вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"13" травня 2021 р. Cправа № 902/256/21
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргілл Енімал Нутрішн" (комплекс "Ямельня-1", с. Жорниське, Яворівський р-н, Львівська обл., 81083)
до:Фізичної особи-підприємця Грачової Яни Андріївни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 331 348,35 грн
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Німенко О.І.
за участю представників:
позивача: Св"ятецький М.П.
відповідача: не з'явився
17.03.2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Каргілл Енімал Нутрішн" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Грачової Яни Андріївни про стягнення 331 348,35 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 902/256/21 розподілено судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 22.03.2021 р. відкрито провадження у справі № 902/256/21. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 14.04.2021 р.
На визначену дату судом 14.04.2021 р. в судове засідання з'явився представник позивача (в режимі ВКЗ). Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 22.03.2021 р.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 14.04.2021 р. повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті, що відбудеться 13.05.2021 р.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача.
Водночас відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, направлена кореспонденція суду вручена останньому 04.05.2021 р., що підтверджується витягом з сервісу відстежень підприємства "Укрпошта".
Суд вважає за необхідне зазначити, що при неявці в судове засідання представника відповідача суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.
Представник позивача в судовому засідання позов підтримав повністю.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив.
28.02.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Каргілл Енімал Нутрішн» (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Грачовою Яною Андріївною (Покупець) укладено договір поставки №17-20К (Договір).
Умовами Договору було погоджено, що Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товари, в т.ч., але не виключно корми, кормові додатки, премікси (далі по тексту Товар) на умовах, зазначених в даному Договорі (п.1.1. Договору).
Згідно із п. 1.2. Договору асортимент, кількість та ціна Товару визначається у рахунках-фактурах та/або у видаткових накладних.
Товар поставляється на умовах FCA (в редакції Інкотермс 2010) місце поставки: Львівська обл., Кам'янка-Бузький р-н, с. Запитів, вул. Київська, 236 та/або Черкаська обл., м. Черкаси, Соснівський р-н, вул. Смілянська, 131 та/або Львівська обл., Яворівський р-н, с. Жорниська, комплекс «Ямельня-1» або DAP (в редакції Інкотермс 2010, в частині, що не суперечить умовам даного Договору) місце поставки: склад Покупця, що розташований за адресою, вказаною у Замовленні Покупця (п. 2.1. Договору).
Пунктами 2.2, 2.3., 2.4 Договору Сторонами домовлено, що партією Товару вважається кількість Товару, вказана у замовленні Покупця. Умови поставки окремої партії Товару визначається у Замовленні Покупця. Замовлення Товару надається Постачальнику в електронній формі шляхом направлення електронного листа Покупцем на адресу Постачальника або в усній формі засобами телефонного зв'язку. На підтвердження прийняття Замовлення Покупця до виконання, Постачальник виставляє рахунок, у якому вказується кількість, ціна та загальна вартість замовленого Товару.
Сторонами Договору в п. 11.5. визначено, що Сторони визнають юридичну чинність копій даного Договору та документів, складених на його виконання до моменту обміну оригіналами відповідних документів.
Пунктом 2.7. Договору Сторони обумовили, що право власності на Товар переходить від Постачальника в момент підписання видаткової накладної на Товар.
У відповідності до п. 3.2. Договору Сторонами визначено, що загальна ціна Договору визначається як сума вартості всього Товару, поставленого Постачальником Покупцю в рамках цього Договору зазначається у підписаних Сторонами видаткових накладних на Товар.
Згідно п. 3.3 Договору розрахунки за Договором здійснюється шляхом банківського переказу на банківський рахунок Постачальника, що зазначений у рахунках та/або видаткових накладних. Обов'язок Покупця з оплати Товару вважається виконаним в момент зарахування грошових коштів в повному обсязі на банківський рахунок Постачальника.
Пунктом 3.4. Договору обумовлено, що оплата за Товар Покупцем здійснюється з відстрочкою платежу 30 (тридцять) календарних днів з дати підписання видаткової накладної Постачальника.
