Справа № 752/10911/21
Провадження № 2-о/752/327/21
іменем України
19 травня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого- судді- Машкевич К.В.
за участю секретаря- Гненик К.П.
заявника- ОСОБА_1
представника заявника- ОСОБА_2
розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису, суд
Заявник звернулася до суду з заявою і просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що мешкають за адресою: АДРЕСА_1 , на строк шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження прав, а саме:
-заборонити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
-заборонити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вести листування, телефоні переговори із ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Посилається в заяві на те, що вона зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі також проживає її син - ОСОБА_3 та його співмешканка - ОСОБА_4 .
Починаючи з жовтня 2020 року її син та його співмешканка постійно вчиняють домашнє насилля відносно неї, а саме насильство психологічного, фізичного, економічного характеру.
Зазначає, що вказане насилля проявляється у постійному словесному ображанні нецезурною лайкою, погрозами вигнати її з квартири. Також її син постійно погрожує позбавити її життя, оскільки вона заважає йому жити.
31 березня 2021 року її син та його співмешканка завдали їй тілесні ушкодження, збили з ніг, били ногами по тулубу та кінцівкам.
В той же день, вона викликала поліцію та на ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення №335749 від 31.03.2021 року.
Відповідно до висновку експертного дослідження №043-228-2021 від 01 квітня 2021 вказані ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень.
По даному факту вона звернулася до Голосіївського управління поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Листом Голосіївського управління поліції №6322/125/43/21 від 31.03.2021 року було повідомлено, що за її заявою від 31.03.2021 року відомості внесено до ЄРДР №12021105010000641 за ч.1 ст.125 КК України.
Крім того, посилається, що відносно неї вчиняється економічне насилля ОСОБА_3 та його співмешканкою ОСОБА_4 , шляхом псування особистих речей, вибивання дверей в її кімнату. Речі в квартирі зіпсовані, квартира доведена до стану, в якій проживати неможливо. Спроби прибрати в квартирі закінчуються її побиттям та погрозами позбавити життя.
Після її звернення до поліції, зазначає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поводять себе ще більш агресивно та погрожують фізичною розправою, у разі якщо вона не забере заяву.
Вважає, що відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повинні бути вжиті заходи, передбачені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а тому просить задовольнити заяву.
Заявник у судовому засіданні підтримала заяву, просила суд її задовольнити. Пояснила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 постійно вчиняють психологічне насилля відносно неї, ображають її нецензурною лайкою, погрожують позбавити її життя. Завдають фізичних та психологічних страждань. Закривають її в квартирі, внаслідок чого вона систематично запізнюється на роботу, де працює викладачем у школі.
Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зловживають алкогольними напоями, в квартирі не прибирають. Також не сплачуть за комунальні послуги, внаслідок чого виникла заборгованість.
Представник заявника в судовому засіданні підтримав заяву, просив її задовольнити, посилався на постанову Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справа № 522/19426/20-ц від 12 травня 2021 року.
Заінтересовані особи в судове засідання не з'явилися, про час розгляду справи повідомлялися належним чином, в порядку, визначеному ст. ст. 128, 130 ЦПК України.
Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
За таких обставин, суд вважає повідомлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про розгляд справи належним.
Заслухавши пояснення заявника та представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до п. п. 3, 4, 6, 7, 14, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи
Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Предметом доказування є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Судом встановлено, заяник - ОСОБА_1 є власницею Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом (а.с.8).
Між ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_3 , та співмешканкою сина - ОСОБА_4 протягом тривалого періоду систематично виникають конфлікти і сварки.
31 березня 2021 року син заявниці - ОСОБА_3 та його співмешканка - ОСОБА_4 вчинили домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно ОСОБА_6 .
Вказане підтверджується копією протоколу про адміністративне правопорушення складеного відносно ОСОБА_3 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП від 31 березня 2021 року (а.с.22).
