Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" травня 2021 р. Справа № 910/3822/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", м. Харків
про стягнення 33411,16 грн.
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування", м. Київ (далі за текстом - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", м. Харків (далі за текстом - відповідач) суму майнової шкоди 33411,16 грн.
Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Позов обґрунтовано з посиланням те на що 01.05.2020 сталося ДТП, внаслідок якого зазнав ушкодження застрахований позивачем автомобіль. В подальшому, позивачем, як страхувальником, відповідно до договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 862/19-Т/Х/01 від 24.06.2019 виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 36011,16 грн, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як особи яка застрахувала цивільно-правову відповідальність особи винної в скоєнні вказаного ДТП, та наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2021 зазначену позовну заяву передано за підсудністю до господарського суду Харківської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.04.2021 відкрито провадження у справі № 910/3822/21; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв'язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вказаної ухвали від 07.04.2021.
Позивачем копію ухвали від 07.04.2021 отримано 12.04.2021, про що свідчить зворотне поштове повідомлення № 008815/1, згідно з яким на адресу останнього надсилалась поштова кореспонденція (а. с. 48).
Відповідач також отримав 13.04.2021 копію ухвали від 07.04.2021, про що свідчить зворотне поштове повідомлення № 008815/2, згідно з яким на адресу останнього надсилалась поштова кореспонденція (а. с. 47).
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення сторін про розгляд даної справи, а останні в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про розгляд судом справи.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 07.04.2021.
Позивач надіслав на адресу суду заяву про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат (вх. № 10163 від 05.05.2021), в якій просить суд вирішити питання про понесені позивачем судові витрати у справі № 910/3822/21 та стягнути з відповідача на свою користь 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу пов'язані з розглядом даної справи.
Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_1 , як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 862/19-Т/Х/01 від 24.06.2019 (далі -договір; а. с. 3-11), предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону та пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом (надалі - ТЗ) та іншим майном, вказаним у розділах 5, 6 цього договору.
01.05.2020 по пр.-ту Науки, 18/1 у м. Харків сталося ДТП за участі транспортних засобів BMW д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 (винуватець ДТП) та автомобіля BMW д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок якого автомобіль BMW д.н.з. НОМЕР_2 зазнав механічних ушкоджень.
Відповідно до постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.06.2020 у справі № 638/6268/20 під час зазначеної ДТП водій ОСОБА_2 порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП України. Як наслідок, водій ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Дана постанова набрала законної сили.
04.05.2020 ОСОБА_1 звернулась до позивача із заявою № 006.01467520 (а. с. 25) про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Згідно з рахунком-фактурою № РХ000004236 від 05.05.2020 (а. с. 16), складеними ТОВ «Бавария Моторс», визначено вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля в розмірі 36011,16 грн.
Позивачем на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 04.05.2020 та рахунку ТОВ «Бавария Моторс» № РХ000004236 від 05.05.2020 визнано ДТП за участі автомобілів BMW д.н.з. НОМЕР_1 та BMW д.н.з. НОМЕР_2 , страховим випадком, про що складено страховий акт № 006.01467520-1 від 07.05.2020 (а. с. 15).
Враховуючи викладені обставини позивачем на підставі умов договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 862/19-Т/Х/01 від 24.06.2019 виплачено ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 36011,16 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 24025585 від 07.05.2020 (а. с. 18).
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля BMW д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 застрахована відповідачем згідно з полісом серії АО № 004467083 діючим станом на 01.05.2020, яким також передбачено ліміт відповідальності за шкоду майну в розмірі 130000 грн.
З посиланням на зазначені обставини, позивач засобами електронного зв'язку звернувся до відповідача з претензією від 08.05.2020 (а. с. 26), в якій керуючись, зокрема, ст. 27 Закону України “Про страхування” просив відшкодувати сплачене страхове відшкодування у розмірі 33411,16 грн. (за виключенням франшизи в сумі 2600 грн.)
Однак, відповіді на вказану претензію відповідач не надав, та вимоги позивача залишив без задоволення.
Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовною заявою у даній справі.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з п. 1 ст. 76, п. 1 ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пунктом 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.
Особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як безпосередній її заподіювач, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розраховану за правилами цього підпункту.
Пунктом 22.1 статті 22 зазначеного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
Статтею 29 цього ж Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі ст. 29 та п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
У справі що розглядається, у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право вимоги якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, за мінусом франшизи.
У даному випадку, розмір заподіяної матеріальної шкоди в результаті ДТП визначено рахунком-фактурою № РХ000004236 від 05.05.2020 (а. с. 16), складеними ТОВ «Бавария Моторс», та становить 36011,16 грн.
Як вже зазначалося, дана сума відшкодована позивачем на користь страхувальника в повному обсязі, а саме, сплачено на його користь 36011,16 грн.
В силу положень ст. 993 ЦК України, та ст. 27 Закону України "Про страхування" відповідач має відшкодувати позивачу сплачене ним страхове відшкодування за виключенням франшизи.
В силу положень ст. 993 ЦК України, та ст. 27 Закону України "Про страхування" відповідач має відшкодувати позивачу сплачене ним страхове відшкодування за виключенням франшизи.
Як свідчать матеріали справи, розмір франшизи в даному випадку становить 2600 грн. Таким чином, відповідач має відшкодувати позивачу 33411,16 грн.
Зазначене свідчить про законність та обґрунтованість заявленого позивачем позову, та є підставами для його задоволення.
За таких обставин, за результатами розгляду справи з відповідач на користь позивача підлягають стягненню 33411,16 грн. майнової шкоди (тобто страхового відшкодування в порядку суброгації).
Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Як свідчать матеріали справи, в зв'язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката з метою надання останнім правової допомоги, в т.ч. пов'язаної зі зверненням до суду з позовом у даній справі.
Зокрема, 11.01.2019 між позивачем та адвокатом Даниловим Анатолієм Григоровичем укладено договір про надання правової допомоги № 110119 (а. с. 53), відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов'язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а довіритель зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.
Згідно з п. 3.1 договору за правову допомогу, передбачену п. 1.2 договору, довіритель сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному додатком № 1 до цього договору.
Додатком № 1 до договору (акт виконаних робіт) від 19.04.2021 (а. с. 56) сторонами конкретизовано перелік послуг, які адвокат Данилов Анатолій Григорович надав позивачу в зв'язку з розглядом даної справи № 910/3822/21, та вказано вартість цих послуг.
За змістом п. 4 вказаного додатку (акту виконаних робіт) вартість послуг адвоката за цим актом та відповідно до розрахунку складає 5000,00 грн.
Адвокат Данилов Анатолій Григорович виставив позивачу до сплати рахунок № 910/3822/21 від 19.04.2021 на суму 5000 грн.
Позивач сплатив на користь адвоката 5000,00 грн за надання правової допомоги в межах справи № 910/3822/21, що підтверджується платіжним дорученням № 21168834 від 21.04.2021 (а. с. 55).
Зазначені витрати за надання послуг професійної правничої допомоги і були заявлені позивачем до стягнення з відповідача
Суд констатує, що відповідач в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не надав суду доказів неспіврозмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу та не заявляв відповідного клопотання про їх зменшення.
Таким чином, дослідивши надані позивач договір та акт надання послуг, врахувавши характер спору по даній справі, ступінь її складності, суму заявленого позову, розмір заявлених до стягнення та задоволених судом позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі заявлених до стягнення 5000 грн.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
За таких обставин, суд покладає на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн., та витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (адреса: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 63; код ЄДРПОУ 21186813) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154; код ЄДРПОУ 33908322):
33411,16 грн. майнової шкоди;
5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу;
2270,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак