015 року (т. 1 а.с. 161).
Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.07.2015 року, відповідно до якого місцем ДТП є автодорога Селещина-Новий Тагамлик Машівського району Полтавської області поблизу с. Вільне, зі схемою місця ДТП та фототаблицями до нього (т. 1 а.с. 164-176).
Довідкою Машівської ЦРЛ № 10 від 29.07.2015 року про медичний огляд ОСОБА_8 на встановлення стану сп'яніння, згідно якої останній перебував у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю (т. 1 а.с. 177).
Полісом № АІ/2265286 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (діє на території України) на ім'я ОСОБА_8 , згідно якого за страховим випадком настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом). ПрАТ СК «Провідна» є страховиком цивільно-правової відповідальності страхувальника за шкоду, заподіяну при керуванні автомобілем марки ВАЗ 210934-20, номерний знак НОМЕР_3 , 2008 року випуску (т. 1 а.с. 179).
Протоколом огляду автомобіля ВАЗ 21093 від 29.07.2015 року з фототаблицями до нього (т. 1 а.с. 181-186).
Постановою слідчого СВ Машівського РВ УМВС України в Полтавській області лейтенанта міліції ОСОБА_34 від 30.07.2015 року про визнання та прилучення до справи речових доказів, відповідно до якої автомобіль ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору, 2008 року випуску, визнано речовим доказом та передано під розписку на зберігання власнику ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 187).
Протоколом огляду автомобіля ВАЗ 2101 від 29.07.2015 року з фототаблицями до нього (т. 1 а.с. 191-196).
Полісом № АІ/5801824 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (діє на території України) на ім'я ОСОБА_12 , згідно якого за страховим випадком настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом). ВАТ НАСК «Оранта» є страховиком цивільно-правової відповідальності страхувальника за шкоду, заподіяну при керуванні автомобілем марки ВАЗ-2101 ЗНГ, номерний знак НОМЕР_4 , 1970 року випуску (т. 1 а.с. 197).
Протоколом огляду місця події від 29.07.2015 року з фототаблицями до нього (т. 1 а.с. 201-203);
Постановою заступника начальника СВ Машівського РВ УМВС України в Полтавській області майора міліції ОСОБА_33 від 30.07.2015 року про визнання та прилучення до справи речових доказів, відповідно до якої визнано речовими доказами: автомобіль ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_2 , який передано під розписку на зберігання ОСОБА_10 , дружині потерпілого ОСОБА_12 , шорти, у які був одягнутий ОСОБА_12 , які передані до кімнати зберігання речових доказів Машівського РВ УМВС України в Полтавській області, та 14 грошових купюр номіналом по 50 гривень, які повернуті ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 205).
Протоколом огляду в приміщенні моргу Машівської ЦРЛ трупа ОСОБА_12 від 30.07.2015 року (т. 1 а.с. 207, 208).
Постановою старшого слідчого СВ Машівського РВ УМВС України в Полтавській області капітана міліції ОСОБА_35 про призначення судово-медичної експертизи від 31.07.2015 року (т. 1 а.с. 209).
Висновком судово-медичного експерта № 815 від 18.09.2015 року, відповідно до якого : «Смерть ОСОБА_12 настала в результаті закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку . При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_12 виявлено тілесні ушкодження: крововилив в м'які покрови голови в потиличній ділянці; крововиливи під оболонки та в речовину головного мозку; двосторонні переломи ребер по декільком анатомічним лініям, з крововиливами в міжреберні м'язи; розрив діафрагми, селезінки; забій серця, легенів; крововиливи в параортальну клітковину в грудному відділ; садна та синці голови, тулубу, кінцівок, які утворились від дії тупих предметів, ударі об які стосовно живої особи носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх спричинення, згідно п.2.1. «Правил судово-медичної оцінки ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (приказ МОЗ України № 6 від 17.01.1995р.), а в даному випадку, що призвели до смерті потерпілого. При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупу ОСОБА_12 етиловий спирт не виявлено» (т. 1 а.с. 210-213).
Протоколом проведення слідчого експерименту від 05.10.2015 року з участю обвинуваченого ОСОБА_8 , зі схемами до протоколу (т. 1 а.с. 218-221).
Постановою заступника начальника СВ Машівського ВП Карлівського ВП ГУНП в Полтавській області майора поліції ОСОБА_33 про призначення трасологічної експертизи від 11.11.2015 року (т. 1 а.с. 224).
Висновком судового експерта Полтавського НДЕКЦ МВС України № 1/6 від 16.11.2015 року, згідно до якого місце зіткнення автомобілів ВАЗ-21093, державний номерний знак НОМЕР_5 , та ВАЗ-2101, державний номерний знак НОМЕР_2 , знаходиться на проїзній частині автодороги Селещина - Новий Тагамлик на смузі руху автомобіля ВАЗ-2101, державний номерний знак НОМЕР_2 , в районі скупчення осипу скла та розливу технічної рідини (т. 1 а.с. 226-228).
Постановою заступника начальника СВ Машівського ВП Карлівського ВП ГУНП в Полтавській області майора поліції ОСОБА_33 про призначення автотехнічної експертизи від 11.11.2015 року (т. 1 а.с. 230).
Повідомленням прокурором Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області радником юстиції ОСОБА_4 ОСОБА_8 про підозру від 11.01.2016 року (т. 1 а.с. 247, 248).
Протоколом ознайомлення підозрюваного ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 з матеріалами досудового розслідування від 11.01.2016 року (т. 2 а.с. 3).
Постановою заступника начальника СВ Машівського ВП Карлівського ВП ГУНП в Полтавській області майора поліції ОСОБА_33 про призначення судово-медичної експертизи від 29.01.2016 року (т. 2 а.с. 5);
Висновком експерта № 26 від 04.02.2016 року, відповідно до якого «На тілі ОСОБА_8 встановлені такі тілесні ушкодження: закрита травма грудної клітки з множинними переломами ребер праворуч (2-9), перелому 1-го ребра ліворуч, закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, забій правого плечового суглоба, забій правого стегна з гематомою, поверхневі забиті рани та синці на тілі, які утворилися від дії тупих предметів, могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної пригоди в час та при обставинах, викладених в постанові і згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» кваліфікуються як ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я» (т. 2 а.с. 6, 7).
Постановою заступника начальника СВ Машівського ВП Карлівського ВП ГУНП в Полтавській області майора поліції ОСОБА_33 про призначення комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 02.02.2016 року (т. 2 а.с. 8).
Висновками головного судового експерта Полтавського НДЕКЦ МВС України № 33 від 19.02.2016 року, які аналогічні висновкам експерта № 1/6 та № 1/7 від 16.11.2015 року (т. 2 а.с. 10-14).
Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 27.07.2016 року про призначення комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи (т. 2 а.с. 124, 125).
Висновком транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 451/452 від 04.07.2016 року з фототаблицями, проведеної судовими експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , відповідно до п.п. 18-29 якого: «В даній дорожній ситуації водій ОСОБА_8 повинен був діяти згідно з вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Дії водія ОСОБА_8 , який керував автомобілем в нетверезому стані, можуть бути оцінені судом самостійно, виходячи з вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, для чого не потрібно застосування спеціальних технічних знань. Технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів для водія ОСОБА_8 визначалася виконанням ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. Діями інших учасників руху небезпека для водія ОСОБА_8 не створювалася. Дії водія ОСОБА_8 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил 1 дорожнього руху України і, з технічної точки зору, находилися у причинному зв'язку з пригодою. В наданих матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б вказували на те, що дії водія ОСОБА_8 в даній дорожній ситуації не відповідали вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України і, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з пригодою. В даній дорожній ситуації водій ОСОБА_12 повинен був діяти згідно з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Якщо перед зіткненням транспортних засобів автомобіль ВАЗ-21093 рухався без гальмування, про що свідчить слідова інформація схеми ДТП, технічна можливість уникнути пригоди діями водія ОСОБА_12 не визначалося і в його діях невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з пригодою, не вбачається» (т. 2 а.с. 144-161).
