Справа № 420/6251/21
21 травня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 , щодо відмови врахувати врахувати вимоги Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановоо Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, при нарахуванні йому - ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарарахувати та виплатити йому - ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року (на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року по справі № 420/6829/19) індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 , які виразилися у відмові виплати йому - ОСОБА_1 , середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 виплатити йому - ОСОБА_1 , середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку з 26.09.2018 року по день фактичного розрахунку, згідно з вимогами постанови Кабінетy Mіністрів України від 08.02.1995 року №100.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, крім іншого, відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст.160,161,172 цього Кодексу;немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позов та надані до нього докази суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у справі за позовними вимогами позивача про визнання протиправними дій ВЧ НОМЕР_1 щодо відмови врахувати врахувати вимоги Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановоо Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, при нарахуванні йому - ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року; зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 нарарахувати та виплатити йому - ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року (на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року по справі № 420/6829/19) індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.
Пунктом 2 ч.1 ст.170 КАС України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 року по справі №420/6627/19 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 року.
Рішення набрало законої сили 01.09.2020 року у зв'язку з поверненням апеляційної скарги.
Позивач вказує, що на виконання рішення суду по справі №420/6627/19 ВЧ НОМЕР_1 нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р., що у загальній сумі склало 40 538,27 грн, однак ВЧ НОМЕР_1 при перерахуванні індексації не було враховано підвищення посадового окладу позивача.
Таким чином, позивач фактично не згодний з діями відповідача по виконанню рішення суду від 30.01.2020 року по справі №420/6627/19.
Стадія виконання рішення суду за практикою Європейського суду з прав людини є складовою частиною судового розгляду справи.
У рішенні від 27.11.2008 року у справі «Крутько проти України» (№2), Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадіями одного провадження (див. «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (no.1) (GC), no. 36813/97, п.197 ЄСПЛ 2006). Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. «Джорж Естіма проти Португалії» (Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21 квітня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998*II, п.35, та «Сіка проти Словакії» (Sica v. Slovakia), №2132/02, пп. 24-27, 13 червня 2006 року).
За змістом ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
17.07.1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України. Відповідно до статті 19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями Конвенції взятих на себе зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.
Статтею 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
У справі «Горнсбі проти Греції (від 19.03.1997 року, заява №18357/91, п.40) Суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. У вказаній справ визначено, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важно уявити ситуацію, щоб п.1 ст.6 Конвенції докладно описував процедурні Гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення ст.6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду ї проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації несумісних із принципом верховенства права.
Таким чином, стадія виконання рішення суду є його розглядом та не згода з обставинами щодо його виконання не може бути підставою для ініцююванння нового позову.
Питання повязанні з виконанням рішень суду регламентовані нормами КАС України, у тому числі щодо незгоди позивача з діями боржника щодо виконання рішення суду.
Зокрема, наявність у КАС України спеціальної норми - ст.383, спрямованої на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Частиною1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу щодо відповідача - суб'єкта владних повноважень, а не належне виконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження
Суд вважає, ініціювання зі сторони позивача нової справи у порядку позовного провадження по спірним правовідносинам, які вирішені судом, не відповідає принципу верховенства права - юридичної визначеності.
Крім того, позивач може звернутися до суду із заявою щодо порядку та способу виконання рішення суду.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у вказаній частині спірні правовідносини по даній справі є такими, що вирішені рішенням суду, яке набрало законної сили, та стосуються виконання вказаного рішення суду, а тому суд вважає необхідним відмовити у відкритті провадження по даній справі.
Щодо позовних вимог в рамках спірних правовідносин про визнання протиправними дій відповідача, які виразилися у відмові виплати позивачу середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку та зобов'язання відповідача виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку з 26.09.2018 року по день фактичного розрахунку, суд вважає необхідним в цієї частині залишити позовні вимоги без руху.
Позивач вказує, що за приписами частин першої, другої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Частиною 1 ст.160 КАС України встановлено, що у позовній заяві позивач викладає зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч. 1 ст.5 КАС України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Проте позивач, будучи не згодним з виконанням рішення суду та вважаючи, що з ним фактично повністю не розрахувались, просить зобов'язання відповідача виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку з 26.09.2018 року по день фактичного розрахунку.
Суд вважає, що таки вимоги не викладені чітко та зрозумило з огляду на обставини, які зазначає позивач.
З урахуванням вищенаведеного стороні позивача необхідно визначитись із засобом захисту порушених прав та послідовністю його реалізації.
Згідно зі ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, якій не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали.
Ухвалою суду від 21.04.2021 року позовну заяву залишено без руху та наданий позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвала суду від 21.04.2021 року отримана представником позивача 26.04.2021 року.
Станом на 21.05.2021 року позивач не усунув недоліки, згідно з даними автоматизованої системи діловодства заяв, клопотань по справі станом на 21.05.2021 року не зареєстровано.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно з ч.5,6,8 ст.169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом
При таких обставинах в силу п.1 ч.4 ст.169 КАС України позов підлягає поверненню.
Керуючись ст.169 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,- повернути позивачу без розгляду.
Роз'яснити позивачу що повернення позовної заяви не позбавляє її права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом
Ухвала набирає законної сили у порядку ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. ст. 293-295 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва