Іменем України
19 травня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1863/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
05 квітня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації (далі - відповідач, УСЗН Щастинської РДА), в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації від 09 лютого 2021 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини;
зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації призначити ОСОБА_1 та виплачувати допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 09 лютого 2021 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганську народила доньку ОСОБА_2 . Через те, що позивачка мешкала у м.Луганську, отримати свідоцтво про народження дитини не мала змоги. У липні 2020 року, після встановлення юридичного факту народження дитини, позивач отримала свідоцтво про народження. Однак, у зв'язку із запровадженням карантинних заходів на території України та необхідністю зміни паспорту, позивачка змогла звернутись до відповідача із заявою та необхідним пакетом документів про виплату грошової допомоги при народженні дитини лише 01 лютого 2021 року.
09.02.2021 ОСОБА_1 отримала відмову у здійснені такої виплати з посиланням на пропущення строку звернення за допомогою.
На думку позивача, з огляду на проведення ООС, пандемії та те, що вона довгий час не могла отримати паспорт громадянина України, пропуск встановленого законом строку за зверненням для отримання допомоги при народженні дитини був допущений не навмисно та з поважних причин. Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернулась до суду.
Ухвалою суду від 08.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації позовних вимог не визнало про що надало відзив на позовну заяву від 13.04.2021 № 1893 (арк. спр. 34-35), у якому заперечувало проти позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно до статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Дочка заявниці ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заявниця звернулась до управління за державною соціальною допомогою після того як її дитині виповнився один рік, 02 лютого 2021 року.
Згідно п.12 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» від 27.12.2001 року №1751, допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Отже, відповідач вважає, що станом на 18 вересня 2020 року сплинув строк для звернення позивача за призначенням державної соціальної допомоги при народженні дитини, встановлений ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та п.12 Постанови КМУ №1751 від 27.12.2001.
На даний час у чинному законодавстві України відсутні підстави для поновлення строку за призначенням державної соціальної допомоги при народжені дитини.
Таким чином, на думку відповідача, управління не має законних підстав для призначення державної соціальної допомоги при народжені дитини ОСОБА_1 .
Тому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк. спр. 10-13), має статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки від 27.01.2021 № 927-5000336834 (арк. спр. 14).
Позивач має доньку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилась у м. Луганськ. 08.07.2020 отримано свідоцтво про народження дитини НОМЕР_2 (арк. спр. 15).
02.02.2021 позивач звернулась до УСЗН Новоайдарської РДА із заявою про призначення допомоги при народженні дитини (арк. спр. 40-42).
Рішенням УСЗН Новоайдарської РДА від 09.02.2021 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги при народженні дитини у зв'язку з тим, що відповідно до постанови № 1751 від 27.12.2004, соціальна допомога призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 місяців після народження дитини (арк. спр. 49).
Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача, щодо відмови у призначенні державної допомоги при народженні дитини.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
На підставі статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі Закон № 2811-XII).
Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Так, згідно з частиною 1 статті 1 Закону громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.
У відповідності до пункту 2 частиною 1 статті 3 Закону одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.
Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.
За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.
Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).
Суд зазначає, що відповідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
Крім того, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.
У даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
Відповідачем не заперечується належності поданих позивачкою заяви та документів для призначення допомоги. При відмові у призначенні допомоги не зазначалось про такі обставини, а єдиною підставою для не призначення допомоги визначався пропуск позивачкою 12-місячного строку для звернення за її призначенням.
У постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №591/610/16-а зроблено висновок, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини. Тому, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення на сході України бойових дій (що мало наслідком неможливість своєчасного оформлення відповідних документів та звернення за отриманням допомоги), виходячи із завдань адміністративного судочинства, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача призначити позивачу соціальну допомогу при народженні дитини.
Таким чином, за умови звернення позивача з заявою про призначення допомоги при народженні дитини за формою, встановленою Мінсоцполітики, відповідач при прийнятті рішення мав би враховувати наведені висновки Верховного Суду та оцінювати обставини недотримання позивачем строку звернення з заявою.
Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, суд приходить до висновку про те, що з метою повного захисту порушених прав та інтересів особи, необхідним є саме: визнати протиправним та скасувати рішення від 09 лютого 2021 року Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 та як наслідок зобов'язати Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 , державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за її заявою від 02 лютого 2021 року № 158/357579.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності власних дій, не довів належними та допустимими доказами правомірність власних дій, які є предметом оскарження позивачем.
Частиною першою статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
При зверненні до суду із позовом, позивачкою сплачено судовий збір у сумі 908 грн (арк. спр. 8).
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку з тим, що за наслідками розгляду справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки.
Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03196989, місце знаходження: 93500, Луганська обл., смт. Новоайдар, вул. Банківська, б. 31) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації від 09 лютого 2021 року про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини, ОСОБА_1 .
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за її заявою від 02 лютого 2021 року № 158/357579.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації судовий збір у сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень на користь ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Суддя К.Є. Петросян