Справа №127/317/21
Провадження №1-кп/127/24/21
19 травня 2021 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5 ,
сторони захисту: адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою та другою статті 185 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.06.2020 за № 12020020020001134,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою та другою статті 185 Кримінального кодексу України.
Прокурор вважає за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акта, викликавши в судове засідання сторони обвинувачення та захисту, потерпілого.
Потерпілий ОСОБА_4 та його представник - адвокат ОСОБА_5 - вважають, що обвинувальний акт не може бути призначений до судового розгляду і його слід повернути прокурору, оскільки в останньому невірно зазначений потерпілий від кримінального провадження. Зокрема, в обвинувальному акті зазначено, що потерпілим у кримінальному провадженні є ОСОБА_4 . Однак, останній перебуває у трудових відносинах з ПП «Королівський смак» - його директор - і саме зазначеній юридичній особі протиправними діями обвинуваченого спричинена майнова шкода.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 - вважає, що кримінальне провадження слід закрити на підставі пункту 10 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Зокрема, повідомлення про підозру датоване 30.10.2020 і саме із зазначеної дати розпочав відлік двомісячний строк досудового розслідування, який повинен був закінчитися 28.12.2020. Захисник зауважила, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні не продовжувався. 17.12.2020 слідчим повідомлено сторони про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів кримінального провадження. Сторони кримінального провадження ознайомились з матеріалами з 17.12.2020 по 21.11.2020. Захисник зауважила, що згідно з приписами частини п'ятої статті 219 КПК строк ознайомлення з матеріалами кримінального провадження не враховується у строки досудового розслідування, який був автоматично відновлений 22.12.2020. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні складений 21.12.2020, цього ж дня затверджений прокурором і цього ж дня вручений обвинуваченому та його захиснику. Разом з тим, фактично обвинувальний акт переданий до суду 06.01.2021, хоча строк досудового розслідування у кримінальному провадженні закінчився 02.01.2021.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов до такого висновку.
З частини третьої статті 314 КПК випливає, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
Слід зауважити, що абзацом другим частини сьомої статті 284 КПК визначено, що у разі, якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
Зі змісту частини дев'ятої статті 284 КПК випливає, що у разі, якщо закінчилися строки досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру, встановлені частиною першою статті 219 цього Кодексу, слідчий суддя може винести ухвалу про закриття кримінального провадження за клопотанням іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника.
Тобто наведені вище норми кримінально-процесуального закону уповноважують, а не зобов'язують суд на прийняття під час розгляду кримінального провадження, у тому числі й у підготовчому судовому засіданні процесуального рішення про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 10 частини першої статті 284 КПК, тобто у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування.
Окрім наведеного, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що для вирішення питання щодо дотримання процесуальних строків суду необхідно дослідити матеріали кримінального провадження.
Перелік питань, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, визначений частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні. Статтею 92 КПК визначений обов'язок доказування зазначених обставин. Правила оцінки доказів на підтвердження наведених обставин встановлені статтею 94 КПК. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3 Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.
Захисник обвинуваченого, обґрунтовуючи заявлене клопотання, посилалась на те, що частиною першою статті 317 КПК визначено, що документи, інші матеріали, надані суду під час судового провадження його учасниками, судові рішення та інші документи і матеріали, що мають значення для цього кримінального провадження, долучаються до обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності і є матеріалами кримінального провадження (кримінальною справою).
На виконання приписів зазначеної правової норми захисником надані суду витяг з єдиного реєстру судових рішень (ухвала від 11.01.2021 з посиланням на знеособлені дані щодо осіб, які приймають участь у справі), копію звіту про автоматизований розподіл у справі, копію повідомлення про підозру та копію витягу з реєстру досудових розслідувань.
Разом з тим, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Відповідно до частини першої статті 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Зі змісту частини другої статті 84 КПК випливає, що процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно з частиною першою статті 99 КПК документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Відповідно до частини третьої статті 99 КПК сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов'язані надати суду оригінал документа. Реченням другим частини третьої статті 99 КПК зроблене застереження, згідно з яким оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу. При цьому зі змісту частини четвертої статті 99 КПК випливає, що дублікат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як і його оригінал), а також копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід'ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа.
Надані захисником обвинуваченого додатки до клопотання про закриття кримінального провадження не відповідають вимогам, встановленим наведеними вище приписами статті 99 КПК. Саме тому оцінка наданих стороною захисту додатків до клопотання буде здійснена судом за результатами судового розгляду кримінального провадження з урахуванням приписів частини першої та другої статті 94 КПК в порядку, регламентованим § 3 Глави 28 КПК. Отже, на стадії підготовчого судового засідання прийняття будь-якого рішення щодо заявленого клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування передчасне, оскільки потребує, як суд вже зазначив вище, дослідження доказів на підтвердження чи спростування зазначених обставин відповідно до приписів статті 94 КПК. Разом з тим, питання щодо дотримання процесуальних строків має бути досліджене судом під час розгляду кримінального провадження з прийняттям відповідного процесуального рішення з цього приводу.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для повернення обвинувального акта прокурору суд враховує, що пункт 3 частини третьої статті 314 КПК наділяє суд правом повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу.
Представник потерпілого як на підставу для повернення обвинувального акта посилався на те, що в обвинувальному акті не вказано особу, якій фактично заподіяна шкода кримінальним правопорушенням.
