ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 травня 2021 року м. Київ № 640/132/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком"
до Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудком" (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі також - відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просить податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 13.09.2018 року №0010304005 та №0010384005 визнати протиправними та скасувати.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ним було додержано всі вимоги чинного законодавства при визначенні та сплаті узгодженого податкового зобов'язання з акцизного податку, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи, а здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Зауважує, що помилка у платіжних дорученнях на сплату акцизного збору в частині невірного зазначення рахунку не вплинула на своєчасність сплати акцизного податку до державного бюджету, оскільки пункт 38.1 статті 38 Податкового кодексу України пов'язує виконання податкового обов'язку з фактом сплати у повному обсязі відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений законодавством строк.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" залишено без руху, в якій встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Позивач у встановлений строк недоліки позовної заяви усунув, тому суд визнав подану позовну заяву і додані до неї матеріали достатніми для відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 31.01.2019 року відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
14.03.2019 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, згідно якого відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами та вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем після уточнення реквізитів платіжними дорученнями від 03.08.2018 року №2637771 та №2637772 повторно перераховано акцизний податок за червень 2018 року у сумі 245158,10 та 92196,50 грн., тобто, з порушеннями граничних термінів сплати. Таким чином, кошти в інтегрованих картках платника акцизного податку зараховані 03.08.2018 року, у зв'язку з чим ГУ ДФС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 13.09.2018 року №0010304005 на суму 22287,10 грн. у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу (222871 грн.) та від 13.09.2018 року №0010384005 на суму 8381, 50 грн. у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу (83815 грн.). Отже, всі дії відповідача здійснені в межах чинного законодавства, у порядку та у спосіб, ним передбачений.
Позивачем через канцелярію суду 08.10.2019 року подано відповідь на відзив, де позивач звертає увагу, що ним було додержано всі вимоги чинного законодавства при визначенні та сплаті узгодженого податкового зобов'язання з акцизного податку за червень 2018 року та наполягає на задоволенні своїх позовних вимог в повному обсязі.
22.03.2021 року відповідачем через канцелярію суду подано клопотання про прискорення розгляду справи та клопотання про заміну сторони відповідача в порядку процесуального правонаступництва по даній справі з Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на належного Головне управління Державної податкової служби у Київській області (ГУ ДПС у м. Київській області) код ЄДРПОУ 44096798 .
Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, зокрема ГУ ДПС у Київській області.
Відповідно до Наказу Державної податкової служби України від 24.12.2020 року №755 розпочато з 01.01.2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 року №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови №893.
Згідно з Положенням Головне управління ДПС у Київській області затверджене наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 року №643, Головне управління ДПС у Київській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, забезпечує реалізацію повноважень Державної податкової служби на території Київської області і є правонаступником майна, прав та обов'язків Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).
Отже, з 01.01.2021 року відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво, оскільки саме норми адміністративного права врегулювали умови та порядок передання адміністративної компетенції від ліквідованого Головного управління ДПС у Київській області як юридичної особи публічного права (код ЄДРПОУ 43141377) до Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44096797).
В свою чергу, Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) втратило адміністративну процесуальну правоздатність органу, який згідно із законом виконує функції, зокрема, у сфері реалізації державної податкової політики на території Київської області.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку клопотання ГУ ДПС у Київській області задовольнити, замінити відповідача Головне управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44096797).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, судом встановлено наступне.
Згідно декларацією акцизного податку від 16.07.2018 року та додатком №6 до неї, ТОВ «Фудком» визначено суму податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2018 року - 222 871 грн.
Згідно квитанцій №1 та №2 вказана декларація та розрахунок 16.07.2018 року були доставлені та прийняті ДФС України Обухівським відділенням Києво-Святошинської ДПІ ГУ ДФС у Київській області.
Згідно платіжного доручення №2635713 від 30.07.2018 року акцизний податок за червень 2018 року в розмірі 222 871 грн. було перераховано до бюджету на вказаний на веб-сайті ГУ ДФС у Київській області рахунок НОМЕР_3.
Відповідно до платіжного доручення №27615947 від 31.07.2018 року акцизний податок за червень 2018 року в розмірі 222 871 грн. органом казначейської служби було повернуто ТОВ «Фудком» із зазначенням платежу «… Уточніть реквізити отримувача НОМЕР_3…».
За платіжним дорученням №2637771 від 03.08.2018 року акцизний податок за червень 2018 року в розмірі 245 158,10 грн. було повторно перераховано до бюджету на вказаний рахунок № НОМЕР_1 .
