Іменем України
13 травня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1132/21
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Смішливої Т.В.,
за участю
секретаря судового засідання - Чепурової К.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Корсунського В.В., ордер серії АА № 057778 від 02.03.2021, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 657 від 18.04.2001,
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Корсунського Володимира Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
09.03.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Корсунського Володимира Володимировича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач) в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 15.02.2021 № 92 «Про застосування до працівників УПП в Луганській області ДПП дисциплінарного стягнення» в частині притягнення рядового поліції поліцейського взводу №1 рози №5 батальйону управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 16.02.2021 № 130 о/с «Про особовий склад» в частині звільнення зі служби в поліції рядового поліції поліцейського взводу № 1 роги №5 батальйону управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 з 16.02.2021;
- поновити на службі в поліції рядового поліції поліцейського взводу №1 роти №5 батальйону управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 з 16.02.2021;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16.02.2021 по день ухвалення рішення судом.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив службу в Національній поліції з 11.08.2018 по 16.02.2021, де обіймав посаду рядового поліції поліцейського взводу №1 роти №5 батальйону управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції.
Відповідно до витягу з наказу № 130 о/с від 16.02.2021 «Про особовий склад» звільнено зі служби в поліції рядовою поліції ОСОБА_1 поліцейського взводу № 1 роти № 5 батальйону управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції з 16.02.2021 (підстава - наказ Департаменту патрульної поліції від 15.02.2021 № 92). Позивач з наказом не ознайомлений.
Вважає, що службове розслідування проведено неповно, без урахування матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні та, на думку позивача, не було встановлено жодних вчинків позивача (дій чи бездіяльності), які містять ознаки порушення ним службової дисципліни.
З посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарного статуту Національної поліції України, представник позивача вважає накази протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
29.03.2021 до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечував проти позову (арк. спр. 34-39).
В обґрунтування відзиву зазначено, що позивач проходив службу в Національній поліції з 11.08.2018 по 16.02.2021, де обіймав посаду рядового поліції поліцейського взводу № 1 роти № 5 батальйону УПП в Луганській області ДПП.
Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області № 130 о/с від 16.02.2021 «Про особовий склад» звільнено зі служби в поліції рядового поліції ОСОБА_1 поліцейського взводу № 1 роти № 5 батальйону УПП в Луганській області ДПП з 16.02.2021 (підстава - наказ Департаменту патрульної поліції від 15.02.2021, № 92).
У вищезазначеному наказі пунктом першим зазначено: за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні пункту 1 частини першої статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1 та 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІІ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», абзацу п'ятого пункту 2, пункту 3 та 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, ураховуючи частину третю, пункт 2 частини шостої та частину дванадцяту статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-УПІ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-УІ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», до поліцейського взводу № 1 роти № 5 батальйону УПП в Луганській області ДПП рядового поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Зазначені аргументи в позовній заяві щодо відсутності змістовного висновку дисциплінарної комісії у наказі № 92 не відповідають дійсності, оскільки вони викладені за допомогою кодифікованих законів та правил
Посилання позивача на відсутність доказів ознайомлення останнього із наказом № 92 також спростовуються матеріалами справи, оскільки, до матеріалів службового розслідування долучений оригінал наказу № 92, на другій сторінці якого, позивачем здійснено напис з таким текстом: «ознайомлений 16.02.2021, підпис, ОСОБА_2 ».
Призначення та проведення службового розслідування в Національній поліції України регулюється Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут) і наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» від 07.11.2018 № 893 (наказ - № 893).
Оскільки, службове розслідування відносно позивача проводилося у формі письмового провадження, про що зазначено на першій сторінці висновку службового розслідування, тому в такій ситуації були застосовані приписи пункту 7 розділу V наказу №893, відповідно до якого збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
Дисциплінарна комісія діяла на підставі в межах і у спосіб визначених Законом, тому доводи позивача щодо прийняття рішення у вигляді висновку службового розслідування з інших підстав, аніж наявних фактичних даних у справі у вигляді пояснень не можна брати до уваги.
