Справа № 420/4744/21
20 травня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області в якому позивач просить:
визнати неправомірними дії Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області щодо винесення 3 (трьох) податкових повідомлень-рішень від 29 січня 2021 року на суму 3974,31 грн., 4454,68 грн., 5041,80 грн. на загальну суму 13470,79,12 грн.;
скасувати винесені податкові повідомлення-рішення від 29 січня 2021 року на суму 3974,31 грн., 4454,68 грн., 5041,80 грн. на загальну суму 13470,79,12 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управління ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомленні-рішення, якими визначена сума податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості. Позивач вважає вказані податкові повідомленні-рішення протиправними, оскільки позивач не є суб'єктом підприємницької діяльності та не має технічної документації на вказані будівлі та споруди.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 01.04.2021 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 262 КАС України.
19.04.2021 року за вх. № 19626/21 від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що позивачка за рішенням Кілійського районного суду Одеської області є співвласником нежитлової будівлі та споруди безалкогольного та комбікормового цехів з 2011 року. Також, відповідно до податкових декларацій позивач є постійним користувачем даних земельних ділянок за які було складено відповідні податкові декларації за 2017 рік. В результаті моніторингу надходжень дохідної частини бюджету стала відома інформація, що позивач є власницею нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, позивач є платником податку за землю та податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, отже має самостійно визначати базу оподаткування та сплачувати податки.
ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи з дитинства, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 10 ААВ № 798694 від 05.12.2016 року.
ОСОБА_1 на правах приватної спільної часткової власності є власницею 1/6 частини нежитлових будівель та споруд безалкогольного та комбікормового цехів за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Кілійського районного суду Одеської області від 21.02.2011 року у справі №2-2208/11 та акту про державну реєстрацію прав.
На підставі Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон, отриманих ГУ ДПС в Одеській області даних та на підставі листа виконавчого комітету Кілійської міської ради від 14.01.2021 року № 114/12/21, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 29.01.2021 року №0000199-2404-1516, № 0000199-2404-1516-2019 та №0000199-2404-1516-2018, якими визначено ОСОБА_1 грошові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 13470,79 грн.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, встановлених законом.
Пунктом 16.1 статті 16 ПК України, зокрема, передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно. Різновидом податку на майно є податок на майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач набула права власності на 1/6 частини нежитлових будівель та споруд безалкогольного та комбікормового цехів з 18.04.2011 року, тобто з дня державної реєстрації прав.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, «Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству». У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов'язки, а й орієнтовно вказує до чого зобов'язаний власник.
Держава прийняла на себе обов'язок не втручатися у здійснення власником права власності. Однак вона не позбавлена права через відповідні органи влади контролювати власників щодо виконання ними своїх обов'язків, дотримання вимог закону та застосовувати до порушників передбачені законодавством заходи впливу.
Власник вільний у здійсненні права власності. Однак ця воля не безмежна.
Здійснення суб'єктивних цивільних прав повинне відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності, автономії волі, розумності й добросовісності. Їх сукупність є обов'язковою для застосування при здійсненні всіх без винятку суб'єктивних цивільних прав.
Суд вважає необгрунтованим твердження позивача щодо відсутності у неї обов'язку сплачувати податок на нерухоме майно, відмінний від земельної ділянки, через відсутність технічної документації на будівлі і споруди. Виготовлення такої документації є обов'язком позивача як власника об'єкту нерухомості.
Також позивач зазначає про відсутність у неї податкової консультації відповідача зі спірного питання. Однак, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про звернення позивача за такою консультацією.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень, а тому відсутні підстави для їх скасування.
Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись ст. ст. 2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Головне управління ДПС в Одеській області (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 43142370)
Головуючий суддя Н.В. Потоцька
.