Згідно із п. 4.2.3. Договору, Покупець зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за Товар на умовах, визначених даним Договором.
У відповідності до п. 3.5. Договору, платежі, здійснені Покупцем в першу чергу будуть зараховуватись як оплата за раніше поставлений та неоплачений Товар.
Так, позивачем стверджується, що на виконання умов укладеного Договору, Постачальником поставлено, а Покупцем прийнято Товар згідно наступних видаткових накладних: видаткова накладна №766 від 02.03.2020 р. на суму 170 406,25 грн, видаткова накладна №802 від 05.03.2020 р. на суму 6 505,50 грн, видаткова накладна №1270 від 30.03.2020 р. на суму 139 678,50 грн, видаткова накладна №1615 від 16.04.2020 р. на суму 53 844,75 грн, видаткова накладна № 2026 від 14.05.2020 р. на суму 107 260,00 грн. Всього було поставлено товару на 477 695,00 грн.
При цьому зазначає, що Покупець здійснював оплату за поставлений Товар частинами з порушенням визначених Договором строків оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, що підтверджується відомостями з виписки по рахунку Постачальника.
Так, відповідно до виписок банку Покупцем було сплачено 308 585,00 грн, а саме 02.04.2020 р. на суму 59 800,00 грн; 06.04.2020 р. на суму 16 000,00 грн; 09.04.2020 р. на суму 30 000,00 грн; 13.04.2020 р. на суму 26 000,00 грн; 15.04.2020 р. на суму 6 000,00 грн; 17.04.2020 р. на суму 8 800,00 грн; 22.04.2020 р. на суму 2 600,00 грн; 23.04.2020 на суму 3 300,00 грн; 24.04.2020 р. на суму 5 700,00 грн; 27.04.2020 р. 12 206, 25 грн; 05.05.2020 р. на суму 20 000,00 грн; 18.05.2020 р. на суму 40 678,50 грн; 09.06.2020 р. на суму 42 500,00 грн; 13.08.2020 р. на суму 9 000,00 грн; 14.08.2020 р. на суму 6 000,00 грн; 17.08.2020 р. на суму 5 000,00 грн; 18.08.2020 р. на суму 5 000,00 грн; 25.08.2020 р. на суму 5 000,00 грн; 26.08.2020 р. на суму 5 000,00 грн.
Загальний розмір простроченої заборгованості за поставлений Товар становить 169 110,00 грн, що і стало підставою звернення позивача з позовом до суду.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З моменту укладення сторонами договору поставки між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".
Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як видно з матеріалів справи відповідачем були порушені умови договору, а саме щодо розрахунків за поставлений товар.
Так, матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов укладеного Договору, Постачальником поставлено, а Покупцем прийнято Товар згідно наступних видаткових накладних: видаткова накладна № 766 від 02.03.2020 р. на суму 170 406,25 грн, видаткова накладна № 802 від 05.03.2020 р. на суму 6 505,50 грн, видаткова накладна № 1270 від 30.03.2020 р. на суму 139 678,50 грн, видаткова накладна №1615 від 16.04.2020 р. на суму 53 844,75 грн, видаткова накладна № 2026 від 14.05.2020 р. на суму 107 260,00 грн. Всього було поставлено товару на 477 695,00 грн.
Водночас суд зазначає, що поставка товару позивачем підтвердження наступним:
- договором перевезення вантажу № 2/20 від 02.01.2020 р. укладеного між ТОВ "Каргілл Енімал Нутрішин" та ТОВ "Кам-Транс", де у відповідності до якого останнім було здійснено послуги з перевезення вантажу автомобілем Volvo НОМЕР_1 причіп SHMITZ НОМЕР_2 водій ОСОБА_1 по маршруту с. Жорниська, Львівська обл.-с. Горбанівка, с. Поташня, Вінницька обл.; обопільно підписаний та скріпленому печатками сторін Актом надання послуг № 526 від 02.03.2020 р. (а.с. 58).