Звітною декларацією акцизного податку від 16.07.2018 року та додатком №6 до неї, ТОВ «Фудком» визначено суму податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2018 року - 83 815 грн.
Згідно квитанцій №1 та №2, дані декларація та розрахунок були доставлені та прийняті 16.07.2018 року ДФС України (центральний рівень) Білоцерківської ДПІ ГУ ДФС у Київській області (районний рівень).
Відповідно до платіжного доручення №2635714 від 30.07.2018 року акцизний податок за червень 2018 року в розмірі 83 815 грн. було перераховано до бюджету на вказаний на веб-сайті ГУ ДФС у Київській області рахунок НОМЕР_5.
З платіжного доручення №27615689 від 31.07.2018 року висновується, що акцизний податок за червень 2018 року в розмірі 83 815 грн. органом казначейської служби було повернуто ТОВ «Фудком» із зазначенням у призначення платежу «…Уточніть реквізити отримувача НОМЕР_5…».
Платіжним дорученням №2637772 від 03.08.2018 року акцизний податок за червень 2018 року у розмірі 92 196, 50 грн. було повторно перераховано до бюджету на рахунок № НОМЕР_2 .
ГУ ДФС у Київській області проведено перевірку ТОВ «Фудком» з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з акцизного податку, за результатами якої складено акти камеральних перевірок від 22.08.2018 року №501/10-36-40-05/40982829, №502/10-36-40-05/40982829.
Відповідно до акта №502/10-36-40-05/40982829 від 22.08.2018 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0010304005 від 13.09.2018 року, встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздріб торгівлі підакцизних товарів, визначеного п. 57.1 ст. 57 та абз. 2 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, за затримку на 4 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 222871 грн. 00 коп. зобов'язано сплатити штраф в розмірі 10% у сумі 22 287 грн. 10 коп.
Відповідно до акта №501/10-36-40-05/40982829 від 22.08.2018 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0010384005 від 13.09.2018 року, встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, визначеного п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України та абз. 2 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, за затримку на 4 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 83815 грн. 00 коп. зобов'язано сплатити штраф в розмірі 10% у сумі 8 381 грн. 50 коп.
Позивач вважає, що кошти перераховані до бюджету в повному обсязі та в терміни, визначені законодавством, внаслідок чого просить скасувати оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового Кодексу України (далі також - ПК України) встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пунктом 14.1 статті 14 ПК України (далі також - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, які платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У відповідності підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).
Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податку зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (пункт 31.1 статті 31 ПК України).
Відповідно до статті 35 ПК України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Сплата податків і зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим кодексом або законами з питань митної справи.
Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.
Статтею 36 ПК України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Стаття 57 ПК України визначає строки сплати податкового зобов'язання.
Так, відповідно до пункту 57.1 зазначеної статті, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У пункті 223.1 статті 223 ПК України визначено, що базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю.
Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 та пункту 223.2 статті 223 ПК України платники акцизного податку (крім підакцизних товарів, зазначених у статті 215 ПК України) подають щомісячно, не пізніше 20 числа наступного звітного періоду контролюючому органу декларацію з акцизного податку.
Підпунктом 222.1.1 пункту 222.1 статті 222 ПК України визначено, що платники акцизного податку повинні протягом 10 календарних днів після останнього дня граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації за місячний податковий період, перерахувати до бюджету податок з підакцизних товарів, вироблених на митній території України, а також реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі.
Статтею 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
З матеріалів справи судом встановлено, що під час проведення перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість, перевіркою виявлено порушення пункту 57.1 статті 57 ПК України та встановлено, що протягом граничних строків позивач несвоєчасно сплачував узгоджені суми податкового зобов'язання із вказаного податку та відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України на позивача накладено штрафні санкції.
За результатами вказаної перевірки винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 13.09.2018 року №0010304005 та №0010384005, якими до позивача застосовано штрафи в розмірі 22 871 грн. та 8 381, 50 грн. відповідно за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (4 календарні дні затримки по кожному платежу).