Суд вважає за доцільне у зв'язку з цим зауважити, що частиною четвертою статті 110 КПК визначено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Зазначеною правовою нормою також передбачено, що обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Вимоги до обвинувального акта встановлені статтею 291 КПК. Відомостей, які б свідчили, що обвинувальний акт не відповідає зазначеним вимогам під час проведення підготовчого судового засідання встановлено не було. Натомість представник потерпілого посилався на те, що під час досудового розслідування невірно встановлено особу потерпілого у кримінальному провадженні. З огляду на зазначене суд вважає за доцільне зауважити таке.
Відповідно до частини першої статті 55 КПК потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. При цьому частиною третьою статті 55 КПК визначено, що потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Зі змісту ж частини четвертої статті 55 КПК випливає, що потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства.
Представник потерпілого в судовому засіданні посилався на те, що ОСОБА_4 перебуває з юридичною особою, якій фактично заподіяна шкода, у трудових відносинах, тобто є її директором.
Зі змісту частини другої статті 58 КПК випливає, що представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.
Отже, суд вважає слушними посилання представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 - на те, що під час досудового розслідування невірно встановлено процесуальний статус ОСОБА_4 та не вірно встановлено особу, якій кримінальним правопорушенням заподіяна шкода, тобто потерпілого. Разом з тим, суд при цьому вважає за доцільне зауважити, що наведені вище процесуальні норми, якими регламентовані вимоги до обвинувального акта, не уповноважують суд на повернення обвинувального акта у разі невірного встановлення особи потерпілого. При цьому суд у підготовчому судовому засіданні відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 315 КПК з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.
Тому суд дійшов до переконання, що правові підстави для повернення обвинувального акта прокурору в зв'язку з його невідповідністю вимогам кримінально-процесуального закону відсутні.
Суд також вважає, що правові підстави для прийняття будь-яких інших рішень, передбачених частиною третьою статті 314 КПК, тобто для затвердження угоди чи направлення обвинувального акта до іншого суду відсутні. Натомість з наданого суду обвинувального акта вбачається, що кримінальне провадження підсудне Вінницькому міському суду Вінницької області, а тому кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 31 КПК розгляд кримінального провадження слід здійснювати професійним суддею одноособово.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для надання органу пробації доручення на складання досудової доповіді суд враховує, що пунктом 5 частини третьої статті 314 КПК визначено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про доручення представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь. При цьому частиною п'ятою статті 314 КПК визначено, що у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.
Згідно з частиною першою статті 314-1 КПК з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. При цьому частиною другою зазначеної статті визначено, що досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі. Досудова доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років складається незалежно від тяжкості вчиненого злочину, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Крім того, зі змісту пункту 1 частини першої статті 410 КПК випливає, що неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо: судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Отже, сукупний аналіз зазначених правових норм дає можливість суду зробити висновок, що надання доручення на складання досудової доповіді у кримінальному провадженні щодо особи, яка не є неповнолітньою є правом, а не обов'язком суду. Крім того, сторонами кримінального провадження в судовому засіданні не зазначено, в чому саме надання доручення на складання досудової доповіді сприятиме забезпеченню дотримання інтересів національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Суд також враховує, що стороною обвинувачення не мотивовано, що розгляд кримінального провадження за відсутності досудової доповіді призведе до неповного дослідження обставин справи та виконання вимог, встановлених статтею 91 КПК, щодо обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні. Згідно з приписами частини п'ятої статті 314-1 КПК досудова доповідь не може використовуватись у кримінальному провадження як доказ винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину. Тому суд не вбачає необхідності для надання доручення органу пробації на складання досудової доповіді у кримінальному провадженні.
В судове засідання необхідно викликати сторони обвинувачення та захисту. Клопотання про здійснення судового виклику свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування кримінального провадження сторонами не заявлене, тому відповідно до положень частини третьої статті 26 КПК суд не вважає за доцільне здійснювати їх судовий виклик.
Вирішуючи питання щодо участі у кримінальному провадженні потерпілого, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Суд вже вище зауважив, що під час підготовчого судового засідання представник потерпілого посилався на те, що в ході досудового розслідування невірно встановлена особа, якій кримінальним правопорушення заподіяна майнова шкода. Сторони кримінального провадження в судовому засіданні зазначеної обставини не заперечували. Крім того, з формулювання обвинувачення у обвинувальному акті випливає, що шкода заподіяна саме ПП «Королівський смак». Саме тому суд вважає, що відповідно до приписів статті 55 КПК зазначене товариство має бути залучене до участі у кримінальному провадженні в якості потерпілого. Разом з тим, ОСОБА_4 та його представник - адвокат ОСОБА_5 - в судовому засіданні зазначили, що ОСОБА_4 будь-яка шкода кримінальним правопорушенням заподіяна не була, а тому правові підстави для його залучення до участі у кримінальному провадженні відповідно до приписів статті 55 КПК були відсутні. Натомість відповідно до приписів частини п'ятої статті 55 КПК під час досудового розслідування мало бути прийняте рішення про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні, однак мало бути розглянуте питання щодо визнання його представником потерпілого - юридичної особи. Саме тому суд вважає, що слід припинити участь ОСОБА_4 у кримінальному провадженні в якості потерпілого.
Керуючись статтями 314-316 КПК, суд
Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області (суддею одноособово) на підставі обвинувального акта, згідно з яким ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою та другою статті 185 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.06.2020 за № 12020020020001134, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, яке відбудеться 19 травня 2021 року об 11.00 год.
Залучити ПП «Королівський смак» до участі у кримінальному провадженні в якості потерпілого.
Припинити участь ОСОБА_4 у кримінальному провадженні в якості потерпілого.
У судове засідання викликати: сторони обвинувачення та захисту, потерпілого.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя: