21 травня 2021 р. Справа № 480/851/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області), в якій просила:
1) визнати протиправними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 05.08.2020 №18-23299/16-20-СГ, від 05.10.2020 №18-30444/16-20-СГ, від 04.11.2020 №18-33806/16-20-СГ, від 15.12.2020 №18-36399/16-20-СГ, якими позивачу було відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої за межами населених пунктів на території Пісківської сільської ради Буринського району Сумської області, розмір земельної ділянки 2,0000 га, кадастровий номер 5920985400:03:004:0158, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та надання цієї земельної ділянки у власність;
2) зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою в частині відведення позивачу земельної ділянки у власність, розташованої за межами населених пунктів на території Пісківської сільської ради Буринського району Сумської області, розмір земельної ділянки 2,0000 та, кадастровий номер 5920985400:03:004:0158, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та надати цю земельну ділянку у власність.
Свої вимоги мотивувала тим, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадах та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.
Так, висновком експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 14.07.2020 №13119/82-20 проект землеустрою щодо відведення у власність позивача земельної ділянки було погоджено.
Відтак, ефективним способом відновлення порушеного права є саме затвердження проекту землеустрою.
Ухвалою суду від 08.02.2021 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому, з урахуванням поданих доказів, просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що наказами від 05.08.2020 та від 04.11.2020 ГУ Держгеокадастру у Сумській області відмовило позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, у зв'язку з тим, що під час розгляду проекту з землеустрою було встановлено, що в матеріалах проекту допущені виправлення , що не відповідає частині першої статті 22 Закону України «Про державний земельний кадастр». Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про державний земельний кадастр» документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст.
Також, наказом від 04.11.2020 ГУ Держгеокадастру у Сумській області відмовило позивачу у затвердженні проекту, оскільки під час розгляду проекту з землеустрою було встановлено, що в матеріалах проекту не всі сторінки підписані сертифікованим інженером-землевпорядником та не завірені його особистою печаткою, а згідно статті 25 Закону України «Про землеустрій» відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою у паперовій формі засвідчується підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою.
Також, наказом від 15.12.2020 ГУ Держгеокадастру у Сумській області відмовило позивачу у затвердженні проекту з тих підстав, що при розгляді наданих матеріалів було встановлено, що відсутні відомості обчислення середньоквадратичної похибки місцезнаходження межових знаків відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних мереж згущення, відповідно до п.3.10 «Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», затв. Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18.05.2010.
Крім того, у відзиві зазначив, що вимога зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Суд не вправі зобов'язати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із земельним законодавством України можуть здійснюватися лише за його розсудом.
Відтак, представник відповідача вважає, що позов ОСОБА_1 є безпідставним та не підлягає задоволенню.
Станом на сьогодні відповіді на відзив позивачем не надано.
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 11.03.2020 №18-10126/16-20-СГ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" відповідно до поданої заяви надано позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Пісківської сільської ради Буринського району Сумської області орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с.22-24).
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки щодо відведення земельної ділянки позивачу у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Пісківської сільської ради Буринського району Сумської області, який було погоджено відповідно до висновку ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області від 14.07.2020 №13119/82-20 (а.с.88-89).
Позивач звернулася до відповідача із заявою від 21.07.2020, що була зареєстрована в ГУ Держгеокадастру у Сумській області 23.07.2020, про затвердження вказаного проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Пісківської сільської ради Буринського району Сумської області за межами населених пунктів (а.с.105).
ГУ Держгеокадастру у Сумській області наказом від 05.08.2020 №18-23299/16-20-СГ було відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки (кадастровий номер 5920985400:03:004:0158) з підстав, що в матеріалах поданого на затвердження проекту допущені виправлення, що не відповідає частині першої статті 22 Закону України "Про Державний земельний кадастр". Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про Державний земельний кадастр" документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст (а.с.9).
Позивач вдруге звернулася до відповідача із заявою від 15.09.2020, що була зареєстрована в ГУ Держгеокадастру у Сумській області 21.09.2020, про затвердження вказаного проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Пісківської сільської ради Буринського району Сумської області за межами населених пунктів (а.с.106).
ГУ Держгеокадастру у Сумській області наказом від 05.10.2020 №18-30444/16-20-СГ було відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки (кадастровий номер 5920985400:03:004:0158) з підстав, що згідно статті 25 Закону України "Про землеустрій" відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою у паперовій формі засвідчується підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою. В матеріалах проекту не всі сторінки підписані сертифікованим інженером-землевпорядником та не завірені його особистою печаткою (а.с.10).
Позивач втретє звернулася до відповідача із заявою від 19.10.2020, що була зареєстрована в ГУ Держгеокадастру у Сумській області 21.10.2020, про затвердження вказаного проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Пісківської сільської ради Буринського району Сумської області за межами населених пунктів (а.с.107).
