Справа № 420/8158/21
21 травня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП» про заміну сторони виконавчого провадження, -
До Одеського окружного адміністративного суду 18 травня 2021 року від товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП» надійшла заява про заміну стягувача у виконавчому документі, в якій заявник просить замінити стягувача товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА» на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 40326297, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла II, 20, кв. І) у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого напису №20191 від 24.12.2008 року, який вчинено на Іпотечному договорі приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1217 га., що розташована: Одеська область, Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Дружби Народів, 11, кадастровий номер: 5123781500:02:001:0282.
Розглянувши заяву ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП» про заміну сторони виконавчого провадження, суд вважає, що така заява має бути повернута заявнику без розгляду з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ч.2 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), якщо подана заява (клопотання, заперечення) є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Частиною 1 ст.379 КАС України, яка міститься в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах», визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) поняття «суд, встановлений законом» передбачає розуміння суду, як юрисдикційного органу, що вирішує питання, віднесені до його компетенції на підставі норм права, відповідно до встановленої процедури. Цей орган має бути встановлений законом. ЄСПЛ у рішеннях наголосив, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді («Coeme та інші проти Бельгії» №3249296 та ін., рішення від 22.06.2000, «Gurov проти Молдови» №3645502, рішення від 11.07.2006, «Олександр Волков проти України» №21722/11, рішення від 09.01.2013, «DMD Group A.S. проти Словаччини» №1933403, рішення від 05.10.2010, «Сокуренко і Стригун проти України» №№29458/04 та 29465/04, рішення від 20.07.2007).
Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно практики ЄСПЛ поняття «суд, встановлений законом» передбачає, в тому числі, дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства між собою - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, суб'єктний склад та характер спірних матеріальних правовідносин. Таким критерієм може бути також і пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Так, на відміну від розділу IV КАС України, розділ VI ЦПК України встановлює порядок вирішення процесуальних питань, пов'язаних не тільки з виконанням судових рішень у цивільних справах, а і рішень інших органів (посадових осіб).
Зокрема даний розділ ЦПК України містить ст.442, яка теж регламентує порядок заміни сторони виконавчого провадження.
При цьому, як вбачається з назви розділу Кодексу, в якому міститься дана стаття, положення останньої поширюються не тільки на судові рішення у цивільних справах, а і на рішення інших органів (посадових осіб).
Таким чином, ЦПК України містить пряму вказівку на вид судочинства, зокрема цивільне, в якому слід вирішувати питання щодо заміни стягувача в даному виконавчому написі.
Окрім цього, суд приймає до уваги, що предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції. За загальним правилом основний спосіб розмежування предметної юрисдикції полягає в розмежуванні за видом спірних правовідносин.
Відповідно до матеріалів заяви ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП» відносини між сторонами вищезгаданого виконавчого напису є цивільно-правовими як такі, що виникли внаслідок укладення іпотечного договору.
Заявник, звертаючись до суду з даною заявою у порядку статті 379 КАС України, просить суд замінити стягувача ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА» на його правонаступника ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП» у виконавчому написі нотаріуса.
При цьому положеннями статті 379 КАС України встановлено, що разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина 4 статті 379 КАС України), тоді як предметом спору у справі є заміна стягувача у виконавчому написі нотаріуса.
З аналізу вищенаведених норм слідує, що суд має можливість заміни стягувача саме у виконавчому провадженні або у виконавчому листі.
Крім того, частиною другою статті 74 цього Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Частина 1 статті 287 КАС України визначає, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
На підставі частини 1 статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Суд зазначає, що заяву про заміну стягувача подано до відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого напису.
Також, суд звертає увагу ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП», що жодного доказу на підтвердження факту відкриття виконавчого провадження заявником надано не було.
Як уже зазначено, за приписами частин 1 та 4 статті 379 КАС України, яку розміщено у Розділі IV «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах», у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Приписами частини 4 статті 379 КАС України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що до відкриття виконавчого провадження у порядку, визначеному статтею 379 КАС України, може бути замінено боржника або стягувача лише у виконавчому листі, під яким розуміється виконавчий документ, виданий судом, який розглядав адміністративну справу як суд першої інстанції.
Виконавчий напис нотаріуса є різновидом виконавчого документа у розумінні статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», який є відмінним від виконавчого листа за формою, змістом, а також суб'єктом та процедурою видання, отже положення частини четвертої статті 379 КАС України не можуть бути застосовані у випадку заміни сторони у виконавчому написі нотаріуса, виконавче провадження за яким ще не відкрито.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 року в справі №ЗВ/380/22/20.
Наведене виключає можливість розгляду поданої ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП» заяви в порядку, визначеному ст.379 КАС України, а відтак останню слід повернути заявнику без розгляду.
Керуючись статтями ч.2 ст.167, 241, 248, 256, 295, 379 КАС України, ст.442 ЦПК України суд, -
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП» про заміну сторони виконавчого провадження (вхід. №АВ/420/116/21 від 18.05.2021 року) - повернути заявнику без розгляду.
Повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя С.О. Стефанов