Характеристиками виконавчого комітету Селещинської сільської ради Машівськго району Полтавської області від 20.08.2015 року на ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 17, 18).
Довідкою Машівської центральної районної лікарні № 1677 від 12.11.2015 року, відповідно до якої ОСОБА_8 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т. 2 а.с. 20).
Суд бере до уваги протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.07.2015 року з фототаблицями. В ході огляду місця ДТП не встановлено місце зіткнення автомобілів, але огляд проведено всебічно і об'єктивно. Розташування автомобілів на проїзній частині дороги свідчить, що місце зіткнення автомобілів на смузі руху автомобіля потерпілого ОСОБА_12 . Автомобіль обвинуваченого ОСОБА_8 знаходиться на зустрічній смузі по напрямку свого руху (т. 1 а.с. 164-176).
Маються сліди шин лівих коліс на полосі свого руху автомобіля ВАЗ-2101 потерпілого (т. .а.с. 174).
Як слідує з протоколу огляду автомобіль обвинуваченого знаходиться на зустрічній смузі по напрямку свого руху, а автомобіль потерпілого в правому кюветі по напрямку свого руху (т. 1 а.с. 167).
Згідно висновку трасологічної експертизи Полтавського НДЕКЦ МВС України № 1/6 від 16 листопада 2015 року місце зіткнення автомобілів на смузі руху автомобіля ВАЗ-2101 потерпілого в районі скупчення осипу скла та розливу технічної рідини. Висновок експерта категоричний: зіткнення на смузі руху автомобіля ВАЗ-2101 потерпілого. Експерт прийняв до уваги схему і протокол огляду місця ДТП (т. 1 а.с. 226-228).
Згідно медичного огляду ОСОБА_8 терапевтом Машівської ЦРЛ від 29.07.2015 року № 10 ОСОБА_8 підтвердив вживання 250 гр. горілки та півлітрової бутилки пива (т. 1 а.с. 177).
Згідно постанови Машівського районного суду Полтавської області від 03.09.2015 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за те, що 29 липня 2015 року о 19 годині по вул.. с. Вільне Машівського району керував автомобілем ВАЗ-210934 в стані алкогольного сп'яніння (т. 1 а.с. 189).
По даній справі за клопотанням захисника призначалась автотехнічна транспортно-трасологічна експертиза. 31.03.2016 року експертизу проведено приватним автотехнічним експертом ОСОБА_38 . На переконання суду в даному випадку призначена комплексна експертиза, тому її повинні проводити експерт автотехнік і експерт трасолог. Виходячи з наведеного, суд не приймає даний висновок (т. 1 а.с. 235-238, т. 2 а.с. 26-40).
Суд приймає висновок трансортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 451/452 від 04.07.2017 року, згідно питання 6, 7 якого місце зіткнення транспортних засобів розташовувалось на смузі руху автомобіля ВАЗ 2101з напрямком руху від с. Вільне, згідно схеми ДТП (т. 2 а.с. 149).
Покази водія ОСОБА_8 , що містяться в протоколі слідчого експерименту від 05.10.2015 року, про напрямок руху автомобіля ВАЗ-21093 та його показання про розташування автомобілів ВАЗ-2101 і ВАЗ-20193 перед зіткненням, являються технічно неспроможними.
В даній дорожній ситуації ОСОБА_8 перед зміною напрямку руху повинен був впевнитись в безпеці маневрування, діяти згідно п. 10.1 Правил дорожнього руху України.
Технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів для водія ОСОБА_8 визначалась виконанням ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру (т. 2 а.с. 147-152).
Своєчасне гальмування, зупинка автомобіля ВАЗ-2101 потерпілого не виключали зіткнення з автомобілем ВАЗ-21093. В діях водія потерпілого невідповідностей вимогам ПДР, які б з технічної точки зору знаходились у причинному зв'язку з пригодою не вбачається (т. 2 а.с. 151).
Суд не погоджується з поясненнями ОСОБА_8 , який стверджує, що потерпілий рухався на автомобілі частково на полосі зустрічного руху, та вважає їх такими, щоб уникнути відповідальності за скоєне.
Таким чином, аналізуючи всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом у судовому засіданні, які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України. Досліджені докази є взаємозв'язаними між собою і суд вважає їх достатніми для визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення, за яким він обвинувачується.
Відповідно до статті 91 КПК України, доказуванню у кримінальному провадженні підлягають подія кримінального правопорушення (час, місце,спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Частина друга статті 17 КПК України передбачає, що сторона обвинувачення має довести ці обставини поза розумним сумнівом.
Відповідно до статті 94 КПК України, оцінка суду має ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у тому числі на оцінці кожного доказу, наданого сторонами кримінального провадження. Суд не може ігнорувати надані суду докази лише з тієї причини, що вони ставлять під сумнів версію, запропоновану стороною обвинувачення.
Згідно ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом (недопустимих доказах), а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стороною захисту подано клопотання про визнання недопустимим доказами:
- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.07.2015 року, проведеного з 19-50 год. до 22-00 год. слідчим СВ Машівського РВ ОСОБА_34 ;
- автотехнічні, транспортно-трасологічні експертизи №№ 1/6, 1/7, 33, 451/452;
- результат токсикологічного дослідження № 1030 від 03.08.2015 року біологічного матеріалу, а саме крові ОСОБА_12 , під час якого етанол в крові ОСОБА_12 не виявлено;
- протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 30.09.2015 року;
- протокол проведення слідчого експерименту з свідком ОСОБА_8 від 05.10.2015 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно ч. 2 цієї статті КПК України, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Частиною 2 цієї статті визначено, що суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; порушення права особи на захист та інше.
У ч. 1 ст. 89 КПК України визначено, що суд вирішує питання про допустимість доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Надаючи оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам суд визнає їх належними та допустимими, оскільки зібрані з дотриманням норм КПК України.
При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків (рішення «Коробов проти України» від 21.10.2011 року).
При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо).
Обставинами, що характеризують особу винного, є те, що обвинувачений раніше не притягався до кримінальної відповідальності, має родину, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується добре. На обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває. Має міцні соціальні зв'язки.
Відповідно до ст. 66 КК України обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , судом не встановлено.
Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_8 , відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого, особу винного, який є раніше не судимим, по місцю проживання характеризується з позитивного боку, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має сім?ю, наявність обставини, що обтяжує покарання, а також обставини вчинення кримінального правопорушення та тяжкість наслідків, що настали, і вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_8 у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 286 ч. 2 КК України, вважаючи таке покарання необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Санкцією ст. 286 ч. 2 КК України передбачено крім основного покарання, також додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Розглядаючи питання про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами та враховуючи обставини справи, а саме те, що обвинувачений вчинив злочин, в результаті якого потерпілий помер, суд вважає, що ОСОБА_8 слід позбавити права керувати транспортними засобами.
З матеріалів справи вбачається, що під час досудового розслідування потерпілою ОСОБА_10 був заявлений цивільний позов, в якому вона просила стягнути з ОСОБА_8 та ПрАТ «Провідна» матеріальну та моральну шкоду, завдану злочином, на загальну суму 111700,29 грн. (т. 1 а.с. 20-22).
За приписом ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
При вирішенні заявлених потерпілою ОСОБА_10 позовних вимог суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року (із змінами і доповненнями) передбачено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Потерпілою ОСОБА_10 заявлено позов про відшкодування їй:
- обвинуваченим ОСОБА_8 - 85384 грн. моральної шкоди та 5925,95 грн. матеріальної шкоди за витрати на поминальний обід та продукти харчування, а всього 91309,95 грн.;
- Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» - 14616 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 3188,34 грн. витрат на лікування та 2586 грн. витрат на поховання, а всього 20390,34 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 позовні вимоги потерпілої про відшкодування спричиненої матеріальної та моральної шкоди не визнав.
Представник відповідача ПрАТ «СК «Провідна» в судове засідання не з'явився, надав заперечення проти позову потерпілої та клопотання про розгляд справи у їх відсутність (т. 1 а.с. 54-58, 90-94).
При вирішенні цивільного позову суд враховує наступні вимоги діючого законодавства.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Частиною 1 ст. 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної особи, яка за законом несе відповідальність за шкоду, завдану їхніми діями.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Згідно ст. 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За приписами статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, обов'язок винної особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, стосовно повного відшкодування завданої нею майнової шкоди виникає у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) потерпілій особі для такого відшкодування.
Відповідно до ст. 128 КПК України, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки - автомобіля марки ВАЗ 210934-20, номерний знак НОМЕР_3 , 2008 року випуску, на час вчинення ДТП була застрахована у ПрАТ СК «Провідна» (поліс № АІ/2265286 (т. 1 а.с. 179).
Дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, яким керував обвинувачений, є страховим випадком.
Розглянувши вимоги цивільного позову, суд вважає, що останній слід задовольнити частково, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, п. 9 зазначеної Постанови - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд вважає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_10 було спричинено моральну шкоду, що виразилась в фізичному болю, душевних стражданнях, вимушених змінах в її житті внаслідок втрати чоловіка, необхідності проходження курсу лікування, та матеріальну шкоду.
Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, від суми 3188,34 грн., але, враховуючи заявлені потерпілою позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з ПрАТ СК «Провідна» на користь потерпілої ОСОБА_10 моральну шкоду в розмірі 159,42 грн. та матеріальну шкоду в розмірі 5774,34 грн., а всього 5933,76 грн.
З обвинуваченого ОСОБА_8 підлягає стягнення матеріальної шкоди в розмірі 5925,95 грн. та моральної шкоди в розмірі 85384 грн., а всього 91309,95 грн.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК України залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, якою врегульовані питання щодо розподілу процесуальних витрат, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на проведення експертизи.
Статтею 368 КПК України передбачено, що ухвалюючи вирок суд повинен серед іншого вирішити питання про те, на кого мають бути покладені процесуальні витрати та в якому розмірі.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 374 КПК України в резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо процесуальних витрат.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження під час розслідування даного злочину у справі було проведено судово-медичну експертизу, відомості про вартість проведення якої відсутні, трасологічна та дві автотехнічні експертизи, загальна вартість проведення яких становить 1703,52 грн.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили обвинуваченому не обирати.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_8 запобіжний захід не обирати.
Початок строку відбуття покарання рахувати з моменту фактичного затримання після приведення вироку до виконання.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , 5925 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 95 коп. в рахунок відшкодування витрат на поховання та 85384 (вісімдесят п'ять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього - 91309 (дев'яносто одна тисяча триста дев'ять) грн. 95 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (код ЄДРПОУ 23510137) на користь ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , 3188 (три тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 34 коп. витрат на лікування, 2586 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят шість) грн. 00 коп. витрат на поховання та 159 (сто п'ятдесят дев'ять) грн. 42 коп. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього - 5933 (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 76 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати у справі - 1703 (одна тисяча сімсот три) грн. 52 коп., вартість проведення трасологічної та двох автотехнічних експертиз, - стягнути із засудженого ОСОБА_8 на користь держави.
Речові докази: автомобіль ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , який передано під розписку на зберігання власнику ОСОБА_8 , - залишити йому у власність; автомобіль ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_2 , який передано під розписку на зберігання ОСОБА_10 , дружині потерпілого ОСОБА_12 , - залишити їй у власність; шорти, у які був одягнутий ОСОБА_12 , які передані до кімнати зберігання речових доказів Машівського РВ УМВС України в Полтавській області, - знищити; 14 грошових купюр номіналом по 50 гривень, які повернуті ОСОБА_10 , - залишити їй у власність.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області ОСОБА_1