"17" травня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/425/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/425/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агробізнес» (вул. Будівельників, № 1, м. Рівне, 33016, код ЄДРПОУ 37022936)
до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградна Лоза» (вул. Леніна, № 15-Д, с. Широка Балка, Біляївський р-н, Одеська обл., 67653, код ЄДРПОУ 32012525)
про стягнення 202 631,44 грн.,
1. Суть спору.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агробізнес» (надалі - ТОВ «Захід Агробізнес») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградна Лоза» (надалі - СГТОВ «Виноградна Лоза) про стягнення заборгованості за договором поставки №323-3БМ-20 від 23.03.2020р. в сумі 202 631,44 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 166 699,91 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 3838,56 грн., відсотків річних у розмірі 11 731,54 грн., штрафу в розмірі 25 188,30 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов вказаного договору поставки щодо оплати вартості переданого відповідачу товару.
2. Короткий зміст аргументів учасників справи
В обґрунтування заявлених вимог, Позивач зазначає наступне.
16 березня 2020 року між ТОВ «Захід Агробізнес» та СГТОВ «Виноградна Лоза» було укладено Договір поставки №323-З-БМ-20, відповідно до умов якого Позивач зобов'язується передати (поставити) у зумовлений сірок Відповідачу засоби захисту рослин та іншу продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Так, за ствердженнями Позивача, ним було передано у власність Відповідачу за договором № 323-З-БМ-20 товар на загальну суму 291941,51 грн.
Наразі позивач зазначає, що Відповідачем за договором поставки № 323-З-БМ-20 від 23.03.2020р. було оплачено 166000,00 грн., однак на даний момент відповідачем не було оплачено поставлений товар зі строком оплати до 01.10.2020р., тому у Відповідача існує основний борг без врахування штрафних санкцій на загальну суму 125941,51 грн. з ПДВ, що підтверджується договором, специфікаціями, видатковими накладними та актом звірки взаєморозрахунків від 15.02.2021р.
Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору ціна, загальна вартість товару та строки оплати вказуються в специфікаціях.
Таким чином, як стверджує Позивач, ним згідно умов вказаного договору свої зобов'язання виконано в повному обсязі, товар до Відповідача був доставлений і Відповідачем отриманий.
Крім того, за неналежне виконання Відповідачем умов договору Позивачем здійснено нарахування пені, розмір якої з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу складає за розрахунком Позивача 3838,56 грн., відсотки річних у розмірі 11731,54 грн. та штраф у сумі 25188,30 грн.
Так, Позивач, посилаючись на умови Договору поставки №323-З-БМ-20 від 23.03.2020р. та норми чинного національного законодавства, доходить висновку про наявність заборгованості СГТОВ «Виноградна Лоза» перед ТОВ «Захід Агробізнес» у загальному розмірі 166 699,91 грн.
Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2021 позовна заява вх.№ 443/21 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
24.02.2021р. ухвалою Господарського суду Одеської області залишено без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агробізнес» (вх. №443/21 від 19.02.2021р.) та встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Захід Агробізнес» строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
15 березня 2021 року до Господарського суду Одеської області надійшла заява ТОВ «Захід Агробізнес» про усунення недоліків за вх.№6948/21.
Між тим, Позивач, у позовній заяві за вх.№ 443/21, просив суд розглянути справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агробізнес» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградна Лоза» у порядку спрощеного позовного провадження з метою швидкого врегулювання спору.
Частиною 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
За змістом ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
18 березня 2021 року ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№443/21) до розгляду та відкрито провадження у справі №916/425/21.Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов із врахуванням вимог ст.165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України, докази отримання ухвали надати суду; надіслати копію відзиву та доданих до нього доказів позивачу одночасно з надісланням відзиву до суду; відповідні докази надіслання надати до суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Про судовий розгляд справи № 916/425/21 сторони повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвали суду від 18.03.2021р., зокрема, відповідачу - 27.03.2021р. (9157/21 від 31.03.2021р.). Позивачу направлено копію ухвали суду від 18.03.2021р. на зазначену ним в позовній заяві електронну адресу: yurzachidagro@ukr.net.
Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.
Згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу учасники справи, мають право, серед іншого, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень та подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Отже, відповідач був обізнаний про розгляд справи № 916/425/21, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне в матеріалах справи, та не був позбавлений можливості надати суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Проте відповідач не скористався своїм процесуальними правами, передбаченими чинним законодавством.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підставою для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
17.05.2021 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.
4. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
23.03.2020р. між ТОВ «Захід Агробізнес» (Постачальник) та СГТОВ «Виноградна Лоза» (Покупець) було укладено договір поставки засобів захисту рослин №323-З-БМ-20, відповідно до п. 1.1 якого за цим договором Постачальник зобов'язується передати (поставити) Покупцеві засоби захисту рослин та іншу продукцію (надалі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з п. 2.1 договору поставки №323-З-БМ-20 від 23.03.2020р. загальна кількість та асортимент товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення, упаковка та маркування, строк поставки й інші умови, визначаються специфікаціями (додатками до цього договору), які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 3.2 договору приймання товару по кількості та якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по кількості № П-6, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по якості № П-7 та інших нормативних документів, які регламентують приймання товару.
Відповідно до п. 3.3 договору поставки №323-З-БМ-20 від 23.03.2020р. приймання товару по кількості і якості проводиться Покупцем в момент його отримання від Постачальника. Покупець зобов'язаний перевірити кількість товару, його вагу, цілісність тари, пломб на ній (якщо вони присутні), відсутність ознак ушкодження і псування товару, й у випадку їхнього виявлення негайно, до закінчення прийому, письмово про це заявити Постачальнику. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим Покупцем по кількості та якості. Покупець має право за власний рахунок перевірити якість товару у лабораторії, акредитованій на проведення таких досліджень, за умови наявності в лабораторії аналітичного стандарту діючої речовини, необхідного обладнання та реактивів. Відбір проб товару для такого дослідження має бути проведений з використанням зразків товару із непошкодженої та опломбованої тари за обов'язкової участі повноважних представників Постачальника та Покупця.
В п. 3.4 договору зазначено, що претензії покупця щодо кількості та якості товару розглядаються Постачальником і можуть бути визнані обґрунтованими тільки при умовах:
- виклику представника Постачальника для складання акту про невідповідність якісному та кількісному складу товару, або ж отриманням покупцем письмової згоди Постачальника на складання такого акту без участі представника Постачальника;
- дотримання Покупцем вимог пунктів 3.2, 3.3 цього договору, а також вимог інструкцій виробника, інших нормативних документів по прийманню, транспортуванню, зберіганню товару.
Умовами п.п. 4.1- 4.3 договору поставки №323-З-БМ-20 від 23.03.2020р. передбачено, що ціна товару та загальна вартість товару вказується в специфікаціях. Покупець оплачує товар у строки, зазначені у специфікаціях. Оплата товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів у національній валюті платіжним дорученням на зазначений в кінці тексту договору розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата товару здійснюється з урахуванням положень п. 4.4 даного договору.
Згідно п. 4.4 договору сторони домовились визначити еквівалент ціни та загальної вартості товару в іноземній валюті (в доларах США). Еквівалент ціни товару в доларах США визначається шляхом ділення ціни товару згідно специфікацій в гривнях на курс продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) до української гривні на дату, що передує даті укладання (підписання) сторонами відповідної специфікації.
Ціна товару, що постачається на умовах попередньої оплати визначаться шляхом множення еквівалента ціни товару в доларах США на курс продажу долара США на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті фактичної оплати.
Ціна товару, що постачається на умовах товарного кредиту визначається шляхом множення еквівалента ціни товару на курс продажу в доларах США на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті фактичного відвантаження. Зміна ціни товару на дату відвантаження фіксується постачальником у видатковій накладній та не потребує додаткових угод чи погоджень обома сторонами договору.
