Справа №295/3849/21
Категорія 327
3/295/1709/21
17.05.2021 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Панченко Г.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, проживаючого у АДРЕСА_1 , за ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 21.03.2021 року серії ВАБ №621770, ОСОБА_1 неналежно виконує батьківські обов'язки відносно сина ОСОБА_2 , 2005 року народження, який 21.03.2021 року, близько 18:00 год, за адресою: м. Житомир, м-н Перемоги, 2, перебував у п'яному вигляді, чим ображав людську гідність та громадську мораль.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за адресою, вказаною ним при складенні протоколу.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Частина 3 статті 184 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.
Правилами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
У зв'язку з цим слід зазначити, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява №7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Незважаючи на вимоги ч. 2 ст. 251 КУпАП та вказане рішення ЄСПЛ, яке згідно ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» обов'язкове і для працівників Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення, який визначає межі судового розгляду і є доказом у справі, не відповідає вищевказаним вимогам.
Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 21.03.2021 року серії ВАБ №621770, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він неналежно виконує батьківські обов'язки, у той час, як диспозиція ч. 3 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом.
Однак, протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей, та до нього не долучено доказів про те, яке правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, вчинене неповнолітнім ОСОБА_2 , 2005 року народження.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справі «Karelin проти Росії», рішення №926/08від 20.09.2016, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оскільки відповідальність за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 184 КУпАП настає за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, однак протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей про вчинене неповнолітнім ОСОБА_2 правопорушення, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення не доведена належними і допустимими доказами, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
постановив:
Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Г.В. Панченко