19 травня 2021 р. Справа № 440/6241/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2021, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, м. Полтава, повний текст складено 11.01.21 по справі № 440/6241/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Пенсійного фонду України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Пенсійного фонду України (надалі також - відповідачі), в якому просив:
1) визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо здійснення Розрахунку на заборгованість за Постановою КМУ від 22.08.2018 за № 649 ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, яким встановлено наявність заборгованості за Постановаю КМУ № 649 в неналежному розмірі 5822,22 грн замість належного розміру 144740,40 грн;
2) визнати протиправним та скасувати Розрахунок ГУ ПФУ в Полтавській області на заборгованість за Постановою КМУ від 22.08.2018 за № 649 ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, яким встановлено наявність заборгованості за Постановою КМУ № 649 у розмірі 5822,22 грн;
3) визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо здійснення 24.04.2020 виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат в неналежному розмірі 5822,22 грн замість належного розміру 144740,40 грн, нарахованого 01.02.2018 на виконання постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02.11.2017 по справі № 524/6964/17 за період з січня 2016 року по грудень 2017 року та до теперішнього часу в повному обсязі невиплачених;
4) визнати протиправними дії ПФУ з приводу нездійснення належної перевірки обґрунтованості здійсненого ГУ ПФУ в Полтавській області розрахунку суми існуючої у нього перед ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02.11.2017 по справі № 524/6964/17 та невжиття заходів для забезпечення доопрацювання ГУ ПФУ в Полтавській області наданих матеріалів з метою встановлення дійсного розміру існуючої заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду по справі № 524/6964/17;
5) визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області та ПФУ з порушення вимог статті 129-1 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у питанні ухилення ними від належного виконання остаточної і обов'язкової для виконання постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02.11.2017 по справі № 524/6964/17, вчиненого ними шляхом виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02.11.2017 по справі № 524/6964/17 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у сумі 5822,22 грн замість належної суми 144740,40 грн;
6) зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити виплату існуючої заборгованості перед ОСОБА_1 з пенсійних виплат за постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02.11.2017 по справі № 524/6964/17 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у розмірі 138918,18 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 440/6241/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
01.12.2020 разом із відповіддю на відзив ПФУ ОСОБА_1 подано заяву про уточнення позовних вимог від 27.11.2020, в якій останній просив прийняти додатково позовну вимогу - зобов'язати Пенсійний фонд України виділити кошти у розмірі 138018,18 грн для виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду по справі № 524/6964/17 шляхом перерахування таких коштів ГУ ПФУ в Полтавській області /а.с. 106 - 108/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 27.11.2020 повернуто позивачеві.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу для подальшого розгляду судом першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що звернувшись із заявою про уточнення позовних вимог від 27.11.2020, позивач одночасно змінив підстави і предмет позову.
Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотивами оскаржуваної ухвали суду першої інстанції є те, що звертаючись із заявою про уточнення позовних вимог, позивач в порушення частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України одночасно змінює і предмет, і підставу адміністративного позову, а тому така заява позивача не підлягає прийняттю до розгляду у цьому провадженні.
Суд апеляційної інстанції погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції з урахуванням такого.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 08.10.2019 у справі № 0940/1815/18.
Відповідно до частини першої статті 47 КАС України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Колегія суддів зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача (як майнового так і немайнового характеру), стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не дають йому можливості задовольнити свої інтереси.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу та нормативно-правове обґрунтування цих обставин.
Зміна предмету адміністративного позову можлива у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог. Розміром позову є кількісна характеристика позовних вимог. Отже, збільшення або зменшення розміру позовних вимог може відбутися шляхом зміни кількісних характеристик позовних вимог, але в межах спірних правовідносин. Збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі.
Водночас предмет позову кореспондує із способами судового захисту права (змістом позову), які визначені статтею 5 КАС України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що свідчить про обрання позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права або його доповнення, у межах спірних правовідносин.
Зміна підстави адміністративного позову можлива у такі способи: 1) заміна одних фактичних чи правових підстав позову іншими; 2) доповнення фактичних чи правових підстав новими; 3) вилучення деяких із зазначених фактичних чи правових підстав.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - зміну обставин, на яких ґрунтуються вимоги особи, яка звернулася з позовом. Зміна предмету або підстав позову може відбуватися лише у межах спірних правовідносин. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Наслідком розгляду заяви, зміст якої свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову є повернення такої заяви та розгляд раніше заявлених позовних вимог, якщо позивач не відмовляється від позову.
Вказаний вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові 22.01.2020 у справі № 826/19197/16.
Як убачається із заяви про уточнення позовних вимог, позивач викладає додатково позовну вимогу, за якою просить зобов'язати Пенсійний фонд України виділити кошти у розмірі 138018,18 грн для виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду по справі № 524/6964/17 шляхом перерахування таких коштів ГУ ПФУ в Полтавській області. Зазначену вимогу позивач обґрунтовує посиланням на пункт 10 Порядку № 649, який не згадувався у первісній позовній заяві.
Отже, позивач одночасно доповнює первісно поданий позов новими підставами, вказуючи нові правові норми на їх обґрунтування, фактично подаючи новий позов, який є відмінним від первісного предметом та підставами. Відповідно, доводи апеляційної скарги в цій частині щодо того, що позивачем не було порушено приписи частини першої статті 47 КАС України, є необґрунтованими.
З огляду на вказане вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення позивачу заяви про уточнення позовних вимог від 27 листопада 2020 року у справі № 440/6241/20.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 по справі № 440/6241/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич