20.05.2021
єдиний унікальний номер справи 531/806/21
номер провадження 2/531/300/21
20 травня 2021 року м.Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Попова М.С.,
за участі секретаря судового засідання Клименко Т.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору без номера від 05.03.2012 року, відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. В подальшому кредитний ліміт збільшився до 30000,00 грн. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 29.03.2021 року має заборгованість - 13858,66 грн., що складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту - 3334,77 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 6645,60 грн., пені - 3878,39 грн. Заборгованість, що визначене позивачем до стягнення становить 10580,37 грн., що складається з: 3334,77 грн. - заборгованості за кредитом, 6645,60 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 600,00 грн. - заборгованості за пенею. Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.
Представник позивача, у письмовій заяві просив розглядати справу за його відсутності.
Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідач у встановлений судом строк відзиву не надав, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявляв.
Ухвалу про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками відповідач отримав 23.04.2021.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи зазначене, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних письмових матеріалів та доказів.
Дослідивши письмові докази окремо та в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Як зазначено у позові, 05.03.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір б/н, за яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Укладений між сторонами договір складається з Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.22), Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 24-47), Витягу з Тарифів банку (а.с.23).
Також позивачем надано виписку по рахунку (а.с.15-19), з якої вбачається користування відповідачем кредитними коштами, Довідку про видані картки (а.с.21), довідку про зміну умов кредитування (а.с.7-14).
Позивач зазначає, що свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а відповідач всупереч договірним зобов'язанням, в установлені терміни не повернув належні грошові суми, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підтверджується розрахунками (а.с.7-14).
Так, розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 29.03.2021 року складає 13858,66 грн., що складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту - 3334,77 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 6645,60 грн., пені - 3878,39 грн. Заборгованість, що визначене позивачем до стягнення становить 10580,37 грн., що складається з: 3334,77 грн. - заборгованості за кредитом, 6645,60 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 600,00 грн. - заборгованості за пенею.
Банківською ліцензією (а.с.53) підтверджується, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК», зареєстровано у встановленому законом порядку та має право на здійснення банківських операцій.
Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути суму прострочених відсотків та пені, що розраховано відповідно до умов договору.
Як доказ укладення договору з відповідачем банк надав анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, витяг з Тарифів.
Правовим висновком Великої Палати Верховного Суду України (постанова від 03.07.2019, справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19) визначено, що: « роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятлива для задоволення позову.
Матеріали справи не містять доказів про те, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який міститься в матеріалах справи, визнавався відповідачем як беззаперечні умови кредитного договору, більш того зазначений документ не містять підпису відповідача, а тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05.03.2012 шляхом підписання анкети-заяви.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наведена правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17), яка, в силу положень частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права.
За таких обставин, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми процентів та пені.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ст.625 ЦК, однак таких вимог банк не заявляв.
Тож, враховуючи, що фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає можливим стягнути з відповідача фактично отриману суму грошових коштів, тіло кредиту у розмірі - 3334,77 грн.
Отже, пред'явлений позов підлягає частковому задоволенню.
Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом на 31,52%, з урахуванням приписів статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 715,50 грн.
Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України , суд,
Позовні вимоги акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул.Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код 14360570 рахунок № НОМЕР_2 , МФО305299) суму заборгованості за кредитним договором б/н від 05.03.2012 року - 3334,77 грн. (три тисячі триста тридцять чотири), що складається із заборгованості за кредитом.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул.Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код 14360570 рахунок № НОМЕР_2 , МФО305299) понесені ними витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 715,50 грн. (сімсот п'ятнадцять гривень п'ятдесят копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги або через Карлівський районний суд Полтавської області. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя М.С.Попов