справа№380/2315/21
21 травня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №380/2315/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області, про зобов'язання вчинити дій, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУПФ України у Львівській області, відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області (далі - Управління ДКС України у Франківському районі м. Львова Львівської області, третя особа), у якому просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати до Управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 11064,22 грн., сплаченого відповідно до квитанції № 19122873 від 12.07.2018.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 адміністративний позов було задоволено повністю.
13.05.2021 представник позивача подала заяву (вх. №3392) про ухвалення додаткового судового рішення у справі про розподіл судових витрат.
Як видно із прохальної частини заяви, представник позивача просила здійснити розподіл судових витрат та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3750,00 грн.
При розгляді заяви представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходив з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.4 ст. 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Частиною 1 та п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
У свою чергу, компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст. 134 КАС України.
За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано:копію договору про надання правової допомоги від 29.01.2021, рахунок на оплату № 01 від 29.01.2021, меморіальний ордер МВ93645213, акт про надані юридичні послуги від 07.05.2021, ордер на надання правової допомоги серії ВС №1064046, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно наданого договору про надання правової допомоги та ордеру вбачається, що професійну правову допомогу позивачу надавало адвокатське бюро "Анни Мацюк", а саме адвокат Гінатуліна Юлія Олегівна(свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №001595 від 30.07.2019).
Частинами 5, 6 ст. 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (серед інших).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Аналізуючи наведені норми законодавства та надані на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу докази, суд встановив таке.
В акті про надання юридичних послуг від 07.05.2021 зазначено, зокрема, про такі види наданих послуг, як: написання позовної заяви до Львівського окружного адміністративного суду та написання і відправка до Львівського окружного адміністративного суду та відповідача заяви про орієнтовний розмір витрат від 02.04.2021.
Водночас, позовна заява, заява про орієнтовний розмір витрат на правову допомогу, а також інші документи у справи (в тому числі і посвідчення справжності доказів) підписані позивачем особисто та не містять жодної інформації про представника позивача, що ставить під сумнів виготовлення вказаних документів адвокатом.
Судових засідань у справі не проводилось.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, з яких суд міг би встановити надання позивачу професійної правової допомоги адвокатом Гінатуліною Ю.О.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, що має наслідком відмову у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 252, 255, 257, 293, 295, п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення", пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №380/2315/21 відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 21.05.2021
Суддя Потабенко В.А.