- договором перевезення вантажу № 12/23 від 14.01.2020 р. укладеного між ТОВ "Каргілл Енімал Нутрішин" та Транспортно-експедиційним підприємством "Автотрансекспедиція"; обопільно підписаним та скріпленим печаткою сторін Актом прийому виконаних робіт (наданих послуг) від 17.04.2020 р. в якому зафіксовано надання послуг з перевезення вантажу по маршруту Жорниська - Скорики, Ліщани, Громадське, Горбанівка (а.с. 81);
- договором транспортного експедирування № 23/12/19 від 23.12.2019 р. укладеного між ТОВ "Каргілл Енімал Нутрішин" та ТОВ "С Глобал"; обопільно підписаним та скріпленим печаткою сторін Актом прийому виконаних робіт (наданих послуг) № 242 від 15.05.2020 р. в якому зафіксовано надання послуг з перевезення вантажу по маршруту Жорниська/Львівська обл./Горбанівка/Вінницька обл./Погребище/Вінницька обл./Рено НОМЕР_3 / НОМЕР_4 (а.с. 105).
- договором транспортного експедирування № 23/20 від 23.12.2019 р. укладеного між ТОВ "Каргілл Енімал Нутрішин" та Приватним підприємством "Девіка" 9а.с. 114);
- листом вих. № 08/12 від 08.12.2020 р. яким ТОВ "Кам-Транс" підтвердило факт поставки ФОП Грачовій Я.А. (код ЄДРПОУ) товару за видатковою накладною № 766 від 02.03.2020 р. на загальну суму 170 406,25 грн (а.с. 54);
- листом вих. № 75 від 08.12.2020 р. яким ПП "Девіка" підтвердило факт поставки ФОП Грачовій Я.А. (код ЄДРПОУ) товару за видатковою накладною № 1270 від 02.03.2020 р. на загальну суму 139 768,50 грн (а.с 72);
- листом вих. № 1995 від 01.12.2020 р. яким Транспортно-експедиційне підприємство "Автотрансекспедиція" підтвердило факт поставки ФОП Грачовій Я.А. (код ЄДРПОУ) товару за видатковою накладною № 615 від 16.04.2020 р. на загальну суму 53 844,75 грн ;
- податковими накладними №846 від 02.03.2020 р., № 891 від 05.03.2020 р., №1403 від 30.03.2020 р., №1778 від 16.04.2020 р., №2241 від 14.05.2020 р.;
- товарно-транспортними накладними.
Як стверджується матеріалами справи, Постачальником виставлено на адресу Покупця рахунки на оплату Товару: рахунок 1431 від 29.03.2020 р. на суму 139678,50 грн.; рахунок 1832 від 16.04.2020 р. на суму 53844,75 грн.; рахунок 2305 від 14.05.2020 р.. на суму 107260,00 грн.; рахунок 893 від 02.03.20 на суму 170406,25 грн.; рахунок 971 від 05.03.20 на суму 6505,50 грн.
При цьому, Покупець здійснив оплату за поставлений Товар часково, так, відповідно до виписок банку Покупцем було сплачено 308 585, 00 грн, а саме: 02.04.2020 р. на суму 59 800,00 грн; 06.04.2020 р. на суму 16 000,00 грн; 09.04.2020 р. на суму 30 000,00 грн; 13.04.2020 р. на суму 26 000,00 грн; 15.04.2020 р. на суму 6 000,00 грн; 17.04.2020 р. на суму 8 800,00 грн; 22.04.2020 р. на суму 2 600,00 грн; 23.04.2020 на суму 3 300,00 грн; 24.04.2020 р. на суму 5 700,00 грн; 27.04.2020 р. 12 206, 25 грн; 05.05.2020 р. на суму 20 000,00 грн; 18.05.2020 р. на суму 40 678,50 грн; 09.06.2020 р. на суму 42 500,00 грн; 13.08.2020 р. на суму 9 000,00 грн; 14.08.2020 р. на суму 6 000,00 грн; 17.08.2020 р. на суму 5 000,00 грн; 18.08.2020 р. на суму 5 000,00 грн; 25.08.2020 р. на суму 5 000,00 грн; 26.08.2020 р. на суму 5 000,00 грн.
Суд зауважує, що у відповідності до п. 3.5. Договору, платежі, здійснені Покупцем в першу чергу будуть зараховуватись як оплата за раніше поставлений та неоплачений Товар.
З врахуванням часткових проплат заборгованість відповідача станом на день розгляду справи в суді становить 169 110,00 грн.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 169 110,00 грн правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 23 726,01 грн пені та 80 880,10 грн 20 % штрафу та 57 632,24 грн проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30 % річних.
Згідно ч.1 cт.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Слід зазначити, що у відповідності до п.3,4 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України).
Згідно зі ст.220 ГК України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд зазначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, згідно з якою сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Аналогічне положення випливає з аналізу ч. 2 ст. 231 ГК України, якою закріплено можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу і пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки відповідно до статті 549 ГК України пеня і штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими і самостійними видами юридичної відповідальності.
При цьому п. п. 8.3. Договору передбачено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує суму боргу з врахуванням штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла протягом періоду, за який нараховується пеня від суми боргу за кожний день прострочення, а також процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30% річних.
Згідно п. 8.5. Договору, пеня нараховується на весь період прострочення оплати.
У відповідності до п. 11.1 та п. 11.3 Договору, Сторонами унормовано, що Договір вступає в силу з 28.02.2020 року та діє до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань Сторін. Закінчення строку дії або дострокове розірвання Договору не звільняє Сторони від проведення взаємних розрахунків, оплати штрафних санкцій та відшкодування збитків. Незважаючи на закінчення строку дії або розірвання Договору, штрафні санкції нараховуються до моменту належного виконання Покупцем зобов'язань з оплати за Товар.
Згідно п. 11.7 Договору, Сторонами домовлено, що строк позовної давності до вимог про оплату штрафних санкцій становить 3 (три) роки.
Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" судом встановлено, що позивачем вірно обраховано пеню та штраф, як наслідок позов в цій частині підлягає задоволенню, тому до стягнення підлягає сума пені 23 726,01 грн за період з 03.04.2020 р. по 01.03.2021 р. та 80 880,10 грн 20 % штрафу.
Крім того судом розглянуто вимогу про стягнення з відповідача 57 632,24 грн проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30 % річних.
За змістом ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України в разі прострочення оплати товару за вимогою продавця покупець зобов'язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами.
Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Право на нарахування та отримання процентів за користування коштами у разі їх безпідставного одержання передбачено законом. Проте, вказана стаття не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами відсилаючи кредитора та боржника з метою вирішення цього питання до договору або закону. Крім того, проценти у розумінні зазначених правових норм застосовуються тільки у випадках користування чужими, тобто залученими на певний строк, коштами за відсутності прострочення виконання грошового зобов'язання або при умові про відстрочення чи розстрочення оплати за отриманий товар, виконані роботи чи надані послуги.
Розділом 6 постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено господарським судам питання, пов'язані із співвідношенням процентів річних і процентів за користування чужими коштами. Відповідно до п. п. 6.1.-6.3 розділу 6 цієї постанови, проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).
Перевіривши розрахунок 30% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірних зобов'язань суд дійшов висновку, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі в розмірі 57 632,24 грн.
Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору згідно ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 1315, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити .
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Грачової Яни Андріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргілл Енімал Нутрішн" (комплекс "Ямельня-1", с. Жорниське, Яворівський р-н, Львівська обл., 81083, код ЄДРПОУ 32730400) борг в сумі 169 110,00 грн, пені в сумі 23 726,01 грн, 20 % штрафу в розмірі 80 880,10 грн, проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30 % річних 57 632,24 грн, та відшкодування витрат на сплату судового збору в сумі 4 970,22 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 21 травня 2021 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (комплекс "Ямельня-1", с. Жорниське, Яворівський р-н, Львівська обл., 81083)
3 - відповідачу (вул. Миколи Ващука, буд. 6, кв.16, м. Вінниця, Вінницька обл., 21000)