ГУ Держгеокадастру у Сумській області наказом від 04.11.2020 №18-33806/16-20-СГ було відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки (кадастровий номер 5920985400:03:004:0158) з підстав, що в матеріалах поданого на затвердження проекту допущені виправлення, що не відповідає частині першої статті 22 Закону України "Про Державний земельний кадастр". Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про Державний земельний кадастр" документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст (а.с.11).
Позивач в четвертий раз звернулася до відповідача із заявою від 26.11.2020, що була зареєстрована в ГУ Держгеокадастру у Сумській області 30.11.2020, про затвердження вказаного проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Пісківської сільської ради Буринського району Сумської області за межами населених пунктів (а.с.108).
Однак, ГУ Держгеокадастру у Сумській області наказом від 15.12.2020 №18-36399/16-20-СГ знову вкотре було відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки з підстав, що при розгляді наданих матеріалів встановлено, що відсутні відомості обчислення середньоквадратичної похибки місцезнаходження межових знаків відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних мереж згущення, відповідно до п.3.10 «Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18.05.2010 (а.с.12).
Позивач, не погоджуючись з наказами ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 05.08.2020 №18-23299/16-20-СГ, від 05.10.2020 №18-30444/16-20-СГ, від 04.11.2020 №18-33806/16-20-СГ, від 15.12.2020 №18-36399/16-20-СГ, звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, що склалися в даному випадку між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - Земельний кодекс України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Статтею 118 Земельного кодексу України визначається порядок безоплатної приватизації земельних ділянок.
Так, зокрема, частинами 6-7 ст.118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до ч. 8 ст.118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до ч. 4 вказаної статті розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Згідно з ч. 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина 6 ст. 186-1).
За частиною 8 ст. 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем на розгляд відповідача було надано проект, в якому містився висновок ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області від 14.07.2020 №13119/82-20 про розгляд документації із землеустрою, в якому експертом ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області вказано, що проект відповідає вимогам земельного законодавства та прийнятим до нього нормативно-правовим актам (а.с.88-89), заперечень з цього приводу не надано.
Згідно з положеннями ч.ч.9-10 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Системний аналіз вказаних норм Земельного кодексу України свідчить про те, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 06.03.2019 (справа №1640/2594/18), від 27.10.2020 (справа № 480/313/19).
Натомість, серед іншого, в наказах від 05.08.2020 №18-23299/16-20-СГ (а.с.9) та від 04.11.2020 №18-33806/16-20-СГ (а.с.9) відповідач вказує на те, що в матеріалах поданого на затвердження проекту допущені виправлення, що не відповідає частині першої статті 22 Закону України "Про Державний земельний кадастр".
Проте, суд не погоджується з таким висновком відповідача, оскільки вказані в наказах від 05.08.2020 та від 04.11.2020 підстави відмови у затвердженні проекту землеустрою не передбачені ст. 186-1 Земельного кодексу України.
Крім того, в наказах від 05.08.2020 та від 04.11.2020 ГУ Держгеокадастру у Сумській області не зазначено, які саме виправлення були допущені, чи можливо їх усунути, також не вказано, в чому саме полягають виправлення. Будь-яких доказів на наявність таких виправлень суду надано не було. наказах від 05.08.2020 та від 04.11.2020 ГУ Держгеокадастру у Сумській області не зазначено, які саме виправлення були допущені, чи можливо їх усунути, також не вказано, в чому саме полягають виправлення. Будь-яких доказів на наявність таких виправлень суду надано не було.
При цьому, судом з наданої копії проекту землеустрою не встановлено будь-яких допущених виправлень.
Також, в оскаржуваному наказі від 05.10.2020 №18-30444/16-20-СГ відповідач, з посиланням на 25 Закону України "Про землеустрій", відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою з посиланням на те, що в матеріалах проекту не всі сторінки підписані сертифікованим інженером-землевпорядником та не завірені його особистою печаткою.
Проте, суд не погоджується з таким висновком відповідача, оскільки вказана в наказі від 05.10.2020 підстава відмови у затвердженні проекту землеустрою також не передбачена ст. 186-1 Земельного кодексу України.
При цьому, суд зауважує, що дійсно, відповідно до ч.4 ст.25 Закону України "Про землеустрій" відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-правових актів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується, зокрема, у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою. Водночас, вказаною нормою Закону України "Про землеустрій" не визначено, що підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника має засвідчуватись саме кожна сторінка розробленого проекту землеустрою.