Сторони погодились, що сума в гривнях, яку Покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, що поставлений на умовах товарного кредиту (авансу та після оплати), визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в доларах США на курс продажу долара США на міжбанківському валютному ринку до української гривні, на дату, що передує даті здійснення такої оплати.
При цьому курс продажу долара США на МВРУ визначається виходячи із середнього курсу продажу долара США, опублікованого на сайті: http://fmance. ua/ua/currency/#interbank.
Положення цього пункту 4.4 застосовуються при збільшенні курсу продажу долару США на МВРУ до гривні на 1 і більше % (різниця між курсом, що зазначений у специфікації та курсом, що діє на момент здійснення оплати за товар або на дату відвантаження товару).
Для розрахунків по цьому договору Постачальником можуть виписуватися рахунки на оплату, які мають містити обов'язкові посилання на назву та номер цього договору й найменування сторін.
Відповідно до п.п. 5.1.1 п. 5.1 договору Постачальник зобов'язаний передавати товар у власність Покупця у строки та у місці призначення, зазначені в специфікаціях.
В п.п. 5.2.1, 5.2.2 п. 5.2 договору зазначено, що Покупець зобов'язаний: приймати товар в строки та на умовах цього договору; своєчасно оплачувати товар на умовах та в порядку, що визначені даним договором та додатками до нього.
За положеннями п. 6.1 договору сторони погодили, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність за цим договором та у відповідності з діючим законодавством України.
Підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 договору передбачено, що у випадку порушення термінів або умов оплати товару Покупець зобов'язаний, на вимогу Постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25 річних.
Відповідно до п. 6.5 договору поставки №323-З-БМ-20 від 23.03.2020р. сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним договором не припиняється строком, визначеним ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.
Умовами п. 6.8 договору поставки №323-З-БМ-20 від 23.03.2020р. передбачено, що за невиконання чи/або неналежне виконання даного договору Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.
За умовами п. 7.3 договору зміна форми та порядку розрахунку можлива лише за згодою сторін через оформлення відповідного двостороннього письмового документу (акт, протокол, угода).
В п. 7.6 договору передбачено, що всі суперечки та розбіжності, що можуть виникнути за даним договором або у зв'язку з ним, сторони вирішують шляхом переговорів або в судовому порядку.
Згідно п. 8.1 договору усі додатки до цього договору, що укладені на виконання умов договору є його невід'ємною частиною.
В п. 8.2 договору передбачено, що усі документи укладені на виконання цього договору (протоколи, акти, рахунки, заяви, претензії, листи, видаткові накладні тощо) є дійсними лише коли вони підписані уповноваженими особами сторін.
Відповідно до п. 8.3 договору всі зміни та доповнення до цього договору є обов'язковими для сторін, якщо вони викладені в письмовій формі й підписані повноважними представниками сторін зі скріпленням печатками сторін, якщо інше не передбачено умовами даного договору.
