Справа № 744/884/17 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/128/21
Категорія - ч.1 ст. 121 КК України. Доповідач ОСОБА_2
20 травня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
сторін кримінального провадження:
обвинуваченого ОСОБА_6 ( в режимі відеоконференції)
прокурора ОСОБА_7
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017270230000151 від 02 липня 2017 року, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 13 грудня 2017 року,
щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чернозем Семенівського районного суду Чернігівської області, громадянина України, з повною загальною серною освітою, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є інвалідом третьої групи, не працює, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
Цим вироком ОСОБА_6 засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 6 місяців арешту.
Питання про долю речових доказів і документів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Судом визнано доведеним, що 02 липня 2017 року, приблизно о 15 годині 20 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на подвір'ї домоволодіння за місцем свого проживання, по АДРЕСА_1 , під час сварки, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, переслідуючи мету спричинення тілесних ушкоджень, умисно ударив стамескою по голові дружину ОСОБА_9 , якій заподіяв відкриту черепно-мозкову травму: відкритий вдавлений перелом лівої тім'яної кістки, забій головного мозку з легким клінічним перебігом, яка відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та м'якість призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким за ч. 1 ст. 121 КК України призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі. Аргументує тим, що при призначенні покарання обвинуваченому, суд першої інстанції не врахував вимоги кримінального та кримінально-процесуального закону та жодним чином не умотивував своє рішення про призначення покарання більш м'якого, ніж передбачено санкцією інкримінованої статті.
Судом не були враховані роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 30 вересня 1994 року «Про судову діяльність в умовах загострення в Україні криміногенної ситуації», де вказано, що надання відстрочки виконання вироку, умовне засудження, а також призначення покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом, щодо таких осіб, як правило, не повинно застосовуватися.
На думку апелянта, суд недостатньо оцінив ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, суб'єктивна сторона якого виражалася у прямому умислі, що підвищує суспільну небезпеку скоєного.
Визнавши пом'якшуючою обставиною наявність на утриманні ОСОБА_6 двох малолітніх дітей, суд залишив поза увагою той факт, що обвинувачений, будучи особою працездатного віку, ніде не працює, посередньо характеризується за місцем проживання та зловживає спиртними напоями, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за насильство в сім'ї, а тому пом'якшуюча обставина, як наявність малолітніх дітей, не може бути застосована до обвинуваченого.
Відсутність претензій з боку потерпілої є єдиною пом'якшуючою обставиною, що робить неможливим застосування положень ст. 69 КК України.
У вироку суду зазначено, що ОСОБА_6 надає такі показання, які свідчать про його намагання уникнути від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, проте таку обставину під час призначення покарання, суд не врахував.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, обвинуваченого, який заперечував проти апеляційної скарги прокурора, вказуючи на те, що покарання за вироком суду вже відбуте, що він злочину не вчиняв і не розуміє, що від нього прокурор хоче, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Постановою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року касаційна скарга прокурора, який брав участь в суді апеляційної інстанції, була задоволена, а ухвала Чернігівського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року щодо ОСОБА_6 другий раз скасована з призначенням нового судового розгляду, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у навмисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження своїй дружині ОСОБА_10 , відповідають фактичним обставинам справи, зібраним та перевіреним у судовому засіданні доказам, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому в цій частині вирок суду не перевіряється.
Призначаючи покарання, суд повинен призначити його у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК України та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Згідно ст. 69 КК України, за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, умотивувавши своє рішення, суд може перейти до іншого більш м'якого основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин.
Санкція ч.1 ст. 121 КК України передбачає тільки один покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Призначаючи покарання у виді арешту строком на шість місяців, суд окремо виділив дві обставини: наявність на утриманні малолітніх дітей та повну відсутність претензій з боку потерпілої. Разом з тим, залишив поза увагою позицію самого обвинуваченого, який надавав показання про обставини вчинення злочину, які свідчать про його бажання уникнути кримінальної відповідальності. По справі встановлена обставина, що обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Обставини, що пом'якшують покарання, в силу ч. 1 ст. 69 КК України, повинні мати кількісні і якісні характеристики. Істотно зменшувати ступінь тяжкості вчиненого злочину та особи обвинуваченого. Якщо судом встановлені тільки обставини, що пом'якшують покарання, хоча і такі, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, але разом з тим у справі відсутні дані, які певним чином позитивно характеризують винного, застосування ст. 69 КК України, не допускається. Немає права застосовувати цю норму закону суд і тоді, коли ним встановлені лише данні, що позитивно характеризують особу винного, а обставини, які пом'якшують покарання, у справі відсутні.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час сварки з дружиною ОСОБА_9 , навмисно ударив стамескою по голові, заподіявши тяжке тілесне ушкодження у виді відкритої черепно-мозкової травми, небезпечної для життя в момент заподіяння.