Крім того, як встановлено судом, наданий разом із проектом землеустрою висновок про його погодження не містить жодних зауважень до проекту. Посилання відповідача в спірному наказі на ст. 25 Закону України "Про землеустрій" не можуть бути правомірною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою та свідчити про те, що заява позивача розглянута обґрунтовано, враховуючи те, що зазначена норма містить загальну вимогу, що відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-правових актів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою. Судом враховується та обставина, що в спірному наказі не зазначено, які саме сторінки не були підписані сертифікованим інженером-землевпорядником та не завірені його особистою печаткою. У відзиві на позов, представником лише була зазначена загальна підстава відмови, яка є ідентичною в спірному наказі. Жодних посилань на обставини спору та в обґрунтування такої позиції відповідачем не зазначено.
Також, в оскаржуваному наказі від 15.12.2020 №18-36399/16-20-СГ відповідач вказує на те, що в матеріалах проекту відсутні відомості обчислення середньоквадратичної похибки місцезнаходження межових знаків відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних меж згущення, відповідно до пункту 3.10 "Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками", затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18.05.2010.
Проте, суд не погоджується з таким висновком відповідача, оскільки вказана в наказі підстава відмови у затвердженні проекту землеустрою також не передбачена ст. 186-1 Земельного кодексу України.
Крім того, згідно п.3.10 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18.05.2010, середньоквадратична похибка місцезнаходження межового знака відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних мереж згущення, міських геодезичних мереж не повинна перевищувати: у містах Києві, Севастополі, містах - обласних центрах та містах обласного підпорядкування - 0,1 м; в інших містах та селищах - 0,2 м; у селах - 0,3 м; за межами населених пунктів для земельних ділянок площею до 10 га - 0,5 м, а площею 10 га і більше - 2,5 м.
Ні спірний наказ, ні матеріали справи не містять посилань, на підставі яких саме документів проектної документації відповідачем було встановлено такі порушення щодо наявності перевищення середньоквадратичної похибки місцезнаходження межового знака відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних мереж згущення, міських геодезичних мереж.
При цьому, ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі судом було витребувано у відповідача докази, яки приймались до уваги при прийнятті оскаржуваного наказу. Однак, таких доказів відповідачем надано не було та не обґрунтовано правомірність підстав для винесення спірного наказу.
Крім того, суд вкотре наголошує, що проект землеустрою був погоджений без зауважень та в ньому зазначено, що даний проект відповідає земельному законодавству та прийнятих відповідно до нього нормативно-правовим актам (а.с.88-89).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відтак, вказані в оскаржуваних наказах ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 05.08.2020 №18-23299/16-20-СГ, від 05.10.2020 №18-30444/16-20-СГ, від 04.11.2020 №18-33806/16-20-СГ, від 15.12.2020 №18-36399/16-20-СГ підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою є необґрунтованими, та не є тими підставами, які визначені в Земельному кодексі України як підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою, тому такі накази не можуть відповідати критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу наказами від 05.08.2020 №18-23299/16-20-СГ, від 05.10.2020 №18-30444/16-20-СГ, від 04.11.2020 №18-33806/16-20-СГ, від 15.12.2020 №18-36399/16-20-СГ в задоволенні заяв про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не дотримався вимог Земельного кодексу України, тому суд, вважає необхідним визнати такі накази протиправними, скасувавши їх, та зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою щодо відведення позивачу у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Пісківської сільської ради Буринського району Сумської області.
Щодо доводів відповідача про те, що суд не може зобов'язати орган владних повноважень до прийняття конкретного рішення, оскільки це буде фактичне втручання в його дискреційні повноваження, суд зазначає, що згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
При цьому, слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача.
У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано статтею 118 Земельного кодексу України.
У даному випадку у відповідача є обов'язок затвердити проект землеустрою чи відмовити його затвердженні, але на законних підставах.
Такий висновок суду кореспондується з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15, у якому суд вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, враховуючи, що процес надання позивачу формальної відмови у затвердженні проекту землеустрою може тривати безкінечно, в даному випадку не буде втручанням суду в дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Сумській області, а зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою щодо відведення позивачу у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Пісківської сільської ради Буринського району Сумської області буде обґрунтованим, повним та належним способом захисту порушеного права позивача, оскільки відповідач протиправно надав формальну відмову з підстав, не передбачених діючим законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Сумській області суму судового збору в розмірі 908,00грн., сплаченого нею за подання позовної заяви згідно квитанції від 22.01.2021 (а.с.8).
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 25,м. Суми,Сумська область,40000, код ЄДРПОУ 39765885) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 05.08.2020 №18-23299/16-20-СГ, від 05.10.2020 №18-30444/16-20-СГ, від 04.11.2020 №18-33806/16-20-СГ, від 15.12.2020 №18-36399/16-20-СГ, яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Пісківської сільської ради Буринського району Сумської області за межами населених пунктів.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Пісківської сільської ради Буринського району Сумської області.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40030, м.Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 25, код ЄДРПОУ 39765885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 21.05.2021.
Суддя І.Г. Шевченко