За положеннями п. 8.5 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31 грудня 2020р., а щодо невиконаних до цього дня зобов'язань та відповідальності - до повного їх виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п.2.1 договору поставки №323-ЗБМ-20 від 23.03.2020р. між сторонами по справі було підписано наступні специфікації:
- специфікація №1 від 23.03.2020р. на загальну суму 111 306,66 грн., в якій сторонами погоджено умови поставки за Інкотермс-2010 та місце поставки товару: DDP, 67653, Одеська область, Біляївський район, с. Широка Балка, вул. Леніна, буд. 15-Д; умови оплати товару: 20% попередньої авансової оплати до 24.03.2020р. та 80% кінцевої оплати до 01.09.2020р.;
- специфікація №2 від 14.04.2020р. на загальну суму 9 473,13 грн., в якій сторонами погоджено умови поставки за Інкотермс-2010 та місце поставки товару: DDP, 67653, Одеська область, Біляївський район, с. Широка Балка, вул. Леніна, буд. 15-Д; умови оплати товару: 20% попередньої авансової оплати до 15.04.2020р. та 80% кінцевої оплати до 01.09.2020р.;
- специфікація №3 від 27.04.2020р. на загальну суму 2 658,24 грн., в якій сторонами погоджено умови поставки за Інкотермс-2010 та місце поставки товару: DDP, 67653, Одеська область, Біляївський район, с. Широка Балка, вул. Леніна, буд. 15-Д; умови оплати товару: 20% попередньої авансової оплати до 30.04.2020р. та 80% кінцевої оплати до 01.09.2020р.;
- специфікація №4 від 30.04.2020р. на загальну суму 2 640,96 грн., в якій сторонами погоджено умови поставки за Інкотермс-2010 та місце поставки товару: DDP, 67653, Одеська область, Біляївський район, с. Широка Балка, вул. Леніна, буд. 15-Д; умови оплати товару: 20% попередньої авансової оплати до 30.04.2020р. та 80% кінцевої оплати до 01.09.2020р.;
- специфікація №5 від 04.05.2020р. на загальну суму 8 544,96 грн., в якій сторонами погоджено умови поставки за Інкотермс-2010 та місце поставки товару: DDP, 67653, Одеська область, Біляївський район, с. Широка Балка, вул. Леніна, буд. 15-Д; умови оплати товару: 20% попередньої авансової оплати до 06.05.2020р. та 80% кінцевої оплати до 01.09.2020р.;
- специфікація №6 від 05.05.2020р. на загальну суму 22 953,60 грн., в якій сторонами погоджено умови поставки за Інкотермс-2010 та місце поставки товару: DDP, 67653, Одеська область, Біляївський район, с. Широка Балка, вул. Леніна, буд. 15-Д; умови оплати товару: 20% попередньої авансової оплати до 06.05.2020р. та 80% кінцевої оплати до 01.09.2020р.;
- специфікація №7 від 20.05.2020р. на загальну суму 49 740,84 грн., в якій сторонами погоджено умови поставки за Інкотермс-2010 та місце поставки товару: DDP, 67653, Одеська область, Біляївський район, с. Широка Балка, вул. Леніна, буд. 15-Д; умови оплати товару: 20% попередньої авансової оплати до 21.05.2020р. та 80% кінцевої оплати до 01.09.2020р.;
- специфікація №8 від 27.05.2020р. на загальну суму 11 384,64 грн., в якій сторонами погоджено умови поставки за Інкотермс-2010 та місце поставки товару: DDP, 67653, Одеська область, Біляївський район, с. Широка Балка, вул. Леніна, буд. 15-Д; умови оплати товару: 20% попередньої авансової оплати до 28.05.2020р. та 80% кінцевої оплати до 01.09.2020р.;
- специфікація №9 від 10.06.2020р. на загальну суму 67 516,92 грн., в якій сторонами погоджено умови поставки за Інкотермс-2010 та місце поставки товару: DDP, 67653, Одеська область, Біляївський район, с. Широка Балка, вул. Леніна, буд. 15-Д; умови оплати товару: 20% попередньої авансової оплати до 12.06.2020р. та 80% кінцевої оплати до 01.09.2020р.;
- специфікація №10 від 17.06.2020р. на загальну суму 46 886,40 грн., в якій сторонами погоджено умови поставки за Інкотермс-2010 та місце поставки товару: DDP, 67653, Одеська область, Біляївський район, с. Широка Балка, вул. Леніна, буд. 15-Д; умови оплати товару: 100% оплати вартості товару до 17.07.2020р.;
- специфікація №11 від 17.06.2020р. на загальну суму 46 886,40 грн., в якій сторонами погоджено умови поставки за Інкотермс-2010 та місце поставки товару: DDP, 67653, Одеська область, Біляївський район, с. Широка Балка, вул. Леніна, буд. 15-Д; умови оплати товару: 100% оплати вартості товару до 17.07.2020р.
- специфікація №12 від 13.07.2020р. на загальну суму 23 649,12 грн., в якій сторонами погоджено умови поставки за Інкотермс-2010 та місце поставки товару: DDP, 67653, Одеська область, Біляївський район, с. Широка Балка, вул. Леніна, буд. 15-Д; умови оплати товару: 20% попередньої авансової оплати до 14.07.2020р. та 80% кінцевої оплати до 01.09.2020р.;
- специфікація №13 від 21.07.2020р. на загальну суму 25 434,00 грн., в якій сторонами погоджено умови поставки за Інкотермс-2010 та місце поставки товару: DDP, 67653, Одеська область, Біляївський район, с. Широка Балка, вул. Леніна, буд. 15-Д; умови оплати товару: 20% попередньої авансової оплати до 21.07.2020р. та 80% кінцевої оплати до 01.09.2020р.;
- специфікація №14 від 03.08.2020р. на загальну суму 3 587,04 грн., в якій сторонами погоджено умови поставки за Інкотермс-2010 та місце поставки товару: DDP, 67653, Одеська область, Біляївський район, с. Широка Балка, вул. Леніна, буд. 15-Д; умови оплати товару: 20% попередньої авансової оплати до 03.08.2020р. та 80% кінцевої оплати до 01.10.2020р.;
- специфікація №15 від 06.08.2020р. на загальну суму 6 924,96 грн., в якій сторонами погоджено умови поставки за Інкотермс-2010 та місце поставки товару: DDP, 67653, Одеська область, Біляївський район, с. Широка Балка, вул. Леніна, буд. 15-Д; умови оплати товару: 20% попередньої авансової оплати до 07.08.2020р. та 80% кінцевої оплати до 01.10.2020р.;
- специфікація №16 від 10.08.2020р. на загальну суму 8 793,36 грн., в якій сторонами погоджено умови поставки за Інкотермс-2010 та місце поставки товару: DDP, 67653, Одеська область, Біляївський район, с. Широка Балка, вул. Леніна, буд. 15-Д; умови оплати товару: 20% попередньої авансової оплати до 11.08.2020р. та 80% кінцевої оплати до 01.10.2020р.;
- специфікація №17 від 17.08.2020р. на загальну суму 16 758,00 грн., в якій сторонами погоджено умови поставки за Інкотермс-2010 та місце поставки товару: DDP, 67653, Одеська область, Біляївський район, с. Широка Балка, вул. Леніна, буд. 15-Д; умови оплати товару: 20% попередньої авансової оплати до 20.08.2020р. та 80% кінцевої оплати до 01.10.2020р.;
- специфікація №18 від 28.08.2020р. на загальну суму 10 218,60 грн., в якій сторонами погоджено умови поставки за Інкотермс-2010 та місце поставки товару: DDP, 67653, Одеська область, Біляївський район, с. Широка Балка, вул. Леніна, буд. 15-Д; умови оплати товару: 20% попередньої авансової оплати до 28.08.2020р. та 80% кінцевої оплати до 01.10.2020р.;
- специфікація №19 від 28.08.2020р. на загальну суму 10 218,60 грн., в якій сторонами погоджено умови поставки за Інкотермс-2010 та місце поставки товару: DDP, 67653, Одеська область, Біляївський район, с. Широка Балка, вул. Леніна, буд. 15-Д; умови оплати товару: 20% попередньої авансової оплати до 28.08.2020р. та 80% кінцевої оплати до 01.10.2020р.;
- специфікація №20 від 02.09.2020р. на загальну суму 5 790,24 грн., в якій сторонами погоджено умови поставки за Інкотермс-2010 та місце поставки товару: DDP, 67653, Одеська область, Біляївський район, с. Широка Балка, вул. Леніна, буд. 15-Д; умови оплати товару: 20% попередньої авансової оплати до 02.09.2020р. та 80% кінцевої оплати до 01.10.2020р.;
- специфікація №21 від 10.09.2020р. на загальну суму 10 344,60 грн., в якій сторонами погоджено умови поставки за Інкотермс-2010 та місце поставки товару: DDP, 67653, Одеська область, Біляївський район, с. Широка Балка, вул. Леніна, буд. 15-Д; умови оплати товару: 20% попередньої авансової оплати до 10.09.2020р. та 80% кінцевої оплати до 01.10.2020р.
Як ввтановлено судом, ТОВ «Захід Агробізнес» на виконання прийнятих на себе за умовами договору поставки №323-ЗБМ-20 від 23.03.2020р зобов'язань було поставлено відповідачу товар, загальна вартість якого складає 291 941,51 грн., що підтверджується наступними підписаними між сторонами видатковими накладними: №1546 від 09.04.2020р. на суму 18705,06грн.; №1660 від 14.04.2020р. на суму 9475,13 грн.;№2033 від 27.04.2020р. на суму 2658,24 грн.; №2096 від 30.04.2020р. на суму 2640,96 грн.; №2097 від 04.05.2020р. на суму 8544,96 грн.; №2223 від 06.05.2020р. на суму 7451,76 грн.; №2222 від 06.05.2020р. на суму 19275,12 грн.; №2221 від 06.05.2020р. на суму 3678,48грн..;№2695 від 21.05.2020р. на суму 33726,24 грн.;№2696 від 21.05.2020р. на суму 16014,60 грн.; №2829 від 28.05.2020р. на суму 11384,64 грн.; №3362 від 17.06.2020р. на суму 46886,40 грн.; №3881 від 13.07.2020р. на суму 23649,12 грн.; №4010 від 24.07.2020р. на суму 25434,00 грн.; №4128 від 03.08.2020р. на суму 3587,04.;№4235 від 06.08.2020р. на суму 4616,64 грн.;№4236 від 07.08.2020р. на суму 2308,32 грн.; №4256 від 11.08.2020р. на суму 8793,36 грн.; №4500 від 21.08.2020р. на суму 16758,00 грн.; №4641 від 31.08.2020р. на суму 10218,60 грн.; №4815 від 07.09.2020р. на суму 2818,80 грн.; №4813 від 07.09.2020р. на суму 2971,44.;№4908 від 11.09.2020р. на суму 10344,60 грн.
При цьому, поставлений Позивачем товар було отримано директором Згіріним О.П., що вбачається з підпису останнього на вищезазначених накладних, а також скріплено відповідною печаткою покупця.
Так, з матеріалів справи вбачається, що Відповідач частково розрахувався за отриманий товар за договором поставки № 323-ЗБМ-20 засобів захисту рослин від 23.03.2020р. в розмірі 166 000,00 грн., а саме 09.04.2020р. здійснено оплату в розмірі 25000,00 грн. згідно платіжного доручення № 262 від 09.04.2020р.; 09.07.2020р. здійснено оплату в розмірі 50000,00 грн. згідно платіжного доручення № 281 від 09.07.2020р.; 03.12.2020р. здійснено оплату в розмірі 25000,00 грн. згідно платіжного доручення № 378 від 03.12.2020р.; 05.01.2021р. здійснено оплату в розмірі 16000,00 грн. згідно платіжного доручення № 396 від 05.01.2021р.; 12.02.2021р. здійснено оплату в розмірі 50000,00 грн. згідно платіжного доручення № 415 від 12.02.2021р.
Відтак, сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за поставлений товар становить 125 941,51 грн. (291941,51 грн. поставленого товару - 166000,00 грн. сплаченого відповідачем товару).
Оскільки Відповідачем не сплачено в досудовому порядку заборгованість за поставлений товар, останнє зумовило Позивача звернутися з позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку.
