18 травня 2021 р.Справа № 480/8953/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,
розглянувши клопотання Головного управління ДПС у Сумській області про подовження строку на усунення недоліків у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 року по справі № 480/8953/20
за позовом Фермерського господарства "АКВІЛОН"
до Головного управління ДПС у Сумській області , Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 року задоволено адміністративний позов Фермерського господарства "АКВІЛОН" до Головного управління ДПС у Сумській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
На зазначене рішення суду Головним управлінням ДПС у Сумській області подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2021 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху.
Надано Головному управлінню ДПС у Сумській області, строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Роз'яснено заявнику апеляційної скарги, що недоліки апеляційної скарги можуть бути усунені шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду квитанції або оригіналу іншого документу про сплату судового збору у розмірі 3153,00 грн. та копій апеляційної скарги, відповідно до кількості учасників справи.
13.05.2021 на виконання вимог ухвали суду від 23.04.2021 про залишення апеляційної скарги без руху від апелянта надійшли копії апеляційних скарг, відповідно до кількості учасників справи та клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору, в обґрунтування якого відповідач вказує, що на даний час у апелянта відсутні кошти для сплати судового збору, що підтверджується випискою з рахунку Головного управління ДПС у Сумській області станом на 11.05.2021. Зауважив, що Головне управління ДПС у Сумській області є бюджетною установою і повністю фінансується з державного бюджету України. Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено фінансування витрат органів Державної фіскальної служби на оплату судового збору, проте, на даний час, кошти, які виділені на сплату судового збору в квітні 2021 року, ще не надійшли на розрахунковий рахунок Головного управління ДПС у Сумській області.
Враховуючи незадовільним майновий стан контролюючого органу із посиланням на п.8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 121 КАС України та на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 14.01.2021 року у справі №0940/2276/18, просить суд продовжити Головному управлінню ДПС у Сумській області строк на усунення недоліків апеляційної скарги по справі №480/8953/20.
Надаючи оцінку поданому клопотанню, слід зазначити наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ст. 8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Безпідставне продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги може призвести до затягнення строку набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у даній справі, та відповідно призведе до надання незаконної переваги одній зі сторін судового процесу - заявника апеляційної скарги.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, слід дійти висновку, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку.
З приводу правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.01.2021 року у справі №0940/2276/18, на яку апелянт посилається в обґрунтування неможливості сплати судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у вказаному рішенні суду касаційної інстанції, зазначено, що в нормах частини другої статті 132 КАС України відсилання до норм Закону України «Про судовий збір», зокрема, до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.
Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у межах справи №0940/2276/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам. Натомість, положення Закону України «Про судовий збір», як і приписи КАС України оперують поняттями юридична особа і суб'єкт владних повноважень, які не є тотожними.
Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, у розумінні процесуального закону статус суб'єкта владних повноважень не можна ототожнювати із статусом юридичної особи, позаяк обов'язкової вимоги щодо наявності у суб'єкта владних повноважень статусу юридичної особи законодавцем не вимагається.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що на відміну від юридичної особи, яка у разі вирішення справи на її користь має право на присудження на її користь усіх судових витрат, у тому числі пов'язаних із сплатою судового збору (ч. 1 ст. 139 КАС України), суб'єкт владних повноважень у випадку задоволення його позовних вимог має право лише на стягнення судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз (ч. 2 ст. 139 КАС України).
Таким чином, відмінність правового статусу юридичної особи і суб'єкта владних повноважень в адміністративному процесі свідчить, що висловлена Великою Палатою Верховного Суду позиція щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам не може за аналогією поширюватися на суб'єктів владних повноважень безвідносно до наявності у них статусу юридичної особи.
Відтак суд приходить до висновку, що положеннями ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не передбачено можливість відстрочення сплати судового збору суб'єкту владних повноважень.
Судом апеляційної інстанції було забезпечено відповідачу можливість сплатити судовий збір та реалізувати право на апеляційне оскарження, однак, це не призвело до сплати судового збору та усунення недоліків апеляційної скарги.
При зверненні до суду апеляційної інстанції з клопотанням про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги надано копію виписки з казначейського рахунку Головного управління ДПС у Сумській області станом на 11.05.2021, з якої вбачається залишок за КЕКВ 2800 - 0,00 грн, однак, як зазначалось вище, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку.
Інших обставин, окрім відсутності коштів, в клопотанні про продовження строку на усунення недоліків не наведено.
Лише відсутність коштів для сплати судового збору без вжиття відповідних заходів у строк, встановлений ухвалою суду від 23.04.2021, не може вважатися належною підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 118, 119, 121, ч. 2 ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Сумській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 року по справі № 480/8953/20 за позовом Фермерського господарства "АКВІЛОН" до Головного управління ДПС у Сумській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Роз'яснити апелянту, що спосіб усунення недоліків поданої апеляційної скарги визначений в ухвалі суду від 23.04.2021.
Надати строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом 5 днів з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити апелянту, що у разі неусунення зазначених недоліків апеляційної скарги, відповідно до ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України скарга буде повернута скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Перцова Т.С.
Судді Жигилій С.П. Русанова В.Б.