Справа № 420/3947/21
20 травня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у письмовому провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Балтської міської ради Одеської області (вул..Любомирська,193, м.Балта, Одеська область, 66101) про визнання протиправним та скасування рішення Балтської міської ради Одеської області №45-VIII від 11.12.2020 року, зобов'язати вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Балтської міської ради Одеської області за результатом якого позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Балтської міської ради Одеської області від 11.12.2020 року № 45-VІІІ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Коритне Балтського району Одеської області загальною площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства згідно поданого ОСОБА_1 клопотання, зареєстрованого у Балтській міській раді Одеської області 13 січня 2020 року;
зобов'язати Балтську міську раду Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Коритне Балтського району Одеської області загальною площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства згідно поданого ОСОБА_1 клопотання, зареєстрованого у Балтській міській раді Одеської області 13 січня 2020 року;
стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судовий збір.
В обґрунтування вимог позову позивач зазначає, що ОСОБА_1 відповідно до ст.118 Земельного кодексу України та вимог подання відповідних документів звернулася до Балтської міської ради Одеської області з клопотанням (зареєстроване у Балтській міській раді 13 січня 2020 року) про виділення земельної ділянки сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Коритне Балтського району Одеської області загальною площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства та надати згоду на виготовлення проектно-технічної документації. До клопотання було додано копію паспорта та графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, якій на день подання клопотання і на даний час не було виготовлено технічної документації, що підтверджує відсутність кадастрового номера згідно доданої роздруківки з Публічної кадастрової карти України. З відповіді Балтської міської ради Одеської області № Ше-51 від 10.02.2020 року стало відомо, що рішенням Балтської міської ради Одеської області від 05.03.2020 року № 1644-VІІ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, оскільки вказана в клопотанні та доданих до нього графічних матеріалах земельна ділянка рішенням Балтської міської ради Одеської області № 1110-VII від 21.12.2018 року та № 1259-VII від 15.04.2019 року включена в Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Балтської об'єднаної територіальної громади, призначених для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами і виставлені на земельні торги, і, таким чином, місцезнаходження вказаної в клопотанні та доданих до нього графічних матеріалах земельної ділянки не відповідає статті 136 Земельного Кодексу України, що є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року по справі № 420/7285/20 було визнано протиправним та скасовано рішення Балтської міської ради Одеської області від 05.03.2020 року № 1644/VII «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Коритне Балтського району Одеської області загальною площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства згідно поданого клопотання, зареєстрованого у Балтській міській раді Одеської області 13 січня 2020 року та зобов'язано Балтську міську раду Одеської області повторно розглянути заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Коритне Балтського району Одеської області загальною площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства з урахуванням висновків суду. Однак, рішенням Балтської міської ради Одеської області від 11.12.2020 року № 45-VIII «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» повторно було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, оскільки вказана в клопотанні та доданих до нього графічних матеріалах земельна ділянка не перебуває в комунальній власності Балтської об'єднаної територіальної громади, у зв'язку із чим Балтська міська рада Одеської області не має повноважень щодо розпорядження ними та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо їх відведення. Позивач не погоджується з рішенням відповідача від 11.12.2020 року № 43-VІІІ, оскільки вважає, що бажана земельна ділянка з 01 січня 2019 року та на день подання заяви 13 січня 2020 року і на день розгляду заяви 11 грудня 2020 року перебувала у комунальній власності Балтської міськради Одеської області.