Пунктом 5 розділу V наказу № 893, визначено, що письмові клопотання поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, про отримання і долучення до матеріалів службового розслідування документів, отримання додаткових пояснень від інших осіб подаються голові або членам дисциплінарної комісії в межах строку проведення службового розслідування.
Пунктом 6 розділу V наказу № 893, визначено, що письмова скарга на дії осіб, які проводять службове розслідування, подається поліцейським, стосовно якого призначено службове розслідування, уповноваженому керівнику. У разі визнання такої скарги обґрунтованою уповноважений керівник у межах строку, встановленого законодавством України, може прийняти рішення про виключення особи, дії якої було оскаржено, зі складу дисциплінарної комісії, а також про призначення відносно неї (у разі виявлення ознак дисциплінарного проступку) службового розслідування.
Позивач не скористався жодним із прав наведених вище, із підстав його не згоди із порядком проведення службового розслідування або не згоди з результатом цього службового розслідування відносно нього.
Позивач, помилково вважає, що єдиним доказам, який свідчить про порушення службової дисципліни, повинен бути обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили, яким встановлена вина позивача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.
Оскільки, службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.
За результатами проведеного службового розслідування, дисциплінарна комісія склала висновок, в якому зазначила, що дисциплінарний проступок виразився в порушенні пункту 1 частини першої статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1 та 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, абзацу п'ятого пункту 2, пункту 3 та 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, згідно з частиною третьою, пунктом 2 частини шостої та частиною дванадцятою статті 19 Дисциплінарного статуту, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту. З урахуванням вказаного дисциплінарною комісією пропонується до поліцейського взводу № 1 роти № 5 батальйону УПП в Луганській області ДПП рядового поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Ухвалою суду від 15.03.2021 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (арк. спр. 26-28).
У судових засіданнях позивач та його представник позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач участь свого представника у розгляді справи не забезпечив. Представником відповідача 01.04.2021 надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, а 12.05.2021 надіслав до суду клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з перебуванням у відпустці з 11 по 25 травня 2021 року.
Вирішуючи вказане клопотання судом враховано, що відповідно до частини другої статті 223 КАС України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Провадження у справі відкрито 15.03.2021, розгляд справи розпочато у судовому засіданні 09.04.2021, а розгляд справи, з урахуванням встановлених КАС України строків для цієї категорії справ, необхідно завершити до 15.05.2021, а тому у задоволенні клопотання представника відповідача відмовлено усною ухвалою суду, що занесено до протоколу судового засідання.
Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Згідно записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 14.08.2018, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , наказом № 86 о/с від 10.08.2018 прийнятий на службу до Національної поліції з 11.08.2018 (арк. спр. 11).
Відповідно до наказу № 656 о/с від 07.09.2020 «Про особовий склад» ОСОБА_1 призначено на посаду по управлінню патрульної поліції в Луганській області поліцейським взводу № 1 роти № 5 батальйону (арк. спр. 55).
13.10.2018 позивач прийняв присягу працівника поліції (арк. спр. 114).
12.01.2021 до Департаменту патрульної поліції надійшла доповідна записка начальника УПП в Луганській області ДПП Левченка В. «Про призначення службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни», у якій зазначено, що 12.01.2021 до управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Луганській області ДПП) за № 120 з Луганського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - Луганське управління ДВБ НПУ) надійшло Подання про усунення виявлених недоліків та вжиття відповідних заходів реагування (вих. № 98/42-12/03-2021 від 12.01.2021), в якому міститься інформація про можливе отримання неправомірної вигоди поліцейським взводу № 1 роти № 5 батальйону УПП в Луганській області ДПП рядовим поліції Красюком М.Ю. 09.01.2021 у місті Сєвєродонецьку Луганської області.