Під час розгляду справи відповідачами доказів погашення заборгованості суду не надано.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
6. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати та наявність часткової чи повної оплати.
Так, укладений між сторонами по справі договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Отримання Відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у нього зобов'язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору, а також чинного законодавства на підставі видаткових накладних.
Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань перед Відповідачем за укладеним договором щодо поставки товару згідно вищевказаних видаткових накладних.
Більш того, слід зазначити, що у випадку поставки Позивачем неналежної якості Відповідач був наділений правом на відмову в отриманні такого товару, натомість товар було прийнято без зауважень, про що свідчать наявні підписи уповноваженої особи Відповідача на вказаних видаткових накладних.
Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Так, в п.п. 4.1 та 4.2 договору встановлено, що ціна товару та загальна вартість товару вказується в специфікаціях. Покупець оплачує товар у строки, зазначені у специфікаціях.
Таким чином, з огляду на вказане, оплата товару мала бути здійснена Відповідачем відповідно до умов, визначених сторонами в специфікаціях, а саме покупець здійснює оплату товару на умовах 20% попередньої авансової оплати та 80% кінцевої оплати, або в розмірі 100% вартості товару, узгодженої в специфікації, до конкретно визначеної дати.
Протягом розгляду справи судом, жодних заперечень з приводу отримання товару за зазначеними накладними Відповідачем також не заявлено.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав свій обов'язок перед відповідачем поставивши товар в кількості, визначених у видаткових накладних.
При цьому, поставлений Позивачем товар було отримано уповноваженою особою відповідача, про що свідчать підписи на приймальних видаткових накладних.
Судом також встановлено, що відповідач не виконав свій обов'язок по сплаті коштів за отриманий товар, у строки, визначені договором поставки №323-ЗБМ-20 від 23.03.2020р., допустивши прострочення в оплаті платежу.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому докази, які б підтверджували факт повної сплати Відповідачем отриманого товару згідно умов договору поставки № 323-ЗБМ-20 від 23.03.2020р., в матеріалах справи відсутні. Так, несплатою Позивачу у повному обсязі вартості отриманого товару за вказаними накладними в межах спірного договору поставки 323-ЗБМ-20 від 23.03.2020р. Відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за цим договором, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги Позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 125 941,51 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення неустойки суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 6.4.1 п. 6.4, п. 6.8 договору у випадку порушення термінів або умов оплати товару покупець зобов'язаний, на вимогу постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25 річних. За невиконання чи/або неналежне виконання даного договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.
Поряд з цим слід зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 р. у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 р. у справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 р. у справі № 917/194/18).
Також слід зазначити, що п.п. 6.4.1 п. 6.4, п. 6.8 договору поставки № 323-ЗБМ-20 засобів захисту рослин від 23.03.2020р., за яким на Відповідача як покупця покладається відповідальність у вигляді сплати на користь постачальника пені та штрафу за порушення зобов'язань з оплати товару, не оспорювався Відповідачем, у зв'язку з чим в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину.
Водночас, за загальним правилом частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України. Так, нарахування пені можливо за шість місяців, визначених частиною шостою статті 232 ГК України, а право на стягнення такої пені може бути заявлено в межах передбаченого пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України річного строку позовної давності.
Проте, в п. 6.5 договору сторони передбачили, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.
Отже, наведені умови договору містять домовленість сторін щодо збільшення строку нарахування штрафних санкцій, що узгоджується з положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України, а також збільшення строку позовної давності по зобов'язанням по штрафних санкцій, що узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 259 ЦК України.
Так, з огляду на несвоєчасне виконання Відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений товар Позивачем нараховано Відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка склала 3838,56 грн., розрахунок якої наведено у додатках до позову, а також штраф у розмірі 20% від суми боргу у розмірі 25188,30 грн.
