вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про передачу справи на розгляд іншого суду за підсудністю
"21" травня 2021 р. Cправа № 902/435/21
Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., без виклику представників сторін, розглянувши матеріали
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" (пр. Миру, буд. 233, м. Чернігів, 14007)
до:Фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 32239,28 грн заборгованості за договором суборенди земельної ділянки
Товариство з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича про стягнення 32 239,28 грн. заборгованості, з яких 27 880,70 грн. - основного боргу, 1 762,16 грн. - інфляційних втрат, 509,39 грн. - 3% річних, 2 087,03 грн. - пені.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору суборенди земельної ділянки б/н від 24.04.2020 в частині здійснення орендної плати.
Ухвалою суду від 28.04.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/435/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій.
17.05.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позову заперечує та просить відмовити з підстав викладених у відзиві.
20.05.2021 до суду від представника позивача надійшло клопотання про передачу справи на розгляд до Господарського суду Чернігівської області.
Розглядаючи клопотання б/н від 17.05.2021 представника позивача про передачу справи № 902/435/21 на розгляд Господарського суду Чернігівської області, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України).
У ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Суд зазначає, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2019 у справі № 916/142/19.
У постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 760/6693/17-ц судом зазначено, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об'єктом якого є нерухоме майно, вимог іпотекодержателя.
Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 зазначила, що за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв'язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майном або певними діями, пов'язаними з цим майном.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 є визначальною для застосування норми частини третьої статті 30 ГПК України (виключної підсудності) до спорів, предметом яких є нерухоме майно.
Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що між позивачем та відповідачами було укладено Договір суборенди земельної ділянки від 24.04.2020, однак за твердженням позивача відповідачем не належно виконуються умови даного договору, в частині сплати орендної плати, в результаті чого утворилась заборгованість 27880,70 грн.
Разом з тим, відповідно до вище зазначеного договору суборенди, земельна ділянка, що передається в суборенду, знаходиться у користуванні позивача у відповідності до договору оренди від 01.04.2008 року, в якому передбачено право суборенди та зазначена земельна ділянка розташована за межами с. Бутівка, Городнянського р-ну, Чернігівської області.
З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, до спору у даній справі застосовуються норми частини третьої статті 30 ГПК України.
Відповідно до частини 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Таким чином, оскільки спір між сторонами виник за Договором суборенди земельної ділянки яка розташована в Чернігівській області, суд дійшов висновку, що такий спір повинен розглядатися за місцезнаходженням об'єкта нерухомого майна, тобто справа № 902/435/21 належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду Чернігівської області.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 3 статті 31 ГПК України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Згідно з ч. 6 ст. 31 ГПК України спори між судами щодо підсудності не допускаються.
Враховуючи викладене, передання справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції, лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.
Окрім того, суд зазначає, що згідно із статтею 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 року (заява № 7360/76), висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".
Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 30, 31, 42, 48, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Задовольнити клопотання б/н від 17.05.2021 представника Товариство з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" про передачу справи №902/435/21 на розгляд Господарського суду Чернігівської області.
2. Справу № 902/435/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" (код ЄДРПОУ 03798553) до Фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича (РНЩКПП) про стягнення 32 239,28 грн. заборгованості, з яких 27 880,70 грн. основного боргу, 1 762,16 грн. інфляційних втрат, 509,39 грн. 3% річних та 2 087,03 грн. пені - передати на розгляд до Господарського суду Чернігівської області.
3. Матеріали справи № 902/435/21 направити до Господарського суду Чернігівської області не пізніше п'яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
4. Згідно з приписами ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
5. За приписами п.8 ч.1 ст. 255 ГПК України ухвалу про передачу справи на розгляд іншого суду може бути оскаржено окремо від рішення суду до Північно - західного апеляційного господарського суду.
6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник ухвали надіслати згідно переліку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (Господарському суду Дніпропетровської області з матеріалами справи № 902/435/21 не пізніше п'яти днів після закінчення строку на оскарження даної ухвали, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення).
Ухвала підписана суддею 21.05.2021.
Суддя Маслій І.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (пр. Миру, буд. 233, м. Чернігів, 14007)
3 - відповідачу (АДРЕСА_1)