21 травня 2021 р. Справа № 480/2245/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області), в якому просив:
1) визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №18-33133/16-20-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" від 29.10.2020 року;
2) зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (запас) у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 за межами населених пунктів на території Бобрицької сільської ради Роменського району Сумської області та передати мені у власність позивачу.
Свої вимоги мотивував тим, що підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому, відмітив, що перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів здійснюється саме на етапі погодження такого проекту. Так, згідно висновку про розгляд документації проект землеустрою відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, зауваження відсутні, а проект погоджено.
Ухвалою суду від 24.03.2021 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому, з урахуванням поданих доказів, просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що ГУ Держгеокадастру у Сумській області, розглянувши заяву позивача від 12.10.20 (вх. №С-4427/0/94-20 від 15.10.20), наказом від 29.10.2020 №18-33133/16- 20-СГ відмовило позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку з тим, що згідно поданого проекту землеустрою встановлено, що матеріали топографо-геодезичних робіт виконані в системі координат СК-63, яка не відповідає державній геодезичній референцній системі координат УСК -2000. Відповідно пункту дев'ять розділу III наказу Порядку використання Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із землеустрою, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 02.12.2016 №509 обробка матеріалів зйомок при виконанні робіт із землеустрою здійснюється в системі координат УСК-2000 або в місцевій системі координат, однозначно зв'язаній із системою координат УСК-2000.
Відповідно розділу 2 вказаного наказу №509 координатною основою при здійсненні робіт із землеустрою є Державна геодезична референцйна система координат УСК-2000. До моменту прийняття вказаного наказу, яким прийнято зазначений Порядок, з 1963 року застосовувалась система координат СК-63, яка діяла до 2017 року. А вже з 2017 року почала використовуватись нова система координат УСК -2000 при здійсненні робіт по землеустрою
Крім того, у відзиві зазначив, що вимога зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Суд не вправі зобов'язати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із земельним законодавством України можуть здійснюватися лише за його розсудом.
Позивач, не погодившись з доводами представника відповідача у відзиві, подав відповідь на відзив, в якій наголосив, що обробка матеріалів зйомок при виконанні робіт із землеустрою була здійснена в системі координат УСК-2000, що підтверджується Каталогом координат поворотних точок меж земельної ділянки в системі координат УСК 2000, який знаходиться на аркуші 20 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (запас) у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 за межами населених пунктів на території Бобрицької сільської ради Роменського району Сумської області. Отже, викладені відповідачем у спірному наказі підстави відмови у затвердженні документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки не відповідають дійсності.
Ухвалою суду від 09.04.2020 у позивача було витребувано додаткові докази у справі (а.с.47), що на виконання вимог ухвали суду були надані (а.с.60-77).
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 28.02.2020 №18-8524/16-20-СГ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" відповідно до поданої заяви надано позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Бобрицької сільської ради Роменського району Сумської області орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с.15зворот).
Приватним підприємством "Землевпорядна фірма" було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки щодо відведення земельної ділянки позивачу у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Бобрицької сільської ради Роменського району Сумської області, який було погоджено відповідно до висновку від 27.08.2020 (а.с.34).
Позивач звернувся до відповідача із заявою, що була зареєстрована у ГУ Держгеокадастру у Сумській області 15.10.2020 за №С-4427/3/94-20, про затвердження вказаного проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Бобрицької сільської ради Роменського району Сумської області за межами населених пунктів (а.с.45).
ГУ Держгеокадастру у Сумській області наказом від 29.10.2020 №18-33133/16-20-СГ було відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки (кадастровий номер 5924182300:02:007:0704) з підстав, що згідно поданого проекту землеустрою встановлено, що каталог координат зовнішніх меж на кадастровому плані земельної ділянки виконані в системі координат СК-63, яка не відповідає державній геодезичній референцній системі координат УСК-2000. Відповідно до пункту дев'ять розділу III наказу «Про затвердження Порядку використання Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із землеустрою» від 02.12.2016 року № 509, обробка матеріалів зйомок при виконанні робіт із землеустрою здійснюється в системі координат УСК-2000 або в місцевій системі координат, однозначно зв'язаній із системою координат УСК-2000 (а.с.11, 46).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, що склалися в даному випадку між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - Земельний кодекс України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Статтею 118 Земельного кодексу України визначається порядок безоплатної приватизації земельних ділянок.
Так, зокрема, частинами 6-7 ст.118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до ч. 8 ст.118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до ч. 4 вказаної статті розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Згідно з ч. 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина 6 ст. 186-1).
За частиною 8 ст. 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем на розгляд відповідача було надано проект, в якому містився висновок від 27.08.2020 про розгляд документації із землеустрою, в якому експертом державної експертизи вказано, що проект відповідає вимогам земельного законодавства та прийнятим до нього нормативно-правовим актам, зауваження та пропозиції відсутні (а.с.34).