Відповідно до висновку експертного дослідження №043-228-2021 від 01.04.2021 року ОСОБА_1 були спричинені ушкодження у вигляді садин та синців спричинені тупим предметом (предметами) могли утворитися 31.03.2021 року та відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я) (а.с.17-18).
Відповідно до інформаційного листа Голосіївського управління поліції у м.Києві ГУ НП України № 6322/125/47/21 від 26.04.2021 року вбачається, що за заявою ОСОБА_1 внесено відосмості до ЄРДР №12021105010000641 за ч.1 ст.125 КК України відносно ОСОБА_3 (а.с.21).
Також матеріали справи містять лист Голосіївського управління поліції у м.Києві ГУ НП України №813аз/41/11/7/02-2021 від 14.04.2021 року з якого вбачається, що 22.10.2020 року о 11.00 год. ОСОБА_1 зверталася з повідомленням на спецлінію «102» , що за адресою: АДРЕСА_1 , її син - ОСОБА_3 та його співмешканка - ОСОБА_4 намагаються битися та погрожують розправою (а.с.19).
Крім того, відповідно до талонів-повідомлення єдиного обліку №16878, №18351 від 01.04.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до Голосіївського УП ГУНП в м.Києві з заявою щодо нанесення їй співмешканкою сина - ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, чим завдано фізичного болю та з заявою щодо вчинення відносно неї фізичного та психологічного насильства її сином - ОСОБА_3 та його співмешканкою ОСОБА_4 .
З пояснень заявника ОСОБА_1 , які були надано в судовому засіданні, вбачається, що її син ОСОБА_3 володіє Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 , тобто є співвласником вказаної квартири.
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом був зроблений витяг з Єдиного державного демографічного реєстру.
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи за № 14770205 від 29.04.2021 року заінтересована особа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .
Відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Виходячи з цього, місце реєстрації зацікавленої особи - ОСОБА_3 АДРЕСА_5 , що дає підстави суду вважати, що він має право проживати за місцем його реєстрації.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (East/West Alliance Limited v. Ukraine, № 19336/04, § 166-168, від 23 січня 2014 року).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;
- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи.
Виходячи з викладеного, на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків), встановлено, що існує високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства зацікавленою особою - ОСОБА_3 відносно заявника - ОСОБА_1 та настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи - ОСОБА_1 і такі ризики є реальними.
Беручи до уваги, що ОСОБА_3 зарестрований за адресою:АДРЕСА_5 , що відповідно до чинного законодавства надає йому право проживати за вказаною адресою.
Фактичне проживання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 разом з заявником - ОСОБА_1 , призводить до домашнього насильства та відповідних ризиків з можливим настанням тяжких або особливо тяжких наслідків.
Крім того, застосування до ОСОБА_3 обмежувального припису з покладенням на нього заборони перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , не позбавляє його права власності на вказане майно, а є лише тимчасовим заходом обмеження цього права, задля забезпечення безпеки ОСОБА_1 .
Заінтересовані особи, не з'явившись в судове засідання, пояснень, наданих заявником та її представником не спростували.
За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог заявника.
Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Виходячи з того, що заявником не доведено та не надано достатніх доказів щодо вчинення відносно неї зацікавленою особою - ОСОБА_4 насилля, надавши оцінку ризиків згідно ч. 3 ст. 26 вказаного Закону, суд не вбачає підстав для задоволення заяви в цій частині з урахуванням обраного заявником заходу обмежувального припису.
Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.
Керуючись Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст.ст. 5, 9, 12, 19, 81, 82, 141, 259, 350-1 - 350-6 ЦПК України, суд,
Заяву задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис щодо ОСОБА_3 .
Заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв"язку осбисто і через третіх осіб.
Обмежувальний припис видати строком на 6 (шість) місяців.
В іншій частині заяви відмовити.
Про видачу обмежувального припису кривднику ОСОБА_3 інформувати Голосіївське УП ГУ НП України в м. Києві для взяття його на профілактичний облік.
Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: К.В. Машкевич