Як встановлено судом відповідно до матеріалів справи, позивачем за платіжним дорученням №2635713 від 30.07.2018 року акцизний податок за червень 2018 року в розмірі 222 871 грн було перераховано до бюджету на рахунок № НОМЕР_3 , проте, платіжним дорученням №27615947 від 31.07.2018 року акцизний податок за червень 2018 року в розмірі 222 871 грн. органом казначейської служби було повернуто ТОВ «Фудком» із зазначенням у призначенні платежу : «…Уточніть реквізити отримувача НОМЕР_3…». Платіжним дорученням №2637771 від 03.08.2018 року акцизний податок за червень 2018 року в розмірі 245 158, 10 грн. перераховано до бюджету на рахунок № НОМЕР_4 .
Крім того, згідно матеріалів справи, платіжним дорученням №2635714 від 30.07.2018 року акцизний податок за червень 2018 року в розмірі 83 815 грн. позивачем було перераховано до бюджету на рахунок № НОМЕР_5 , проте, платіжним дорученням №27615689 від 31.07.2018 року акцизний податок за червень 2018 року в розмірі 83 815 грн. органом казначейської служби було повернуто ТОВ «Фудком» із зазначенням у призначення платежу «…Уточніть реквізити отримувача НОМЕР_5…».
Після чого, платіжним дорученням №2637772 від 03.08.2018 року позивачем акцизний податок за червень 2018 року у розмірі 92 196,50 грн. було повторно перераховано до бюджету на рахунок № НОМЕР_2 .
Судовим розглядом встановлено, що у спірних правовідносинах зобов'язання зі сплати акцизного податку виконані позивачем вчасно, у встановлені законодавством терміни для здійснення такої сплати, тобто, фактично позивач перерахував суму акцизного податку. Помилка у платіжних дорученнях на сплату акцизного збору в частині невірного зазначення рахунку, не може слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздріб торгівлі підакцизних товарів.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 року по справі №813/2487/17, від 10.04.2020 року по справі №821/844/17,
Слід зазначити і те, що правова позиція стосовно сплати обов'язкових платежів (зборів) вже висловлювалась у постанові Верховного Суду України від 16.06.2015 року у справі № 21-377а15, відповідно до якої здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України.
Такого ж висновку притримується Верховний Суд у своїх постановах від 14.11.2018 року у справі № 805/3665/16-а (адміністративне провадження № К/9901/36741/18), від 24.10.2018 року у справі № 760/6097/16-а (2а/760/590/16) (адміністративне провадження № К/9901/23305/18), від 16.04.2019 року у справі № 826/1096/16 (адміністративне провадження № К/9901/31319/18), від 21.02.2018 року у справі № 813/1008/16 (адміністративне провадження № К/9901/22080/18).
Крім того, Верховний Суд України зазначив, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до Державного бюджету.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах, від 17.01.2018 року у справі № 2а-2686/09/2670 (К/9901/2649/18), від 16.04.2019 у справі № 826/1096/16 (адміністративне провадження № К/9901/31319/18).
Беручи до уваги вищенаведене суд приходить до висновку, що задекларована позивачем сума податкового зобов'язання акцизного податку за звітний період червень 2018 року, що підлягала сплаті до бюджету у строк до 30.07.2018 року, була сплачена ним своєчасно, а той факт, що перерахування було здійснено на інший казначейський рахунок не є безумовною підставою вважати платника податку таким, що прострочив сплату податкового зобов'язання. Навпаки, у межах розгляду цієї справи позивачем доведено належними та допустимими доказами, що перерахування суми податку здійснювалося ним у встановлений строк, а помилка у казначейському рахунку була допущена технічно.
Суд погоджується з позицією позивача, що помилкова сплата коштів на інший казначейський рахунок не може бути розцінена, як невиконання платником єдиного податку свого обов'язку з огляду на положення Бюджетного кодексу України, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року № 2346-III.
При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (частина перша статті 43 Бюджетного кодексу України).
Згідно із частиною п'ятою статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року № 2346-III визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 року (справа № 802/2236/17-а).
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності оскаржуваного рішення, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позовних вимог та згідно з вимогами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати позивача у сумі 3 524,00 гривень, сплачені згідно з платіжним дорученням № 2721161 від 11.01.2019 року підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДКОМ» задовольнити повністю.
2. Податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 13.09.2018 року №0010304005 та №0010384005 визнати протиправними та скасувати.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДКОМ» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 57, код ЄДРПОУ 40982829) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 44096797) суму сплаченого судового збору у розмірі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) гривні 00 копійок.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФУДКОМ» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 57, код ЄДРПОУ 40982829);
Відповідач: Головне управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 44096797).
Повне судове рішення складено 18.05.2021 року.
Суддя Л.О. Маруліна