Під час допиту в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 пояснював, що нічого не пам'ятає через стан сп'яніння, побачив дружину на подвір'ї із стамескою в голові.
Потерпіла ОСОБА_9 надала показання, що сама упала на стамеску, яка їй увійшла в голову.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №91 від 14 серпня 2017 року, відкритий вдавлений перелом лівої тім'яної кістки, стороннє тіло (стамеска) в лівій тім'яній області, забій головного мозку з легким клінічним перебігом, виникли у потерпілої ОСОБА_9 , 1976 року народження, від дії тупого предмету по механізму завдання удару стамескою по голові з боку сторонніх осіб і не могли утворитися при падінні з висоти власного зросту на стамеску ( висновок на а. с.167-168 том 1).
Вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, відповідно до ст. 67 КК України, є обставиною, що обтяжує покарання.
Обставини справи, місце заподіяння тілесного ушкодження та знаряддя злочину, стамеска з дерев'яною ручкою, виключають одержання потерпілої тяжкого тілесного ушкодження внаслідок нещасного випадку і вказують на відсутність зізнання та каяття з боку обвинуваченого.
Знаряддя злочину - стамеска, була видалена з кісток черепа потерпілої лікарем-нейрохірургом Чернігівської обласної лікарні, заподіяне тілесне ушкодження носило навмисний характер, було завдане з прикладенням сили становило небезпеку для життя потерпілої.
За місцем проживання обвинувачений характеризується посередньо, як особа, що зловживає спиртними напоями та яка неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за насильство в сім'ї ( а. с. 147 том 1 ).
Поза увагою місцевого суду залишилися і дані про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності, в тому числі і за домашнє насильство. ( том1 а. с. 147). До 14 вересня 2016 року він перебував на обліку у Семенівському відділенні поліції Новгород-Сіверського ВП ГУНП в Чернігівській області, як особа, що систематично допускає насильство в сім'ї і був знятий з обліку по закінченням терміну такого обліку, проте продовжував допускати порушення закону.
Обвинувачений ОСОБА_6 є інвалідом третьої групи від загального захворювання, проте працевлаштуватися не намагався, пенсію витрачає на придбання спиртних напоїв, тоді як малолітніх дітей утримує дружина, яка працювала. Тому визнання судом пом'якшуючою покарання обставиною, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, не відповідає фактичним обставинам справи.
Вчинення обвинуваченим тяжкого фізичного насильства по відношенню до матері власних дітей, які могли залишитись сиротами, свідчить про відсутність обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Думка потерпілої ОСОБА_9 , у даному випадку не може бути розцінена судом, як обставина, що істотно знижує ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, оскільки потерпіла є дружиною обвинуваченого. Більш того, у справах публічного обвинувачення, позиція потерпілого стосовно призначення покарання не є обов'язковою для суду, проте вона має бути врахована в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження, без пріоритету над ними.
За наявності лише однієї пом'якшуючої вину обставини - відсутність претензій з боку потерпілої, з урахуванням обтяжуючої обставини - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, особи винного та даних, що його характеризують, колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 заслуговує на покарання у мінімальних межах санкції статті, із проведенням зарахування у строк покарання, відбутого за вироком місцевого суду.
Таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання та принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 420, 532 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від13 грудня 2017року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання, скасувати.
Жозі ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 121 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Строк відбування покарання засудженому обчислювати з моменту його фактичного затримання.
У строк відбуття покарання зарахувати термін покарання у виді 6 місяців арешту, який він відбув на виконання вироку Семенівського районного суду Чернігівської області від 13 грудня 2017 року, із розрахунку одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту.
У решті цей же вирок залишити без змін.
Вирок набуває законної сили після проголошення і може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14