17.05.2021 Справа №607/6908/21
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцька Ірина Миколаївна, розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №200436 від 11 квітня 2021 року, 11 квітня 2021 року о 23 год. 31 хв. в м. Тернополі по вул. Б. Хмельницького, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Nissan Leaf», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи обмеженим у праві керування транспортним засобом постановою Тернопільського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) №56419390 від 10 лютого 2021 року, чим порушив вимоги ст. 15 Закону України «Про дорожній рух».
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Вказав, що йому не було відомо про наявність винесеної відносно нього постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, копії не отримував. Крім того, вказана заборгованість по аліментах сплачена ним 14 травня 2021 року.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , вважає, що провадження в справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
В силу вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №200436 від 11 квітня 2021 року, ОСОБА_1 ставиться у вину те, що він 11 квітня 2021 року о 23 год. 31 хв. в м. Тернополі по вул. Б. Хмельницького, керував транспортним засобом «Nissan Leaf», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи обмеженим у праві керування транспортним засобом постановою Тернопільського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) №56419390 від 10 лютого 2021 року, чим порушив вимоги ст. 15 Закону України «Про дорожній рух».
Положеннями ч. 3 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Отже, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони даного правопорушення є провина суб'єкта правопорушення, яка полягає в тому, що суб'єкт правопорушення, усвідомлюючи встановлені стосовно нього обмеження у праві керування транспортними засобами, здійснював керування ними.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні достатні та достовірні докази про те, що ОСОБА_1 11 квітня 2021 року керував транспортним засобом знаючи про наявність встановленого відносно нього державним виконавцем обмеження у праві керування транспортним засобами та свідомо порушив вимоги ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Так, на підтвердження обставин, викладених у протоколі, працівниками поліції долучено відеоматеріали з нагрудних камер працівників поліції, рапорт працівника поліції та постанову державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження у праві керуванням транспортними засобами.
Як вбачається з долучених до справи відеоматеріалів з нагрудних камер працівників поліції, поліцейськими було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . В ході перевірки документів працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про те, що останній обмежений у праві керування транспортними засобами.
Присутній в судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що йому не відомо про винесену відносно нього постанову державного виконавця щодо встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Сама по собі постанова державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керуванням транспортними засобами №56419390 від 10 лютого 2021 року, без наявних в матеріалах справи доказів надіслання та отримання такої постанови боржником, не підтверджує той факт, що ОСОБА_1 був обізнаний про встановлення відносно нього тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Будь-які інші докази до протоколу не долучено.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Таким чином, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які в їх сукупності та взаємозв'язку доводили б вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, а будь-які сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь ОСОБА_1 .
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За вказаних обставин судом установлено, що докази вини ОСОБА_1 у вчинені ним порушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, зокрема керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, не є переконливими і достатніми.
З врахуванням наведеного, суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з вимогами п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 126, 247, 252, 283, 284 КУпАП, суд-
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 126 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 статті 7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Головуючий суддяІ. М. Черніцька