про повернення позовної заяви
19 травня 2021 року м. РівнеСправа №460/2872/21
Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Н.О. Дорошенко, після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
доУправління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій.
Ухвалою судді від 23.04.2021 позовна заява залишалася без руху. Позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення ухвали шляхом подання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та належних доказів в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.
14.05.2021 від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій позивач зазначив, що в період з травня 2020 року по квітень 2021 року він постійно перебував військовій службі та дізнатися інформацію про порушення свого конституційного права на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня в 2020 році, в більшому розмірі, він не мав. Лише в квітні 2021 року він дізнався від колег про своє порушене право відразу ж звернувся до відповідача з клопотанням про поновлення свого порушеного права і отримавши відмову звернувся до суду. Вважає, що пропустив строк звернення до адміністративного суду з поважних причин. Враховуючи викладене, просить поновити пропущеного строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Разом з тим, на підтвердження вказаних обставин жодних доказів не надав.
Причини на які покликається позивач, мотивуючи заяву про поновлення строку звернення до суду, не є поважними та не можуть бути підставою для її задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до ст.17-1 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-XIV щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Таким чином, 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата означеної допомоги - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена її виплата і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж та, яка була йому нарахована.
Відтак, у даному випадку перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.05.2018 у справі №389/1042/17 (2-а/389/47/17) (провадження №К/9901/18757/18), які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Всупереч викладеному, даний позов пред'явлено позивачем до суду 07.04.2021, тобто з пропуском встановленого законом шестимісячного строку звернення.
Суд зауважує, що соціальна виплата у вигляді щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, носять щорічний характер (регулярні платежі), тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватись така виплата.
Позивач не заперечує у позові та доданих до нього документах про отримання такої допомоги на власний банківський рахунок в сумі 1390,00 грн. Тобто на момент виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня позивач володів інформацією про суму нарахованої йому допомоги.
Відповідно до ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунку, банк зобов'язується приймати й зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування й видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з ч.3 ст.6 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
Отже, безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об'єктом права власності, що передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку.
З огляду на вищезазначене, безготівкові кошти, які перебувають на рахунках у банках, є об'єктом права власності в розумінні ст.190 ЦК України.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 10.09.2018 у справі №905/3542/15.
Таким чином, користуючись банківським рахунком позивач володіє інформацією про фінансові операції із зарахування чи списання коштів на її банківському рахунку, зокрема, і інформацією про залишок коштів на такому рахунку.
Відтак, отримання особою листа від розпорядника інформації у відповідь на її заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання запитуваної інформації.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів..
За приписами ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, позов слід повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч.8 ст.169 КАС України).
Керуючись статтями 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повну ухвалу складено 19 травня 2021 року.
Суддя Н.О. Дорошенко