Ухвалою суду від 22 березня 2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що 11.12.2020 Балтська міськрада, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 по справі № 420/7285/20, з урахуванням оцінки питання, щодо якого звернувся позивач, наданої судом у рішенні, повторно розглянула заяву ОСОБА_1 в якій остання просила на підставі статей 118, 121, 122 Земельного кодексу України надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої біля с. Коритне, Балтського району, Одеської області, для ведення особистого селянського господарства, розміром 2 га. При цьому зазначене у графічних матеріалах (викопіюванні) бажане місце розташування земельної ділянки не перебуває в комунальній власності Балтської міськради, а належить до земель колишньої колективної власності, що підтверджується відомостями з Публічної кадастрової карти України, які є загальнодоступними і відкритими, викопіюванням з неї та довідкою Балтської міськради. Доказів зворотного ОСОБА_1 не надає. ОСОБА_1 не звертає увагу на останнє речення пп. «б» п.13 Закону, хоча саме воно вказує, що зазначений Закон є лише підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі землі. Тобто такі землі переходять в комунальну власність лише після державної реєстрації права комунальної власності на них. Земля, на якій ОСОБА_1 визначила бажане розташування земельної ділянки, не перебуває в комунальній власності Балтської міської територіальної громади в особі Балтської міськради, а отже остання на теперішній час і на момент прийняття оскаржуваного рішення не має повноважень щодо розпорядження нею, в тому числі надання у власність. Таким чином, враховуючи, що місцезнаходження вказаної в заяві та в графічному матеріалі ОСОБА_1 земельної ділянки не відповідає вимогам статей 12, 83, 122 Земельного кодексу України, статті 13 і 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», це є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою згідно статті 118 Земельного Кодексу України, а тому оскаржуване рішення Балтської міськради від 11.12.2020 № 44-VIII є законним і підстави для його скасування відсутні.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що Балтська міська рада системно, кожен раз, придумуючи все нові і нові причини відмови в надані дозволу на виділення 2.0 га для ведення особистого селянського господарства, порушуючи законне право на землю з метою подальшого її використання в «чорній» незаконній оренді. Бажана земельна ділянка перебувала на день розгляду заяви в комунальній власності Балтської міської ради Одеської області, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», який набрав чинності 01 січня 2019 року вказано: п.13 «Установити, що з дня набрання чинності цим законом, землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані». Зазначений Закон є не тільки підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності, а перш за все встановлює, що з дня набрання чинності цим законом, землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані та зобов'язує територіальні громади виконувати вимоги цього закону.
В запереченнях відповідач вказує, що землі переходять в комунальну власність лише після державної реєстрації права комунальної власності на них. В рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 по справі № 420/7285/20, сторонами в якій були Балтська міськрада та ОСОБА_1 , досліджувалась обставина та встановлено і підтверджено факт того, що земля на якій вказує бажане місце розташування земельної ділянки ОСОБА_1 в комунальній власності Балтської міськради з 01.01.2019 не перебувала. Вказана земля до теперішнього часу не є земельною ділянкою та об'єктом цивільних прав в розумінні вимог ст.79-1 Земельного кодексу України, оскільки не має визначеної площі, меж, кадастрового номеру та внесеної інформації про неї до Державного земельного кадастру, що підтверджується доданою ОСОБА_1 роздруківкою бажаної земельної ділянки з Публічної кадастрової карти України (у даної земельної ділянки відсутній кадастровий номер). Таким чином, оскільки земельна ділянка, на якій ОСОБА_1 визначила бажане розташування власної земельної ділянки, не сформована, право комунальній власності на неї не зареєстроване, то Балтська міськрада на теперішній час і на момент прийняття оскаржуваного рішення не має повноважень щодо розпорядження нею, в тому числі надання у власність.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 звернулася до Балтської міської ради Одеської області із зверненням від 13.01.2020 року, в якому просила згідно вимог Земельного кодексу України надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за межами населеного пункту с. Коритне Балтського району Одеської області.
До вказаного клопотання ОСОБА_1 додала графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування земельної ділянки, а також копії паспорту та ідентифікаційного коду.
Балтська міська рада Одеської області листом від 10.02.2020 року № Ше-51 повідомила ОСОБА_1 , що за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства рішенням Балтської міськради від 05.03.2020 року № 1644-VII «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, оскільки відповідно до ч.1 ст.134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Рішенням Балтської міської ради Одеської області від 05.03.2020 року № 1644-VII "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" позивачці відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою (а.с.17) за Переліком згідно Додатку №2. У додатку №2 до рішення встановлено, що підставою для відмови ОСОБА_1 слугує факт включення запитуваної земельної ділянки до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Балтської об'єднаної територіальної громади, призначених для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами згідно рішень Балтської міської ради Одеської області № 1110-VII від 21.12.2018 року та рішення № 1259-VII від 15.04.2019 року (а.с.18) - пункт 48 рішення № 1644-VII.
Не погоджуючись із рішенням відповідача від 05.03.2020 року 1644-VII «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с.Коритне Балтського району Одеської області загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства згідно поданого позивачем клопотання, зареєстрованого у Балтській міській раді Одеської області 13 січня 2020 року за № Ше-51, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду за захистом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року по справі № 420/7285/20 було визнано протиправним та скасовано рішення Балтської міської ради Одеської області від 05.03.2020 року № 1644-VІІ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині відмови мені у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Коритне Балтського району Одеської області загальною площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства згідно поданого мною клопотання, зареєстрованого у Балтській міській раді Одеської області 13 січня 2020 року та зобов'язано Балтську міську раду Одеської області повторно розглянути мою заяву про надання мені дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Коритне Балтського району Одеської області загальною площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства з урахуванням висновків суду.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року по справі № 420/7285/20 набрало законної сили 05.11.2020 року.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року по справі № 420/7285/20 набрало законної сили 05.11.2020 року, Балтська міська рада Одеської області повторно розглянула звернення ОСОБА_1 , та прийняла рішення від 11.12.2020 року № 45-VІІІ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 », яким відмовила у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Коритне Балтського району Одеської області загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства згідно поданого клопотання, оскільки вказана в клопотанні та доданих до нього графічних матеріалах земельна ділянка не перебуває в комунальній власності Балтської об'єднаної територіальної громади, у зв'язку із чим Балтська міська рада Одеської області не має повноважень щодо розпорядження ними та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо їх відведення.
Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно з ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про особисте селянське господарство» для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно з ч.1 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Відповідно до положень ст.15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно з ч.1 ст.19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
З урахуванням зазначеного, підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпними та не потребують додаткового розширеного тлумачення.
Згідно з ч.9 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідно до ч.ч.10-11 ст.118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Згідно з пп. «б» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з ч.3 ст.22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно з ч.2 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Посилання відповідача в рішенні від 11.12.2020 року № 45-VІІІ, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що вказана в клопотанні та доданих до нього графічних матеріалах земельна ділянка не перебуває в комунальній власності Балтської об'єднаної територіальної громади, у зв'язку із чим Балтська міська рада Одеської області не має повноважень щодо розпорядження нею та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, посилався на те, що вказана в клопотанні та доданих до нього графічних матеріалах земельна ділянка не перебуває в комунальній власності Балтської об'єднаної територіальної громади, у зв'язку із чим Балтська міська рада Одеської області не має повноважень щодо розпорядження нею та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення, оскільки земельна ділянка належить до земель колишньої колективної власності, до теперішнього часу не є земельною ділянкою та об'єктом цивільних прав в розумінні вимог ст.79-1 Земельного кодексу України, оскільки не має визначеної площі, меж, кадастрового номеру та внесеної інформації про неї до Державного земельного кадастру, вона не сформована, право комунальній власності на неї не зареєстроване.
Відповідно до ч.1 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Згідно з ч.2 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Відповідно до ч.5 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
З урахуванням зазначених норм Земельного кодексу України вбачається, що формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав й передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру саме у порядку відведення цієї земельної ділянки за проектом землеустрою.
Згідно з п.21 Розділ X Земельного кодексу України установлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» набрав чинності 01.01.2019 року.
Таким чином, з дня набрання чинності 01.01.2019 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» бажана до відведення позивачем земельна ділянка вважається власністю Балтської об'єднаної територіальної громади, тобто фактично перебуває в комунальній власності Балтської міської ради Одеської області в силу приписів цього нормативно-правового акту.
Відповідно до положень ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: а) передачі їм земель державної власності; б) відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; в) прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною; г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», який набрав чинності 01.01.2019 року, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності Балтської міської ради Одеської області на бажану до відведення земельної ділянки ОСОБА_1 .
Разом з цим, відсутність державної реєстрації права комунальної власності на цю земельну ділянку зі сторони Балтської міської ради Одеської області не може бути підставою для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення для ведення особистого селянського господарства через невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Під час розгляду справи відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо бажаної до відведення земельної ділянки.
З урахуванням зазначеного, на думку суду, Балтська міська рада Одеської області, відмовляючи рішенням від 11.12.2020 року № 45-VІІІ ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин, рішення Балтської міської ради Одеської області від 11.12.2020 року № 45-VІІІ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 » є протиправним та належить до скасування.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Балтську міську раду Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Коритне Балтського району Одеської області загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства згідно поданого клопотання, зареєстрованого у Балтській міській раді Одеської області 13.01.2020 року за № Ш-51.
Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Балтської міської ради Одеської області (вул..Любомирська,193, м.Балта, Одеська область, 66101) про визнання протиправним та скасування рішення Балтської міської ради Одеської області №45-VIII від 11.12.2020 року, зобов'язати вчинити певні дії,- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Балтської міської ради Одеської області від 11.12.2020 року № 45-VІІІ " Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 " про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Коритне Балтського району Одеської області загальною площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства згідно поданого ОСОБА_1 клопотання, зареєстрованого у Балтській міській раді Одеської області 13 січня 2020 року.
Зобов'язати Балтську міську раду Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Коритне Балтського району Одеської області загальною площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства згідно поданого ОСОБА_1 клопотання, зареєстрованого у Балтській міській раді Одеської області 13 січня 2020 року.
Стягнути з Балтської міської ради Одеської області (вул..Любомирська,193, м.Балта, Одеська область, 66101, код ЄДРПОУ 04056954) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293,295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.С. Єфіменко