Згідно з положеннями ч.ч.9-10 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Системний аналіз вказаних норм Земельного кодексу України свідчить про те, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 06.03.2019 (справа №1640/2594/18), від 27.10.2020 (справа № 480/313/19).
Всупереч вищевказаних положень законодавства, ГУ Держгеокадастру у спірному наказі на переконання суду не надало належного обґрунтування, яким вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів не відповідає виготовлений за заявою позивача проект землеустрою.
Натомість, відповідач, з посиланням на наказ «Про затвердження Порядку використання Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із землеустрою», відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою з посиланням на те, що каталог координат зовнішніх меж на кадастровому плані земельної ділянки виконані в системі координат СК-63, яка не відповідає державній геодезичній референцній системі координат УСК-2000.
Проте, суд не погоджується з таким висновком відповідача, оскільки вказана в наказі підстава відмови у затвердженні проекту землеустрою не передбачена ст. 186-1 Земельного кодексу України.
При цьому, суд зауважує, що дійсно, відповідно до п.9 розділу III Порядку використання Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000, затвердженого наказом Міністерством аграрної політики та продовольства України від 02.12.2016 №509, обробка матеріалів зйомок при виконанні робіт із землеустрою здійснюється в системі координат УСК-2000 або в місцевій системі координат, однозначно зв'язаній із системою координат УСК-2000.
Водночас, як встановлено судом, у матеріалах геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування проекту наведено каталог координат поворотних точок меж земельної ділянки саме в УСК-2000, перерахунок яких проведено за допомогою геодезичного калькулятору (а.с.24зворот), що, на переконання суду, не виключає виконання каталогу координат зовнішніх меж на кадастровому плані земельної ділянки виключно в системі координат УСК-2000.
Крім того, даний проект землеустрою був погоджений без зауважень та в ньому зазначено, що даний проект відповідає земельному законодавству та прийнятих відповідно до нього нормативно-правовим актам (а.с.34).
Відтак, вказана в оскаржуваному наказі підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою є необґрунтованою, та не є тією підставою, яка визначена в Земельному кодексі України як підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою.
Будь-яких інших підстав, визначених Земельним кодексом України, для відмови у затвердженні проекту землеустрою представник відповідача суду не повідомив.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Таким чином, вказана підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою є необґрунтованою та не передбачена приписами Земельного кодексу Україну та такий наказ не може відповідати критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу наказом в задоволенні заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не дотримався вимог Земельного кодексу України, тому суд, з урахуванням вимог ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає необхідним визнати такий наказ протиправним, скасувавши його, та зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву позивача, що була зареєстрована в ГУ Держгеокадастру у Сумській області 15.10.2020 за №С-4427/3/94-20, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Бобрицької сільської ради Роменського району Сумської області, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду.
У той же час, суд зазначає, що у спірному наказі не було надано оцінки висновкам погодження розробленого проекту землеустрою щодо відповідності вимогам закону. В свою чергу суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності наявних невідповідностей, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати наказ про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність, у разі наявності підстав, що унеможливлюють надання у власність спірної земельної ділянки, може бути необґрунтованим та призвести до передачі земельної ділянки з порушенням закону.
Тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою не підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов'язання ГУ Держгеокадастру прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. У цій справі з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду.
Щодо доводів відповідача про те, що суд не може зобов'язати орган владних повноважень до прийняття конкретного рішення, оскільки це буде фактичне втручання в його дискреційні повноваження, суд зазначає, що згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
При цьому, слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача.
Враховуючи, що ГУ Держгеокадастру у Сумській області протиправно відмовило позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, з підстав, не передбачених Земельним кодексом України, суд вважає, що в даному випадку не буде втручанням суду в дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Сумській області, а зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, що була зареєстрована в ГУ Держгеокадастру у Сумській області 15.10.2020 за №С-4427/3/94-20, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Бобрицької сільської ради Роменського району Сумської області, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду, буде обґрунтованим, повним та належним способом захисту порушеного права позивача, оскільки відповідач протиправно надав формальну відмову з підстав, не передбачених діючим законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Сумській області суму судового збору в розмірі 908,00грн., сплаченого ним за подання позовної заяви згідно квитанції від 12.03.2021 (а.с.10).
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40030, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 25, код ЄДРПОУ 39765885) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 29.10.2020 №18-33133/16-20-СГ, яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Бобрицької сільської ради Роменського району Сумської області за межами населених пунктів.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , що була зареєстрована в Головному управлінні Держгеокадастру у Сумській області 15.10.2020 за №С-4427/3/94-20, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Бобрицької сільської ради Роменського району Сумської області, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40030, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 25, код ЄДРПОУ 39765885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 21.05.2021.
Суддя І.Г. Шевченко