Враховуючи те, що Відповідачем несвоєчасно були виконані зобов'язання за договором поставки № 323-З-БМ-20 від 23.03.2020р. щодо здійснення оплати за поставлений товар, на думку суду, Позивачем правомірно нараховано Відповідачу пеню згідно п.п. 6.4.1 п. 6.4 договору, виходячи з облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді прострочення та штраф згідно п. 6.8 договору.
Перевіривши розрахунок пені, зроблений Позивачем, суд встановив, що вказаний розрахунок пені було здійснено позивачем невірно, оскільки Позивачем при її розрахунку не враховано, що у 2020 році не 365 днів, а 366 днів, з огляду на що судом самостійно здійснено перерахунок пені. Таким чином, з врахуванням вказаних арифметичних помилок, загальна сума пені за період з 03.10.2020р. по 15.02.2021р., нарахована на суму заборгованості в розмірі 125941,51 грн., за розрахунком суду становить 5659,87 грн., однак, оскільки Позивачем заявлено до стягнення меншу суму - 3838,56 грн., то позовна вимога про стягнення пені підлягає судом задоволенню саме в заявленій Позивачем сумі 3838,56 грн.
Також цілком обґрунтованими є вимоги Позивача про стягнення штрафу в розмірі 25188,30 грн. з огляду на неналежне виконання Відповідачем даного договору. При цьому здійснений Позивачем розрахунок суми штрафу в розмірі 25188,30 грн. є вірним (125941,51 грн. х 20%), а Відповідачем цей розрахунок не оспорено. Відтак, з відповідача підлягає стягненню штраф в розмірі 25188,30 грн.
Щодо нарахування 25% річних суд зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
До того ж в п.п. 6.4.1 п. 6.4 договору поставки передбачено, що у випадку порушення термінів або умов оплати товару покупець зобов'язаний, на вимогу постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25 річних.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення процентів річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення процентів річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в укладеному сторонами по справі договорі оренди встановлено 25% річних, відповідно сплаті підлягають саме 25% річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Враховуючи вищенаведене та порушення Відповідачем термінів сплати отриманого товару, суд вважає, що Позивачем цілком правомірно нараховано 25% річних на існуючу суму боргу. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 25% річних за період з 02.10.2020р. по 15.02.2021р. в розмірі 11731,54 грн. у зв'язку з несвоєчасною сплатою отриманого товару, судом встановлено, що вказаний розрахунок 25% річних за обраний позивачем період прострочення не суперечить чинному законодавству, проте Позивач припустився аналогічних арифметичних помилок що і при розрахунку пені. Таким чином, за розрахунком суду, загальна сума 25% річних складає 11796,35 грн., однак, оскільки Позивачем заявлено до стягнення меншу суму - 11731,54 грн., то стягненню підлягає сума саме в заявленому Позивачем розмірі 11731,54 грн.
Також вказаний розрахунок Відповідачем не спростовано. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 25% річних за несвоєчасну сплату орендної плати в розмірі 11731,54 грн.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агробізнес» повністю обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ч.1, ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2500,50 грн., які підлягають відшкодуванню платнику внаслідок задоволення його вимог за рахунок Відповідача.
Керуючись ст. 13, 76, 86, 129, 233, 237 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградна Лоза» (вул. Леніна, № 15-Д, с. Широка Балка, Біляївський р-н, Одеська обл., 67653, код ЄДРПОУ 32012525) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агробізнес» (вул. Будівельників, № 1, м. Рівне, 33016, код ЄДРПОУ 37022936) суму основної заборгованості в розмірі 125 941 (сто двадцять п'ять тисяч дев'ятсот сорок одна) грн. 51 коп., пеню в розмірі 3838 (три тисячі вісімсот тридцять вісім) грн. 56 коп., 25% річних у розмірі 11 731 (одинадцять тисяч сімсот тридцять одна) грн. 54 коп., штраф у розмірі 25 188 (двадцять п'ять тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 30 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 50 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст рішення складено 17 травня 2021 р.
Суддя О.В. Цісельський