Встановлено, що 08.01.2021 о 23.29 на скорочений номер екстреного виклику поліції «102» (далі - скорочений номер «102») надійшло повідомлення від ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що 05.01.2021 після сімейної сварки, пішов з дому її чоловік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Цей виклик зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події (далі - журнал СО) Сєвєродонецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - Сєвєродонецький ВП ГУНП в Луганській області) від 08.01.2021 № 600 та відпрацьовано слідчо-оперативною групою цього підрозділу. За фактом безвісти зниклого ОСОБА_4 було орієнтовано, зокрема, і наряди УПП в Луганській області ДПП.
09.01.2021 близько 11.00 ОСОБА_3 зателефонував невідомий та повідомив, що її чоловік вчинив бійку та знаходиться у відділку поліції, а для вирішення питання потрібні грошові кошти в розмірі 700 доларів США, які потрібно передати водієві таксі на автомобілі ВАЗ 2104 червоного кольору, котрий відвезе їх до торгівельно - розважального центру (далі - ТРЦ) «Джаз» у місті Сєвєродонецьку, після чого її чоловіка відпустять
Працівниками Луганського управління ДВБ НПУ спільно з працівниками відділу кримінальної поліції Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області ініційовано зустріч з невідомим чоловіком, який телефонував ОСОБА_3 з метою передачі йому 700 доларів США. Цього ж дня близько 12.00 на зустріч із ОСОБА_3 в обумовлене місце приїхав невідомий чоловік в цивільному одязі, який був запрошений до Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області для з'ясування обставин вказаної події. Під час проведення з ним першочергових заходів працівниками правоохоронних органів встановлено, що він є поліцейським взводу № 1 роти № 5 батальйону УПП в Луганській області ДПП рядовий поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спеціальний жетон № 0156714, який дізнався про звернення ОСОБА_3 до поліції за фактом зникнення чоловіка з добових орієнтувань та намагався шахрайським шляхом заволодіти її грошовими коштами (арк. спр. 46-47).
Наказом Департаменту патрульної поліції від 12.01.2021 № 41 призначено проведення службового розслідування з метою повної, усебічної та об'єктивної перевірки причин та обставин можливого порушення службове дисципліни поліцейським взводу № 1 роти № 5 батальйону управлінні патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Луганській області ДПП) рядовим поліції ОСОБА_1 , що виразилося у можливому вимаганні ним неправомірної вигоди 09.01.2021 у місті Сєвєродонецьку Луганської області, за фактом чого, що Територіальним відділом Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Краматорську, 09.01.2021 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62021050000000036 за частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, утворено дисциплінарну комісію та відсторонено ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків, вилучено у позивача на період проведення службового розслідування службове посвідчення, спеціальний нагрудний знак та табельну вогнепальну зброю (арк. спр. 44, 45).
Суд зазначає, що на примірнику вказаного наказу міститься напис «ознайомлений 14.01.2021 підпис ОСОБА_2 ».
Під час службового розслідування, опитаний 14.01.2021 позивач надав пояснення, що 09.01.2021, перебуваючи на вихідному дні, приблизно о 01.00 побачив у групі «Орієнтування» в месенджері Telegram, повідомлення про те, що на лінію «102» звернулась жінка на ім'я ОСОБА_5 , точних анкетний даних якої не пам'ятає, яка заявила про те, що її чоловік після сварки пішов з дому та не повернувся. У зв'язку із борговим зобов'язанням, які він не встигав сплатити вчасно, приблизно о 08.00 вирішив зателефонувати вищевказаній жінці за номером телефону, зазначеному у повідомленні на лінію «102», та, не називаючи своїх даних, а також своєї посади та звання, повідомив, що її чоловік потрапив у бійку та на даний час знаходиться у Сєвєродонецькому відділі поліції. Зазначений факт був вигаданий з метою отримання грошових коштів від вищевказаної громадянки за вирішення питання щодо визволення її чоловіка з поліції. Так, запропонував зазначеній громадянці передати йому грошові кошти у сумі 1000 (одна тисяча) доларів, після чого остання передзвонила йому та повідомила., що 1000 доларів в неї немає, та вона змогла знайти лише 700 (сімсот) доларів. Потім він пояснив останній яким чином вона повинна передати кошти через таксиста, а коли вказаний заявницею автомобіль прибув до місця перебування ОСОБА_1 намагався забрати пакет з грошима у водія, однак, був затриманий співробітниками поліції та доставлений до Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області (арк. спр. 61).
З досліджених судом матеріалів службового розслідування судом встановлено, що під час його проведення опитано не лише ОСОБА_1 , який докладно пояснив обставини вчинення ним дисциплінарного проступку, а також ОСОБА_3 , особу, у якої ОСОБА_1 вимагав грошові кошти (арк. спр. 60), оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_6 , який приймав участь у затриманні (арк. спр. 59) та безпосереднього керівника позивача - ОСОБА_7 (арк. спр. 62), витребувано інформацію про звернення ОСОБА_3 до поліції (арк. спр. 56-58), а також зібрано матеріали, які характеризують особу ОСОБА_1 (арк. спр. 63-66).
За результатами проведеного службового розслідування складено висновок, який затверджено начальником Департаменту патрульної поліції 10.02.2021 (арк. спр. 14-19, 48-53).
У висновку зазначено, що відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування, знайшли своє підтвердження, а також комісією запропоновано за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні пункту 1 частини першої статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1 та 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІІ, абзацу п'ятого пункту 2, пункту 3 та 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, згідно з частиною третьою, пунктом 2 частини шості та частиною дванадцятою статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІІ, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, дисциплінарною комісією пропонується до поліцейського взводу № 1 роти № 5 батальйону УПП в Луганській області І рядового поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом від 15.02.2021 № 92 «Про застосування до працівника управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення» за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні пункту 1 частини першої статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1 та 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІІ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», абзацу п'ятого пункту 2, пункту 3 та 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, ураховуючи частину третю, пункт 2 частини шостої та частину дванадцяту статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», до поліцейського взводу № 1 роти № 5 батальйону УПП в Луганській області ДПП рядового поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (арк. спр. 13, 71).
Зі вказаним наказом позивач ознайомлений 16.02.2021 під підпис, про що зазначено на зворотному боці наказу.
Наказом від 16.02.2021 № 130о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з 16.02.2021, на підставі наказу Департаменту патрульної поліції від 15.02.2021 № 92 (арк. спр. 12, 72).
З вказаним наказом позивач також ознайомлений 16.02.2021 під підпис.
Не погоджуючись з вказаними наказами позивач звернувся до суду за їх оскарженням та поновленням в органах поліції.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовано, зокрема, Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII “Про Національну поліцію” (далі - Закон № 580), Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VІІІ (далі - Дисциплінарний статут), Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, Присягою працівника поліції.
Частинами першою, другою статті 19 Закону № 580-VIII передбачено, що в разі вчинення протиправних діянь, поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580 поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Згідно пункту 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
Згідно вимог абз. 6 п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.
Відповідно до п. 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, поліцейський за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Аналізуючи положення Дисциплінарного статуту, суд дійшов висновку, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені, повазі честі і гідності інших осіб та поліцейських, дотриманні норм етичної поведінки.
Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Статтею 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту серед інших передбачено, що до поліцейських може застосовуватись такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Згідно з частини 1 та 15 статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
Відповідно до статті 17 Дисциплінарного статуту відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади) є тимчасовим заходом на час проведення службового розслідування та може бути застосовано до поліцейського у разі, якщо обставини виявленого дисциплінарного проступку унеможливлюють виконання посадових (функціональних) обов'язків ним або іншим поліцейським, а також якщо виконання поліцейським посадових (функціональних) обов'язків перешкоджає встановленню обставин виявленого дисциплінарного проступку. Відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади) оформляється письмовим наказом керівника, до повноважень якого належить призначення на посаду та звільнення з посади поліцейського, та не може перевищувати строку, передбаченого для проведення службового розслідування або зазначеного в рішенні суду. Відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади) у разі вчинення ним корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією, здійснюється відповідно до Закону України "Про запобігання корупції". Поліцейський, якому повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання службових обов'язків (посади) в порядку, визначеному законом. На період відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади) у поліцейського вилучається службове посвідчення, спеціальний нагрудний знак, табельна вогнепальна зброя та спеціальні засоби.
Під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право, зокрема, надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи (стаття 18 Дисциплінарного статуту).
За результатами службового розслідування складається висновок, у якому, крім іншого, зазначаються обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, відомості, що характеризують поліцейського, висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (стаття 19 Дисциплінарного статуту).
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення службового розслідування позивача стали обставини, викладені в доповідній записці начальника УПП в Луганській області ДПП Левченка В. «Про призначення службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни».
Згідно з пунктом 6 частини першої статтею 77 Закону № 580 поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції здійснюється керівниками, які уповноважені приймати на службу до поліції, призначати на посаду та присвоювати спеціальне звання. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу (статті 20, 22 Дисциплінарного статуту).
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807.
Позивач у позові посилається на неповноту службового розслідування, оскільки в основу висновку покладені пояснення ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 та не зазначено на матеріали кримінального провадження.
Суд наголошує, що категорія корупційних злочинів несе собою серйозний характер та посилену відповідальність за їх вчинення, а відтак особливість їх розгляду потребує посиленого з'ясування всіх обставин з врахуванням вимог спеціального антикорупційного законодавства.
Однак, в основу висновку службового розслідування комісія не покладає факт доведеності вини позивача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України.
Судом встановлено, що під час службового розслідування позивачем надано пояснення щодо обставин за яких він мав намір отримати кошти від громадянки ОСОБА_3 та вказано, що такі дії він вчиняв задля своєї вигоди з використанням службового становища, оскільки про обставини звернення ОСОБА_8 до поліції йому стало відомо у зв'язку зі своїм службовим становищем (арк. спр. 61).
При цьому суд зазначає, що під час проведення службового розслідування опитано ОСОБА_3 , яка пояснила, що 08.01.2021 о 23.30 вона звернулась на скорочений номер «102» за фактом того, що її чоловік пішов з дому та не повернувся. Після чого, 09.01.2021 о 09.00 їй на мобільний телефон зателефонував невідомий та повідомив, що він із поліції та що її чоловік знаходиться у відділку поліції за адресою: вул. Партизанська, м. Сєвєродонецьк через бійку, яку він вчинив. Також невідомий пояснив, що ОСОБА_3 може забрати свого чоловіка з поліції, але для цього їй потрібно взяти з собою грошові кошти в сумі 1000 (одна тисяча) доларів США, Далі ОСОБА_3 запитала, яким чином вона може передати гроші та забрати свого чоловіка, на що невідомий сказав їй, щоб вона передала йому гроші якимось чином через іншу особу. Опитувана відповіла останньому, що передзвонить, а сама зателефонувала до поліції та з'ясувала, що її чоловік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відділку поліції не перебуває та раніше не доставлявся, після чого повідомила про вимагання у неї грошей. Також вона розповіла про подальші переговори з особою, яка вимагала у неї кошти, про обставини передачі грошових коштів.
Таким чином, суд зазначає, що факт неетичної поведінки позивача підтверджено матеріалами службового розслідування.
При цьому, будучи обізнаним про проведення щодо нього службового розслідування, оскільки позивача своєчасно ознайомлено з наказом про його призначення, надавши письмові пояснення в рамках службового розслідування, позивач під час проведення службового розслідування жодних клопотань щодо витребування додаткових матеріалів, чи відібрання пояснень від певних осіб не заявляв, про що повідомив також суду під час розгляду справи.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських.
Відповідно до пунктів 1-3 розділу І цих Правил вони є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
Відповідно до пункту 3 Розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Отже, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
При цьому суд зазначає, що підвищені вимоги до поліцейського висуваються як під час несення ним служби у робочий час, так і в неробочий час.
Таким чином, поліцейський в будь-який час та за будь-яких обставин зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики та чинного законодавства, бути взірцем для громадян, та не допускати зі свого боку дій, які підривають авторитет та довіру громадян до поліції.
Суд підкреслює, що обов'язок поліцейського полягає у тому, щоб неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, поважати і не порушувати прав і свобод людини та дотримуватися службової дисципліни.
В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби стала його негативна поведінка у поза службовий час, вчинення негативних дій щодо цивільної особи з використанням свого посадового становища.
Тобто звільнення позивача зі служби в поліції відбулося саме у зв'язку з порушенням останнім службової дисципліни, що виявилося у порушенні вимог Дисциплінарного статуту та Правил етичної поведінки поліцейських.
Відсутність покарання такої поведінки може створити негативне відношення свідків до авторитету поліції та ілюзію безкарності особового складу поліції.
Суд наголошує, що відсутність факту притягнення позивача до кримінальної відповідальності не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції.
Таким чином, враховуючи тяжкість проступку, наслідки проступку, які, як правильно зазначив відповідач, фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, суд вважає правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Згідно з положеннями статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
При цьому, наявність, або відсутність обвинувального вироку щодо позивача не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку (невиконання чи неналежне виконання позивачем службової дисципліни) в його діях.
Вказана позиція, зокрема, зазначена в постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 804/676/18 та від 30.03.2021 у справі № 824/1349/19-а.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Суд звертає увагу, що з матеріалів службового розслідування вбачається, що комісією, яка проводила службове розслідування, не вирішувалося питання вчинення позивачем кримінального правопорушення, а лише проводилася перевірка відомостей про можливу причетність до скоєння кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, і при прийнятті оскаржуваного наказу здійснювалася оцінка на предмет дотримання позивачем норм і правил етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до органів поліції.
У висновку службового розслідування встановлені факти і з'ясовані обставини, що мають значення виключно для прийняття рішення щодо наявності підстав для дисциплінарної відповідальності позивача та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні інкримінованому їй кримінальному правопорушенні.
Під час прийняття оскаржуваного наказу відповідачем самостійно надано оцінку допустимості, належності та обґрунтованості висновків службового розслідування, яким встановлено у діях позивача ознаки дисциплінарного проступку. Відповідачем встановлювалася наявність чи відсутність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, а не кримінального правопорушення.
Суд не приймає до уваги посилання позивача про не ознайомлення з наказом № 41 від 12.01.2021, оскільки на зворотному боці наказу міститься підпис позивача (арк. спр. 45).
З урахуванням досліджених під час розгляду справи доказів суд вважає, що службовим розслідуванням підтверджено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що дискредитує звання працівника органів Національної поліції. Так, матеріалами службового розслідування зафіксовано, що позивач своїми діями грубо порушив вимоги ч. 3 статті 1 Дисциплінарного статуту, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки поліцейських.
При цьому, у висновку службового розслідування зазначено, що обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського не встановлено.
Позивачем, у свою чергу, не спростовані встановлені відповідачем обставини допущення грубого порушення службової дисципліни, що свідчить про дискредитацію звання поліцейського і негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.
При цьому, відповідно до Рекомендації Rec (2001) №10 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам “Про Європейський кодекс поліцейської етики” працівники поліції, на усіх рівнях службової кар'єри, повинні відбиратися на посади на основі особистої кваліфікації та досвіду, що відповідає цілям поліції. Працівників поліції мають характеризувати такі якості: логічність суджень, відкритість, зрілість, доброчесність, комунікативність і, де це необхідно, наявність лідерських та управлінських навичок <…> (пункти 22,23).
У пунктах 33, 59 зазначеної Рекомендації указано, що поліція повинна бути відповідальною перед державою, громадянами та їх представниками, а також підлягати ефективному зовнішньому контролю. Застосування дисциплінарних стягнень щодо співробітників поліції повинно здійснюватися під наглядом незалежного органу або суду.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскаржених наказів, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Корсунського Володимира Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено та підписано 18 травня 2021 року.
Суддя Т.В. Смішлива